Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 жовтня 2021 р. Справа№200/10113/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14 квітня 2021 року № 056750005846 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 20 вересня 1994 року по 20 лютого 2001 року у приватному підприємстві «ОМАН» на посаді директора; до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи періоди роботи на підприємстві «Шахта Комсомолець Донбасу» з 23 червня 1986 року по 24 вересня 1994 року за списком № 1, з 27 лютого 2004 року по 31 грудня 2019 року ПП «ТПП «Енергія» на посаді директора з повним робочим днем під землею за списком № 1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 з врахуванням включеного страхового стажу період роботи з 20 вересня 1994 року по 20 лютого 2001 року у приватному підприємстві «ОМАН» на посаді директора; пільгового стажу за списком №1 періоди роботи періоди роботи на підприємстві «Шахта Комсомолець Донбасу» з 23 червня 1986 року по 24 вересня 1994 року за списком № 1, з 27 лютого 2004 року по 31 грудня 2019 року ПП «ТПП «Енергія» на посаді директора з повним робочим днем під землею за списком №1,з часу звернення за призначенням пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні до пільгового та страхового стажу певних періодів. Позивач вважає, що відповідач порушує гарантоване право на пенсію та просить суд задовольнити позов.
Ухвалою суду від 16.08.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; призначено засідання по справі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на безпідставність позиції ОСОБА_1 та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.04.2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 згідно пункту "1" частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До заяви про призначення пенсії було надано у тому числі: копія довідки 23 березня 2015 року № 03-223 яка видана ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» з яких вбачається наявність пільгового стажу та підтвердження діяльності підприємства відповідно до законодавства України, подання звітності, тощо; довідка № 1 від 12 квітня 2021 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджено, що позивач працював повний робочий день на ПП «ТПП «Енергія» за період з 27 лютого 2004 року по теперішній час та виконував гірничі роботи за професію директор з повним робочим днем під землею за списком № 1. Також дані обставини підтверджують довідки про заробітну плату, накази про проведення атестації робочих місць, тощо.
Рішенням відповідача від 14.04.2021 року № 056750005846 відмовлено в призначенні пенсії з огляду на те, що до стажу, який дає право на пенсію за віком за списком № 1 неможливо зарахувати періоди роботи з 20 вересня 1994 року по 20 лютого 2001 року оскільки в трудовій книжці відсутнє прізвище керівника при внесенні запису про звільнення, та дати наказів про прийняття та звільнення дописано іншими чорнилами, у зв'язку з чим позивачу потрібно надати уточнюючу довідку цього періоду (не зараховано до страхового стажу).
Крім того відповідач вказує, що період роботи з 23 червня 1986 року по 24 вересня 1994 року не можливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки уточнююча довідка від 23 березня 2015 року № 03-223 видана ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» в той час коли підприємство знаходилось на непідконтрольній українській владі території та треба надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній. затвердженого постановою КМУ від 12 серпня № 637, видану підприємством після моменту його перереєстрації юридичної адреси на підконтрольній території України.
Крім того вказує, що період роботи з березня 2004 року по 31 серпня 2011 року оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (даних ОК-5) є робота за сумісництвом, в зв'язку з чим не можливо встановити факт, що заявник повний робочий день був зайнятий на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Також вказує, що період роботи з 03 серпня 2016 року по 31 грудня 2019 року не зараховано до пільгового стажу, оскільки професія, на який працював заявник, відсутня в списках виробництва, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачених Постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № і-р/2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, або за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, визначені наступними абзацами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону.
Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах.
Статтею 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі також Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вже було зазначено вище, відповідачу була надана довідка 23 березня 2015 року № 03-223 яка видана ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» з яких вбачається наявність пільгового стажу та підтвердження діяльності підприємства відповідно до законодавства України, подання звітності, тощо. Також були надані накази про атестацію робочих місць на підприємстві.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих де-факто органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».
Довідки належним чином засвідчені підписами посадових осіб підприємств та печатками із зазначенням коду ЄДРПОУ, відомості, які засвідчені в довідках повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці позивача, а також з інформацією щодо атестації робочих місць на підприємстві.
При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку пільгової довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 242/3391/17 та від 29 квітня 2020 року у справі № 423/1418/17.
Таким чином суд вважає, що стаж роботи на професіях та спеціальностях зазначених у трудовій книжці та довідках, які були надані управлінню ПФУ, в яких зазначається про періоди роботи на підприємстві «Шахта Комсомолець Донбасу» з 23 червня 1986 року по 24 вересня 1994 року за списком № 1, є підтвердженим.
Також щодо періодів роботи з березня 2004 року по 31 серпня 2011 року та періоду з 03 серпня 2016 року по 31 грудня 2019 року, суд зазначає, що довідкою № 1 від 12 квітня 2021 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджено, що позивач працював повний робочий день на ПП «ТПП «Енергія» за період з 27 лютого 2004 року по теперішній час та виконував гірничі роботи за професію директор з повним робочим днем під землею за списком № 1. Також дані обставини підтверджують довідки про заробітну плату, накази про проведення атестації робочих місць, тощо, які були надані позивачем.
Щодо не врахованого періоду роботи з 20 вересня 1994 року по 20 лютого 2001 року, оскільки в трудовій книжці відсутнє прізвище керівника при внесенні запису про звільнення, та дати наказів про прийняття та звільнення дописано іншими чорнилами, у зв'язку з чим мені потрібно надати уточнюючу довідку цього періоду.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена. Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17). Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки.
Більше того, органи Пенсійного фонду наділені правом звернення до підприємств із відповідними запитами щодо підтвердження певних відомостей щодо особи, яка звертається за призначенням пенсії, проте, доказів використання такого права відповідачем суду не надано.
Крім того, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, суд приходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи з 20 вересня 1994 року по 20 лютого 2001 року Приватного підприємства «ОМАН» на посаді директора.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись положеннями КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14 квітня 2021 року № 056750005846 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 20 вересня 1994 року по 20 лютого 2001 року у приватному підприємстві «ОМАН» на посаді директора; до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи періоди роботи на підприємстві «Шахта Комсомолець Донбасу» з 23 червня 1986 року по 24 вересня 1994 року за списком № 1, з 27 лютого 2004 року по 31 грудня 2019 року ПП «ТПП «Енергія» на посаді директора з повним робочим днем під землею за списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 з врахуванням включеного страхового стажу період роботи з 20 вересня 1994 року по 20 лютого 2001 року у приватному підприємстві «ОМАН» на посаді директора; пільгового стажу за списком №1 періоди роботи періоди роботи на підприємстві «Шахта Комсомолець Донбасу» з 23 червня 1986 року по 24 вересня 1994 року за списком № 1, з 27 лютого 2004 року по 31 грудня 2019 року ПП «ТПП «Енергія» на посаді директора з повним робочим днем під землею за списком №1, з часу звернення за призначенням пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім), 00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка