Справа № 643/3611/20
Провадження № 2/643/633/21
04.08.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді -Майстренко О.М. ,за участю секретаря судових засідань - Сілаєвої Е.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Харківська міська рада, Служба у справах дітей Московського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_5 про визнання фізичних осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, суд,-
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також її малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що основним наймачем трьохкімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 була бабуся позивачки - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . На даний час, крім позивачки , в зазначеній квартирі зареєстровані її дядько- ОСОБА_3 , його колишня дружина - ОСОБА_2 , двоюрідна сестра позивачки - ОСОБА_4 а також її син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати позивачки - ОСОБА_5 , сестра позивачки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та син позивачки - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується довідкою Реєстру територіальної громади по місту Харкову від 10 02.2020 року .Квартира не приватизована.
В квітні 2013 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишили житло за місцем реєстрації та виїхали за невідомою позивачці адресою.
Відповідач ОСОБА_4 , забрав свого сина ОСОБА_6 , залишила житло в травні 2019 року, і де вони проживають зараз невідомо.
З цього часу ніхто з відповідачів квартирою за місцем реєстрації не цікавився, квартиру не сплачує, особистих речей, що належить їм, в квартирі немає, позивач змушена нести додаткові витрати за комунальні послуги, узв'язку з чим позивач просить суд визнати відповідачів таким, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позивачка в судове засідання не з'явилась , позов підтримала, просила розглядати справу за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачі в судове засідання не з'явились , про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник 3-ї особи - Харківської міської ради в судове засідання не з'явився , надав письмові пояснення у справі, відповідно до яких просив відмовити в позовній заяві в повному обсязі , у зв'язку з ненаданням належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог на підтвердження факту не проживання осіб за місцем мешкання протягом певного часу.
Представник 3-ї особи - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за відсутності представника третьої особи у відповідності до ч.3 ст.211 ЦПК України , рішення по справі просив прийняти з урахуванням висновку від 26.03.2020 року № 239 ,відповідно до якого вважає за недоцільне визнання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
3-тя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась , про час та дату судового розгляду повідомлялась належним чинном.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідив матеріали справи, вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належним чином є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що основним наймачем трьохкімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 була бабуся позивачки - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ,відповідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого 04.07.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову № 4 Харківського міського управління юстиції ,актовий запис № 9848.
В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані : позивачка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , її дядько- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується довідкою Реєстру територіальної громади по місту Харкову від 10 02.2020 року .
В квітні 2013 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишили житло за місцем реєстрації та виїхали за невідомою адресою.
Відповідач ОСОБА_4 , забрав свого сина ОСОБА_6 , залишила житло в травні 2019 року, і де вони проживають зараз невідомо.
З цього часу ніхто з відповідачів квартирою за місцем реєстрації не цікавився, за послуги за квартиру не сплачує, особистих речей, що належить їм, в квартирі немає.
Згідно до ст.71 Житлового Кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст.72 Житлового Кодексу України визнанні особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності особи понад встановлені строки, провадиться судовому порядку.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та її син не проживають в квартирі понад шість місяців без поважних причин, і їхній вибір іншого місця проживання був добровільним.
Факт відсутності відповідачів протягом тривалого часу підтверджується відповідним актом від 18.02.2020 року, складеним сусідами по будинку.
Зі свого позивачка , ні її мати- ОСОБА_5 не чинили відповідачам перешкод у користуванні житлом в квартирі.
Згідно довідки Московського ВП ГУ НП в Харківській області від 21.02.20 року №с 26 а-з/109-67/01 інформація від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яка виступає також в інтересах малолітнього ОСОБА_6 з приводу перешкоджання у користуванні житлом в квартирі АДРЕСА_1 у період з 01.01.2018 року по 21.02.2020 року в Московський ВП не надходила.
Залишаючи житло, відповідач ОСОБА_4 забрала свого сина ОСОБА_6 із загальноосвітній школи № 56 м.Харкова, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , і перевела його в гімназію № 34 Харківської міської ради Харківської області по вул.Локомитивній № 2 в Основ'янському районі,що підтверджується довідкою учбового закладу від 07.02.2020 року № 01-49/65.
Частиною 4 статті 29 Цивільного Кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання його батьків або одного з них, з ким особа проживає, опікуна або місцезнаходження учбового закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст.160 Цивільного Кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків
Син відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , за рішенням його матері, яка є його законним представником і яка взяла на себе відповідальність за його долю, проживає разом з нею. Батько дитини за спірною адресою не мешкає і таким чином законних підстав для збереження реєстрації хлопчика в квартирі немає. Оскільки квартира не приватизована, права власності на неї дитина немає. Мати дитини має зобов'язання перед своє дитиною і, забираючи її з квартири за місцем реєстрації, повинна забезпечити її житлом. Отже зняття дитини з реєстраційного обліку не буде порушувати її права.
Згідно статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідачі на власний розсуд скористалися правами, наданими їм Конституцією України та відповідними законами, та обрали інше місце проживання.
В той же час, наявність реєстрації чотирьох людей, які не сплачують великі комунальні платежі, створює для позивача проблеми по утриманню житла.
Відповідно до вимог статей 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, якщо, зокрема, вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Відповідності зі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зазначено, що місце проживання - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, дачний будинок тощо), у відповідному населеному пункті або за його межами на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, де особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Згідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також її малолітній син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , втратили право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 , як особи, що не проживають без поважних причин строком більше шести місяців.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 71, 72 Житлового Кодексу, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України , суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Харківська міська рада, Служба у справах дітей Московського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_5 про визнання фізичних осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також її малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Майстренко О.М.