621/1175/21
2/621/737/21
іменем України
18 жовтня 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
судді Бібіка О.В.,
з участю секретаря Попіка С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , комунальне підприємство "Комунальник" про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
27.04.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , комунальне підприємство "Комунальник" з вимогами: визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначила, що вона є наймачем спірної квартири, ордер на яку був виданий 28.05.1976 року на ім'я їїматері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У спірній квартирі зареєстрована відповідачка, але понад 20 років в ній не проживає, що призводить до нарахування житлово комунальних послуг на її імя, позбавляє можливість оформити субсидію та скористуватися правом на приватизацію житла. Спільним побутом з відповідачкою не пов'язані, спільне господарство не ведуть, особисті речі відповідачки відсутні. У зв'язку з чим змушена звернутися до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.05.2021 відкрито провадження в справі, прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 подала заяву про судовий розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просила долучити до матеріалів справи довідку КП "Комунальник" № 1069 від 19.08.2021 про відсутність заборогованості по сплаті житлово - комунальних послуг; копію особового рахунку № 5098 від 16.08.2021; довідку КП "Комунальник" про заборгованість.
Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Третя особа ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує.
Представник трктьої особи КП "Комунальник" у заяві від 16.06.2021 року просила розгляд справи проводити за відсутністю представника. При вирішенні спору покладалася на розсуд суду.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою позивача, наданою ним у письмовій заяві про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.
Спірним є право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Відповідно до ордера № 005366 серії А, виданого 07.06.1976 виконавчим комітетом Комсомольської Ради депутатів трудящих, право на зайняття жилої площі за адресою: АДРЕСА_1 , надано ОСОБА_4 .
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 29.07.1996 Скрипаївською сільською Радою Зміївського району Харківської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12)
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання № 4766 від 01.12.2020, виданої виконкомом Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.02.1993 року по теперішній час (а.с. 10)
З довідки про кількість зареєстрованих осіб № 999 від 14.04.2021, виданої виконокмом Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, за адресою: АДРЕСА_1 , значаться зареєстрованими три особи (а.с. 11)
Факт родинних відносин між померлою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 (а.с. 8, 9, 15, 16)
З довідки КП "Комунальник" № 1069 від 19.08.2021 вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_5 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 , плата за спожиті житлово - комунальні послуги здійснюється вчасно, заборгованості за житлово - комунальні послуги за вказаним особовим рахунком не має (а.с. 71)
Згідно довідки КП "Комунальник" № 1053 від 16.08.2021, за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_5 склад родини становить трни особи (а.с. 72)
З довідки про заборгованість, виданої КП "Комунальник" вбачається, що станом на 01.08.2021 за особовим рахунком № НОМЕР_5 заборгованість по сплаті за житлово - комунальні послуги відсутня (а.с. 73)
Відповідно до частини першої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
У статті 72 ЖК Української РСР встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Системне тлумачення статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 755/16152/16-ц (провадження № 61-11414св19) вказано, що «у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР). Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи. Зазначені правила статей 71 та 107 ЖК Української РСР є різними за своєю правовою природою й кожна з них є окремою підставою для пред'явлення позову, оскільки перше з них регулює збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами, а правило другої статті передбачає втрату членом сім'ї наймача права користування цим житловим приміщенням у разі його вибуття на постійне проживання в інше житлове приміщення […]
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року). Необхідно зазначити, що статтею 71 ЖК УРСР визначено умови відповідно до яких особу, може бути визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Аналіз статті 71 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутністю поважних причин для такого не проживання. Відтак, на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні, а на відповідача довести, що така відсутність обумовлена поважними причинами. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2021 року у справі № 289/2299/18.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачем доведено факт відсутності відповідачки ОСОБА_2 понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні, а саме, у квартирі АДРЕСА_3 .
Враховуючи наведене, на підставі належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати стягнути з відповідачки на користь позивачки.
Керуючисьст. ст. 9, 71 ЖК України, ст. ст. 12, 13, 263, 265, 352, 353 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), комунальне підприємство "Комунальник" (код ЄДРПОУ 32572536, місце знаходження: смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, вул. Дружби, 7) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення повністю або частково безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 18.10.2021.
Суддя: