18 жовтня 2021 року Справа № 160/11799/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Київській області про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
15.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Київській області, в якому з урахуванням уточнення позову просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.05.2021 року №046350007433 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме з 14.05.2021 року.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.05.2021 року вона звернулась до Відділу обслуговування громадян №22 (сервісний центр в м. Павлограді) Головного Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788- XII. Відповідачу-1, крім іншого, була надана довідка ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» від 29.04.2021 року та довідка, видана тим же підприємством від 20.02.2019 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.05.2021 року №046350007433 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах з тих підстав, що документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку. До пільгового стажу не зараховано період з 24.09.1986 року по 10.03.1994 року, оскільки професія заявниці лаборант, зазначена у трудовій книжці та пільговій довідці, не відповідає назвам професій, які атестовані наказом від 29.03.1995 року №142. Для зарахування періоду з 24.09.1986 року по 10.03.1994 року до пільгового стажу необхідно надати первинні документи, що підтверджують роботу в шкідливих умовах за даною професією. Вважає таке рішення відповідача незаконним, таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 29.09.2021 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
27.09.2021 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він не погоджується із вимогами, викладеними позивачем з наступних підстав. 14.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.05.2021 року №046350007433 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З огляду на вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. На підставі документів, що містяться в електронній пенсій справі ОСОБА_1 , Головне управління надає наступну інформацію. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до форми PC-право (стаж для розрахунку права) страховий стаж ОСОБА_1 становить 39 років 11 місяців 16 днів. Пільговий стаж відсутній. До пільгового стажу позивача не було зараховано період з 24.09.1986 року по 10.03.1994 року, з наступних підстав. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 №6-9 позивач працювала на Павлоградському хімічному заводі ім. 60-річчя Радянської України. Відповідно до довідки від 29.04.2021 року №27 виданої ДП "НВО Павлоградський хімічний завод", ОСОБА_1 виконувала роботи: з виробництва вибухових речовин з 24.09.1986 року по 31.12.1991 року за професією лаборант, у хімічному виробництві з 01.01.1992 року по 10.03.1994 року та з 11.03.1994 року по 26.12.1994 року за професією лаборант. Результати атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві були затверджені наказом №142 від 29.03.1995 року. До наказу додано перелік професій та посад по ЦЗЛ, на які розповсюджуються пільги по пенсійному забезпеченню за Списком №2. Оскільки професія позивача, що зазначена в трудовій книжці НОМЕР_1 та пільговій довідці від 29.04.2021 року №27 не відповідає назвам професій, які атестовані наказом від 29.03.1995 року №142, відсутні підстави для зарахування вищезазначеного періоду роботи до пільгового стажу позивача за Списком №2 та призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
27.09.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, в якій вона спростовує твердження Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про те, що він або інший орган Пенсійного фонду може діяти на «вільний розсуд» при прийнятті рішення щодо призначення позивачу пенсії. Головне управління Пенсійного фонду в Київській області повинен був прийняти лише одне з двох рішень: призначити позивачу пенсію або відмовити у цьому.
28.09.2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду в Київській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він позовні вимоги вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із наступного. Позивач звернулася з заявою про призначення пенсії 14.05.2021 року через Відділ обслуговування громадян №22 (сервісний центр в м. Павлоград) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (далі - Закон №1788- XII). Для обчислення пенсії позивача враховано страховий стаж роботи 39 років 11 місяців 16 днів. Підставою для розгляду питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії(посади) та виробництва в конкретному Списку, а також підтвердження відповідних умов праці
працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці
впродовж повного робочого дня (не менше 80%). Відсутність хоча б однієї
із цих умов не дає права заявникові на таку пенсію. До пільгового стажу позивача не зараховано період з 24.09.1986р. по 10.03.1994р., оскільки професія позивача "лаборант", зазначена в трудовій книжці та пільговій довідці, не відповідає, назвам професій, які атестовані наказом від 29.03.1995 року №142. Для зарахування даного періоду до пільгового стажу позивачеві необхідно надати первинні документи, підтверджують роботу в шкідливих умовах за даною професією.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області з заявою №3044 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.05.2021 року №046350007433 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із тим, що документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку. До пільгового стажу не зараховано період з 24.09.1986 року по 10.03.1994 року, оскільки професія заявниці лаборант, зазначена у трудовій книжці та пільговій довідці, не відповідає назвам професій, які атестовані наказом від 29.03.1995 року №142. Для зарахування періоду з 24.09.1986 року по 10.03.1994 року до пільгового стажу необхідно надати первинні документи, що підтверджують роботу в шкідливих умовах за даною професією.
Вважаючи, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу усі періоди роботи за Списком № 2, що стало підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пунктом 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, відповідно до норми права, яка закріплена в частині 2 статті 114 Закону №1058, обов'язковими умовами для набуття позивачем права на пенсію за віком на пільгових умовах в сукупності є: досягнення віку - 55 років; наявність необхідного страхового стажу не менше 25 років; наявність 10 років стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; зайнятість на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 повний робочий день; шкідливі і важкі умови праці визначені за результатами атестації робочого місця (після 21.08.1992 року).
Абзацом 24 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 встановлено, що працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, Радою Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12,08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 12.12.1983 року остання працювала, зокрема, на Павлоградському хімічному заводі ім. 60-річчя Радянської України з 24.09.1986 року по 26.12.1994 року за професією лаборант.
