Справа № 621/2129/21
Провадження № 2-др/621/7/21
Іменем України
18 жовтня 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Вельможної І.В.,
за участю секретаря - Лацько А.В.,
розглянувши за відсутності учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві в спрощеному порядку справу за заявою представника позивача - адвоката Іванченко Анастасії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 621/2129/21 за позовною заявою представника позивача - адвоката Іванченко Анастасії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
19.07.2021 представник позивача - адвокат Іванченко А.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., з наступними вимогами: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4620, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість у сумі 30 795 грн. 39 коп., згідно кредитного договору № 401446051 від 21.05.2013, а також понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
02.09.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача Яворського Р.І. про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідно до якого просить зменшити витрати на надання правничої допомоги понесені відповідачем з 10 000 грн. до 1 025 грн., оскільки заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним з ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, оскільки справа про визнання виконавчого напису, таким що підлягає виконанню не є складною та відноститься до категорії малозначних справ, крім того доводи викладені в позовній заяві ґрунтуються на загальновідомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного суду і практику за категорією таких справ слід вважати установленою, а тому гонорар адвоката в розмірі 10 000 грн. Крім того, сторонами не доведено факту укладення договору про надання правничої допомоги, розміру та порядку обчислення витрат на її надання та документів, що підтверджують надання позивачу юридичних послуг (а.с. 90-91).
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30.09.2021 позовну заяву задоволено та визнано виконавчий напис № 4620, вчинений 24 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в сумі 30 795 грн 39 к. за Кредитним договором № 401446051 від 21 травня 2013 року, таким що не підлягає виконанню.
Крім того, судом під час ухвалення рішення 30.09.2021 було відкладено вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача у відповідності до положень частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України було заявлено клопотання про надання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду доказів на понесення таких витрат, а в свою чергу представником відповідача з посиланням на положення частини 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України було надано клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
05.10.2021 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Іванченко А.В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по справі 621/2129/21 щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500 грн.
На обґрунтування заяви представник позивача адвокат Іванченко А.В. зазначила, що рішенням суду від 30.09.2021 позовну заяву задоволено. Визнано виконавчий напис № 4620, вчинений 24 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в сумі 30 795 грн 39 к. за Кредитним договором № 401446051 від 21 травня 2013 року, таким що не підлягає виконанню. 30.09.2021 до суду подано заяву, відповідно до якої керуючись положеннями частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України позивачем повідомлено, що протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду у даній справі буде надано докази та розмір наданої правничої допомоги наданої адвокатом Іванченко А.В. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви було додано: копія договору б/н про надання правничої допомоги від 07.07.2021; копію ордеру, серії ДН № 149505 від 07.07.2021; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5149 від 30.08.2018. Додатковою угодою б/н від 07.07.2021сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката Іванченко А.В. наступним чином:
- підготовка будь - яких заяв, клопотань, відзивів, заперечень, пояснень тощо до судів у цивільній справі, щодо визнання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 24.07.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» грошових коштів в розмірі 30 795 грн 39 к., таким, що не підлягає виконанню - 1 сторінка (шрифт 11; тема Times New Roman, поля 2 см.; міжрядковий інтервал 1) - 1 000 грн.;
- одне судове засідання - 2 000 грн.;
- аналіз нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах (одна година) - 1 000 грн.
01.10.2021 між ОСОБА_1 та адвокатом Іванченко А.В. погоджено та підписано акт б/н наданих адвокатом Іванченко А.В. послуг у справ № 621/2129/21 у розмірі 19 000 грн. згідно якого клієнту були надані наступні послуги:
- складання позовної заяви від 15.07.2021 ( 8 сторінок) - 8 000 грн.;
- складання заяви про призначення відео конференції поза межами суду (3 сторінки) - 3 000 грн;
- складання заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку від 28.08.2021 (4 сторінки) - 4 000 грн.;
- складання письмових пояснень від 29.09.2021 (2 сторінки) - 2 000 грн.;
- аналіз нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах (2 години) - 2 000 грн.
Всього за надані послуги 19 000 грн.
Крім того, представник позивача вважає, що витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та співмірними, посилаючись на Рішення Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 «Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару» від 21.07.2021, яким було встановлено мінімальний розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Також представник позивача зазначає, що через незаконні дії відповідача позивач змушена була звернутися до адвоката та до суду з відповідною позовною заявою для захисту свої порушених прав, в зв'язку з чим вимушена була понести витрати на професійну правничу допомогу, які повинні бути компенсовані за рахунок відповідача. Відповідач визнав позовні вимоги, чим підтвердив той факт, що усвідомлював незаконність виконавчого напису та його невідповідність чинному законодавству, однак все одно пред'явив його до виконання, з метою незаконного отримання грошових коштів з позивача.
Однак, оскільки відповідач визнав позовні вимоги та відповідно справу було розглянуто у скорочені терміни, то позивач та його представник вважають за доцільне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 50 % від нарахованої суми та просять стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500 грн.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином.
18.10.2021 представник позивача, адвокат Іванченко А.В.., подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у відсутності позивача та його представника.
Представник відповідача про причини своєї неявки не повідомив, будь-яких заяв з процесуальних питань до суду не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов до наступного:
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 246 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, у відповідності до частин 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що рішенням суду від 30.09.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Відповідно до частини 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 1, 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 5 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 134 Цивільного процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Представник позивача адвокат Іванченко А.В. на підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування разом з позовною заявою та заявою про ухвалення додаткового рішення по справі надала: копію договору б/н про надання правничої допомоги від 07.07.2021; копію ордеру, серії ДН № 149505 від 07.07.2021; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5149 від 30.08.2018; додаткову угоду № 1 від 07.07.2021 відповідно до якої сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката Іванченко А.В.; копію акту від 01.10.2021 наданих та виконаних робіт.
Судом встановлено, що 07 липня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Іванченко А.В. було укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до п.5.1. вказаного договору за надання правової допомоги Клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар сума якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами виконаних робіт.
До заяви про ухвалення додаткового рішення додано додаткову угоду якою сторони визначили порядок оплати наданих послуг за договором від 07.07.2021наступним чином: підготовка будь - яких заяв, клопотань, відзивів, заперечень, пояснень тощо до судів у цивільній справі, щодо визнання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 24.07.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» грошових коштів в розмірі 30 795 грн 39 к., таким, що не підлягає виконанню - 1 сторінка (шрифт 11; тема Times New Roman, поля 2 см.; міжрядковий інтервал 1) - 1 000 грн.; одне судове засідання - 2 000 грн.; аналіз нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах (одна година) - 1 000 грн.
Також представником позивача надано опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором від 07.07.2021, в якому міститься вид робіт та визначення розміру оплати. Так, адвокатом виконані наступні роботи:складання позовної заяви від 15.07.2021 ( 8 сторінок) - 8 000 грн.; складання заяви про призначення відео конференції поза межами суду (3 сторінки) - 3 000 грн; складання заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку від 28.08.2021 (4 сторінки) - 4 000 грн.; складання письмових пояснень від 29.09.2021 (2 сторінки) - 2 000 грн.; аналіз нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах (2 години) - 2 000 грн.; всього за надані послуги 19 000 грн.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пункті 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.
Разом з тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Аналогічна правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 11.11.2020 у справі 673/1123/15-ц, постанові від 02.09.2020 у справі 329/766/18 та постанові від 16.06.2021 у справі № 640/4126/21.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що представником позивача належними та допустимими доказами підтверджено понесені витрати на професійну правничу допомогу, крім того суд вважає що витрати на правничу допомогу були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а від так суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 142, 246, 258, 259, 264, 265, 268, 270, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву представника позивача - адвоката Іванченко Анастасії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 621/2129/21- задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення по справі за позовною заявою представника позивача - адвоката Іванченко Анастасії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн 00 к.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення складено 18.10.2021.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», юридична адреса: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, оф. 204, код за ЄДРПОУ 43311346.
Третя особа - приватний нотаріус приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. № 6/5.
Головуючий: