18 жовтня 2021 року Справа № 160/12355/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
22.07.2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білоус А.В. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточненого позову просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.04.2021 року № 596789-2405-0462, яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем орендна плата з фізичних осіб у податковий період 2021 рік у розмірі 213 152,29 грн.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 року № 596789-2405-0462, за яким ОСОБА_1 , на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 287.5 статті 287 розділу XII Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у податковий період 2021 рік у сумі податкового зобов'язання 213 152,29 грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки багатоквартирний житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, яка надавалась позивачу в оренду, з липня 2008 року належить Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку " АДРЕСА_1 ", позивач припинив використання орендованої земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового комплексу, що свідчить про наявність правових підстав для припинення спірного договору оренди у зв'язку з закінченням будівництва на підставі частини 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі". З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 29.09.2021 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
20.09.2021 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому він не погоджується з позовними вимогами та вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. На підставі договору оренди землі від 07.11.2006 року №3285, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.11.2006 року за № 040610401077, термін дії договору до 13.11.2021 року, позивачу надана земельна ділянка площею 0,1626 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером (1210100000:02:185:0014). Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ). Орендна плата державної або комунальної власності є обов'язковим платежем, який не може залежати від умов договору. На підставі вищевикладеного, вважає, що доводи позивача щодо протиправності застосування відповідачем положень Податкового кодексу України та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необгрунтованими та безпідставними, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 07.11.2006 року між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний договір посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3285.
13.11.2006 року договір зареєстровано в державному земельному кадастрі за №040610401077.
Зазначений договір оренди укладений на 15 років, а земельна ділянка передавалась по фактичному розміщенню будівлі гуртожитку АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до пункту 12.4 договору оренди земельної ділянки від 07.11.2006 року цей договір припиняється у випадках, передбачених законом.
Будівлю гуртожитку було реконструйовано у багатоквартирний житловий будинок, який прийнятий в експлуатацію, а власники квартир створили Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " АДРЕСА_1 ", яке згідно акту приймання-передачі житлового комплексу від 03.07.2008 року отримало житловий будинок на баланс.
02.12.2014 року позивач та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гладкова, 13" звернулись до Дніпропетровської міської ради з заявами про добровільну відмову від оренди земельної ділянки, повернення ділянки відповідачу, та оформлення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " АДРЕСА_1 " як нового власника житлового будинку за цією адресою.
З інформаційного листа Дніпровської міської ради «Про перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік станом на 01.01.2021 року» №2/11-23 від 29.01.2021 року, відповідачу стало відомо, що договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:02:185:0014) ОСОБА_1 діє до 13.11.2021 року.
26.04.2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 596789-2405-0462, за яким ОСОБА_1 , на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 287.5 статті 287 розділу XII Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у податковий період 2021 рік у сумі податкового зобов'язання 213 152,29 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішення позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у справі, з приводу правомірності здійснення відповідачем у справі нарахування спірним рішенням позивачу орендної плати за землю за 2021 р. врегульовано положеннями Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Законом України «Про оренду землі».
Приписами статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно із пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
З умовами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Приписами пунктів 288.1-288.4 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно із частиною 9 статті 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закону №161-XIV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Умовами статті 31 Закону №161-XIV встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
ліквідації юридичної особи-орендаря;
відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;
припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Суд зауважує, що у розумінні положень пп.14.1.73, 14.1.136 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 Податкового кодексу України платником орендної плати є землекористувач, при цьому обов'язок зі сплати орендної плати виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права користування земельною ділянкою і триває до часу припинення (переходу) такого права.
Таким чином, після завершення будівництва будівлі гуртожитку та отримання акта готовності реконструйованої у багатоквартирний житловий будинок на земельній ділянці та отримання акта готовності об'єкта до експлуатації, яким підтверджено його готовність до експлуатації, а також передачі збудованого багатоквартирного житлового будинку на баланс для обслуговування Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гладкова, 13", право оренди припинилося, що зумовлює відсутність у позивача обов'язку зі сплати орендної плати.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що завершення будівництва та прийняття до експлуатації об'єкта будівництва є підставою для припинення на вимогу орендаря договору оренди земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 910/18941/17.
Як вже зазначалося судом, позивач в грудні 2014 року звернувся з заявою про добровільну відмову від користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 по договору оренди, а Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гладкова, 13" звернулось з заявою про надання відповідачем згоди на оренду вказаної земельної ділянки у зв'язку з закінченням будівництва, зміною власника житлового будинку по АДРЕСА_1 , зміною балансоутримувача.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 року № 596789-2405-0462, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області без урахування усіх фактичних обставин, які мали значення для прийняття рішень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 951,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.04.2021 року № 596789-2405-0462, яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем орендна плата з фізичних осіб у податковий період 2021 рік у розмірі 213 152,29 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 951,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна