Справа № 638/14195/21
Провадження № 2-о/638/378/21
Іменем України
30 вересня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шишкіна О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Олейник О.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Головне управління Державної міграційної службу України в Харківській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Головне управління Державної міграційної службу України в Харківській області, в обґрунтування якої зазначив, що він звернувся до Головного управління ДМС в Харківській області, з приводу оформлення громадянства України, на підставі того, що його рідна бабуся, ОСОБА_2 є громадянкою України та була зареєстрована і постійно проживала на території України, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 16 вересня 1989 року по 03 червня 1997 року проживала за адресою: АДРЕСА_2 , а потім з 29.01.2013р. і по теперішній час проживає за адресом: АДРЕСА_3 .
Не зважаючи на те, що заявник з метою набуття громадянства подав до Головного управління ДМС в Харківській області всі вище перелічені документи, які підтверджували, що його рідна бабуся ОСОБА_2 станом до 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України, йому в усній формі було відмовлено в прийнятті документів на оформлення громадянства та повідомлено, що з метою підтвердження юридичного факту - постійного проживання ОСОБА_2 на території України станом до 24 серпня 1991 року йому необхідно звернутися до суду.
На підставі вищевикладеного заявник просив суд встановити юридичний факт постійного проживання на території України громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у період часу з 16.09.1989 року до 24 серпня 1991 року , яка є рідною бабусею Заявника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має Посвідку на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_2 від 31.10.2016 року.
Заявник в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі сторони заявника.
В судове засідання заінтересовані особи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, в якій вимоги заявника підтримала та просила задовольнити.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення: встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ст. З Закону України «Про громадянство України» громадянами України є особи, що постійно проживали на території України станом на 24 серпня 1991 року, а також особи, які приживали на території України станом на 13 листопад 1991 року і не були громадянами інших держав.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. З Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» 13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Згідно з п. 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:
в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Згідно з п. 9 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини 1 статті З Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає:
в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік фактів, які встановлюються судом в порядку окремого провадження.
Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У відповідності до п. З ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого повинно бути зазначено докази, що підтверджують факт.
Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
На підставі наданих заявником доказів встановлено, що ОСОБА_2 є рідною бабою заявника ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується наступними доказами:
На підтвердження факту того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є його рідною бабусею та станом до 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України, Заявник надав до Головного управління ДМС в Харківській області наступні документи:
- Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , виданого повторно, від 27 квітня 2005 року серія НОМЕР_3 , Відділом ЗАЦС Ленінського району м. Новосибірська управління зі справ ЗАЦС Новосибірської області. (В якому вказано, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , громадянка Росії та ОСОБА_4 громадянин Росії.)
- Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , виданого повторно Відділом ЗАЦС адміністрації Первомайського району м. Новосибірська, серія НОМЕР_4 , від 23 червня 1997 року;
- Довідкою про укладення шлюбу № 941 від 13 липня 2006р., виданою Відділом ЗАЦС Ленінського району м. Новосибірська управління зі справ ЗАЦС Новосибірської області.
- Свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданого Відділом ЗАЦС адміністрації Первомайського району м. Новосибірська, серія НОМЕР_5 , від 13 червня 1995 року
- Свідоцтвом про укладення шлюбу від 14 вересня 2000 року серія НОМЕР_6 , виданого Відділом ЗАЦС м. Новосибірськ;
- Свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , серія НОМЕР_7 , виданим повторно 16 липня 1954 року;
- Довідкою про укладення шлюбу № 2022, видану відділом ЗАЦС Первомайського районна м. Новосибірська управління зі справ ЗАЦС Новосибірської області від 20 грудня 2007р;
- Свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_8 , виданого 13 травня 1986 року Відділом ЗАЦС Ленінського району м. Баку,
Згідно з копією Будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 з 16 вересня 1989 року та станом на 24 серпня 1991 року була зареєстрована та постійно мешкала за вказаною адресою.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 остання з 19 вересня 1989 року та станом на 24 серпня 1991 року працювала на території України.
Згідно з копією Сертифікату до посвідчення № НОМЕР_9 від 29 червня 1991 р ОСОБА_2 станом на 24 серпня 1991 року проходила навчання на території України.
Вказані докази об'єктивно та поза розумним сумнівом доводять той факт, що ОСОБА_2 постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву, реєструється громадянином України.
Листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 року «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України». Для встановлення факту належності до громадянства України залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи У PCP на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо. У зазначених справах як заінтересовані особи повинні брати участь відповідні органи служб громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Слід мати на увазі, що питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано, крім Закону України «Про громадянство України», також Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
Відповідно до положень ст. 293 та 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Прийняття рішення про встановлення факту постійного проживання баби заявника на території України не створює будь-яких самостійних юридичних наслідків, які б призвели до безпосереднього набуття онуком громадянства України. Встановлення вказаного факту є лише одним з чинників, потрібних для отримання заявником громадянства України.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від З 1 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Касаційний цивільний суд ВС зазначив, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2235 громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Касаційний цивільний суд ВС вказав на те, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України (постанова від 22.08.2018 у справі № 363/214/17-ц).
Оскільки для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, повинна мати у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, але у заявника відсутні докази наявності такої відмітки про прописку ОСОБА_2 , тому, враховуючи встановлені судом розглядом обставини, наявні підстави для задоволення заяви та встановлення в судовому порядку юридичного факту постійного проживання ОСОБА_2 на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 315, 319, 354, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Головне управління Державної міграційної службу України в Харківській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, - задовольнити.
Встановити юридичний факт постійного проживання на території України громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у період часу з 16.09.1989 року до 24 серпня 1991 року , яка є рідною бабусею заявника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має Посвідку на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_2 від 31.10.2016 року.
Рішення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Шишкін