Крім вказаної трудової книжки позивач надала до пенсійного органу наступні довідки:
- довідку від 29.04.2021 року №27, видану ДП "НВО Павлоградський хімічний завод", якою підтверджено, що ОСОБА_1 виконувала роботи з виробництва вибухових речовин з 24.09.1986 року по 31.12.1991 року за професією лаборант; у хімічному виробництві з 01.01.1992 року по 10.03.1994 року та з 11.03.1994 року по 26.12.1994 року за професією лаборант. Також вказано, що позивач працювала повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці (з виробництва вибухових речовин, у хімічному виробництві) на Державному підприємстві «Науково-виробниче об'єднання» Павлоградський хімічний завод» і виконувала роботи з виробництва вибухових речовин за професією лаборант. Зазначено, що вказані періоди такої роботи, з посиланням на нормативно-правові акти, віднесені до шкідливих і важких умов праці (Список №2 розділу XII підрозділ 6 постанови РМ СРСР від 22.08.1956 року №1173; Список №2 (2110Л030-1754в), затверджений Постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року; підрозділ А.3 розділу X Списку 2 - 2110А030-1754в, Постанова КМУ від 11.03.1994 року №162);
- довідку від 20.02.2019 року № 5, видану ДП "НВО Павлоградський хімічний завод", якою підтверджено, що ОСОБА_1 з 24.09.1986 року по 26.12.1994 року працювала на ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» у цехах та виробництвах, визначених Списком № 2, розділ X підрозділ А.3 підрозділ 2110А030-1754в (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року);
- довідку від 29.04.2021 року №92/110-97, видану ДП "НВО Павлоградський хімічний завод", якою підтверджено, що П/я № 1 перейменовано у «Павлоградський хімічний завод» на підставі наказу по відомству № 110 від 06.03.1966 року. «Павлоградський хімічний завод» перейменовано в «Павлоградський хімічний завод ім. 60-річчя Радянської України» на підставі наказу Міністерства Машинобудування СРСР №03 від 23.01.1978 року. «Павлоградський хімічний завод ім. 60-річчя Радянської України» перейменовано у виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» на підставі наказу Міністерства Машинобудування СРСР № 169 від 11.04.1984 року. Виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» перереєстровано у Державне підприємство виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» на підставі наказу виконкому Павлоградської міської Ради народних депутатів № 648 від 13.05.1994 року. Державне підприємство виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод перейменовано в Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» на підставі наказу Державного космічного агентства України №141 від 09.07.2003 року.
Підставою для не зарахуванням відповідачем періоду роботи позивача з 24.09.1986 року по 10.03.1994 року за професією лаборант до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 стало те, що результати атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві були затверджені наказом №142 від 29.03.1995 року. До наказу додано перелік професій та посад по ЦЗЛ, на які розповсюджуються пільги по пенсійному забезпеченню за Списком №2, професія позивача, що зазначена в трудовій книжці НОМЕР_1 та пільговій довідці від 29.04.2021 року №27 не відповідає назвам професій, які атестовані наказом від 29.03.1995 року №142.
Суд зазначає, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.
Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, судом встановлено, що в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Застосування Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах регулюється Порядком, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383.
Згідно з цим Порядком під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року (п.3 Порядку).
Слід зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992р. №41.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 року № 205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.
Згідно п.1 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357 державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорії з шкідливим і важкими умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладався на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій встановлено, що періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
До підрозділу 6 розділу XII Списку №2 постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» унесені робітники та інженерно-технічні робітники, зайняті у досліджені вибухових речовин, порохів, що ініціюють вибухові речовини та піротехнічних складових.
Посада лаборанта цехів і виробництв, безпосередньо зайнятих у виробництвах, перелічених у Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (розділ VIII. ХІМІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО) внесена до п. 3 (2110А030-1754в) розділу X Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року.
Також, робітники лабораторій цехів та виробництв, безпосередньо зайняті у виробництві, наведеному у Списку 1 внесені до Списку №2 (2110А030-1754в), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року.
Судом встановлено, що атестація робочого місця, на якому позивач працювала була проведена вже після її звільнення, у 1995 році, що підтверджується Наказом підприємства від 29.03.1995 №142, яким, зокрема, затверджено перелік професій та посад, на які поширюється пільги для пенсійного забезпечення по Списку №2 …котельного цеху, центральної заводської лабораторії (всіх робочих місць центральної лабораторії, без будь-яких виключень). У п. 15 наказу зазначена професія «лаборант фізико-хімічних випробувань» до якої відноситься посада, яку позивач займала.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно п. 4.2 розділу IV постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 року №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року за № 339/35961), при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Як вже зазначалося судом, 14.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління з заявою №3044 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Оскаржуване рішення від 17.05.2021 року №046350007433, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було протиправно не зараховано період роботи позивача з 24.09.1986 року по 10.03.1994 року до пільгового стажу роботи позивача.
На підставі аналізу викладених норм суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.05.2021 року №046350007433 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відтак вказане рішення підлягає скасуванню.
Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України період роботи з 24.09.1986 року по 10.03.1994 року.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що зобов'язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
З урахуванням ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.05.2021 року за №3044 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 908,00 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню в сумі 681,00 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 139, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 24.09.1986 року по 10.03.1994 року до пільгового стажу роботи.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.05.2021 року №046350007433 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України період роботи з 24.09.1986 року по 10.03.1994 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 14.05.2021 року за №3044 про призначення пенсії відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 340,50 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська обл., 08500, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 340,50 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна