Справа № 415/6809/21
Провадження № 2-а/415/421/21
18 жовтня 2021 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Калмикової Ю.О.,
за участю секретаря - Кравченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Антонєвіча Владислава Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, третя особа - Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції,
встановив:
Описова частина
Зміст позовних вимог
До Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Антонєвіча Владислава Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, третя особа - Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 14 липня 2021 року рядовим поліції, батальйон № І, рота № 1, Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Антонієвич Владиславом Олександровичем було складено постанову серії ЕАН № 4486971, якою Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за порушення п. 12.4 ПДР України.
Однак оскаржувану Постанову Позивач отримав лише поштою. 14 липня 2021 року Постанова Позивачем отримана не була.
14 липня 2021 року Позивач рухався поза межами населеного пункту на власному транспортному засобі Dacia Logan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у напрямку міста Сєвєродонецьк з дозволеною ПДР швидкістю для руху транспортних засобів поза межами населеного пункту.
Однак інспектор зупинив транспортний засіб Позивача, повідомив, що останній рухався зі швидкістю 78 км/г в межах населеного пункту позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного лункі у» при дозволенній швидкості 50 км./г, що підтверджується фіксацією технічним приладом ТRUCAM LTI 20/20 ТС 008391, чим порушив п .12.4 ПДР.
Однак під час фіксації технічним приладом ТRUCAM LTJ 20/20 ТС 008391 Відповідачем руху транспортного засобу, Позивач у межах населеного пункту не рухався, тому п. 12.4 ПДР не порушував та рухався з дозволеною швидкістю.
Відеофіксація технічного приладу TRUCAM LТІ 20/20 ТС 008391 та відео з боді камери DS.IX300118 не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги, що свідчить про обставини руху Позивача на транспортному засобі поза межами населеного пункту.
В оскаржуваній постанові також відсутні покликання на докази місцезнаходження дорожньою знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.
Відповідач здійснювала відеофіксацію руху Позивача на транспортному засобі технічним приладом TRUCAM LTI 20/20 ТС 008391, який тримав у руках, чим спричинив вібрацію та коливання під час використання вказаного технічного приладу внаслідок чого зазначений технічний прилад зафіксував показання швидкості руху позивача на транспортому засобі з великою похибкою, а саме 78 км/г,
Тобто Відповідач використовувала технічний прилад TRUCAM І ТІ 20/20 ТС 008391 у руках, не стаціонарно вмонтованим способом, чим порушила вимоги ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Внаслідок вищевказаних дій Відповідачем було зафіксована швидкість руху Позивача на транспортному засобі з великою похибкою.
Позивач п. 12.4 ПДР не порушував, так як вимірювання швидкості руху Позивача на транспортному засобі Відповідачем 1 було здійснено з порушенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», внаслідок чого технічний прилад TRUCAM LTI 20/20 ТС 008391 надав показанні швидкості руху Позивача зі значно великою похибкою.
Окрім вищевказаного, обставини викладені у оскаржуваній постанові не відповідають дійсним обставинам, а саме: Позивач рухався поза межами населеного пункту, місцезнаходження дорожнього знаку « 5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги не встановлені у фіксації технічним приладом TRUCAM LTI 20/20 ТС 008391, а також не встановлені іншими належними та допустими доказами.
В якості доказів вчинення Позивачем правопорушень, зазначених у Постанові, до оскаржуваної Постанови Відповідачем додаються відеозаписи технічного приладу TRUCAM LTI 20/20 ТС 008391 та відео з боді камери DSJX300118
Проте відеофіксація технічного приладу TRUCAM 008391 та відео з боді камери DSJX300118не встановили місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці автодороги, по якій рухався Позивач.
У пункті 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від §8 липня 2020 року № 463/1352/16-а було зроблено наступний правовий висновок: «У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним».
Порушення Позивачем вимог п. 12.4 ПДР України е сумнівними оскільки Відповідач і технічний прилад TRUCAM 20/20 ТС 008391 використовувала у руках чим порушила ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Вищевказані обставини підтверджуються відеозаписом, зафіксованим з боді камери DSJX300118.
З метою встановлення відсутності у відеозаписах TRUCAM LTI 20/20 ТС 008391 та відео з боді камери DSJX300118 інформації про місцезнаходження дорожнього знаку « 5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці автодороги прошу суд витребувати у Відповідача відеозаписи TRUCAM LTI 20/20 ТС 008391 та відео з боді камери DSJX300118 для огляду та дослідження під час розгляду справи.
Відеозаписи TRUCAM LTI 20/20 ТС 008391 та відео з боді камери DSJX300073, вчинених Відповідачем 14.07.2021 року самостійно отримати не має змоги для надання до суду, оскільки вказані докази знаходяться у Відповідача.
На підставі викладеного, позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 4486971 від 14 липня 2021 року у справі про притягненні до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 гривень, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Доводи осіб
Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 вважає постанову ЕАН № 4486971 від 14 липня 2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, протиправною, у зв'язку з чим просить її скасувати.
Відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначили, що до управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції надійшла ухвала Лисичанського міського суду по справі №415/6809/21 за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №1 і батальйону УПП в Луганській області ДПП рядовий поліції Антонєвіч Владислав Олександрович (далі - відповідач) про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (далі - постанова) серії ЕАН 4486971 її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки на його думку не порушував Правил Дорожнього Руху України. Вважає, що постанова винесена протиправно, з порушенням порядку розгляду справи та не містить жодних доказів його вини у вчиненні тих обставин, які викладені в постанові. '
Ознайомившись із змістом позовної заяви та доданих до неї документів, вважають, що у задоволені позовних вимог позивача необхідно відмовити у повному обсязі із наступних причин.
Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI20/20 ТruСАМ II (далі TruCAM II) призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Вимірювач використовуються під час контролю швидкості ТЗ, підрозділами Національної Поліції та уповноваженими організаціями. Принцип дії вимірювача базується на реалізації опосередкованого метода вимірювання, швидкості ТЗ шляхом вимірювання відстані до ТЗ, який рухається, за рівні проміжки часу. Відстань до ТЗ пропорційна проміжку часу між випромінюванням; вимірювачем лазерного імпульсу та прийомом імпульсу, що відбився від ТЗ.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam II отримав СЕРТИФІКАТ ВІДПОВІДНОСТІ затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 23.12.2020 року № UA.TR.001 22 054-20.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка законодавчо регульованих засобів: вимірювальної техніки проводиться в експлуатації. Міжповірочні інтервали і затверджені Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.102016 №1747. Пунктом 57 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня, 2016 р. № 94 «Про затвердження Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки» зазначено що, відповідність засобів вимірювальної техніки цьому Технічному регламенту повинна засвідчуватися шдляхом нанесення на них знака відповідності та додаткового метрологічного маркування, передбачених у пунктах 58-70 цього Технічного регламенту. Згідно з пуктом 62 зазначеного Технічного регламенту додаткове метрологічне маркування повинно складатися із знака законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, форма та розміри якого наведені в додатку 5, і двох останніх цифр року його нанесення, оточених прямокутником. Тобто додаткове метрологічне маркування та періодична повірка здійснюється не раніше ніж через рік експлуатації приладу. Зазначені висновки підтверджуються Роз'ясненням «дії УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» №28-10/139 від 21.12.2020 року (копія додається).
Звертають увагу Суду, що відповідність та захищеність результатів вимірювання швидкості приладом TruCam II виробництва Laser Technology Inс. також підтверджується наявністю виданого Державною службою Спеціального зв'язку та захисту інформації України ЕКСПЕРТНОГО ВИСНОВКУ від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3560. Який підтверджує відповідність реалізацій криптографічного алгоритму шифрування AES вимогам ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 із забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних (копія додається).
Лазерний вимірювач швидкості TruCam II здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб; номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість, на дистанціях від 15,5 до 1200 м.. Правильність реалізації у приладі TruCam II зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam ІІ, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил; дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam II.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення, достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим, а застосування електронного цифрового підпису не передбачено вимогами чинних нормативних актів та інструкцією з експлуатації виданою виробником.
Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме: працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Е. від 04 жовтня 2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.
В своїй позовній заяві позивач висловлює власну суб'єктивну думку з приводу режимів роботи приладу TruCam II. Сумніви позивача щодо результатів вимірів його швидкості ґрунтуються на тому, що поліцейський тримав прилад в руках. Такі сумніви є безпідставними оскільки TruCam II відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості руху, а його встановлення стаціонарно не вимагається. TruCam II може бути стаціонарно змонтовано та використовуватись для автоматичної фіксації швидкості але конструктивно він є рУчиній вимірювачем швидкості. Позивачем не було надано жодних докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювані, швидкості.
При перегляді відеозапису № 1626275329_73200_0714_15849.avi засобі з лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ між 00 секундою та 01 секундою на відеоряді програмним забезпеченням приладу відображається цифрові показники, які фіксують прилад. Кліп №179, швидкість 78 км/год ліміт швидкості 73 км/год серійний номер приладу № ТС008391, дистанція 192,0 метра до цілі. Приладом здійснено захоплення «цілі» та фіксація швидкості саме автомобіля позивача. Також на підтвердженні вказаних показників на диск додається скріншоти з відеоряду зафіксованого приладом 1626275329J7320O_0714_150849.jpg; (роздруківки долучено 2 шт).
Також для розгляду судом надано файл з приладу TruCam II 1626275329_73200_0714_150849.jmx.
Звертають увагу суду на той факт, що похибка в +/- 2 км вже врахована, і поліцейський не може вплинути на показник швидкості. Перевищення швидкості становить 28 км/год, а тремтіння рук не може впливати на результат, оскільки оператор та сам прилад не переміщується на зустрічі автомобілю.
Вищезазначена адреса, відноситься до меж населеного пункту позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», та позначена дорожнім знаком 5.70 «Фото - відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», який і попереджає водіїв про здійснення контролю за дотриманням ними швидкісного режиму. Координати зафіксовані законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam П, та вказана адреса співпадає при перевірці, загальнодоступними додатками «Google Maps», «Maps Ме», тощо.
Водій зупиняється на вимогу поліцейського та пред'являє документи згідно з п.2.4.а Правил Дорожнього Руху України.
Із відео DSJX300118_BB0118 з нагрудних камер поліцейських вбачається, що позивачу було повідомлено причину зупинки, особу поліцейського, роз'яснено права та надано можливість скористатися своїми правами згідно статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України.
Згідно з п.п.8.1 Постанови КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. На сайті за посиланням http://patrol.police.gov.ua Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на сторінці http://patrol.police.gov.ua/2021/03/19/prylady-trucam-zbilshuyemo-kilkist-dily^.nok- . na-yakyh-patrulni-vymiryuvatymut-shvydkist/ ця ділянка дороги внесена до переліку ділянок автодоріг держави, на яких територіальні (відокремлені) підрозділи ДПП здійснюють контроль швидкісного режиму. Вказаний контроль здійснюється за допомогою лазерних вимірювачів швидкості TruCAM та для інформування учасників дорожнього руху встановлено дорожні знаки 5.45 «Початок населеного пункту», та 5.70 «Фото - відеофіксування порушені Правил дорожнього руху».
Щодо відсутності в кадрі на відеозаписах дорожніх знаків 5.45 «Початок населеного пункту», та 5.70 «Фото - відеофіксування порушень Правил дорожнього руху». Згідно з вимогам ДСТУ 4100:2014, а саме: пунктів 10.1.1 під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких це призначено. Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м, за напрямком руху; та 10.2.4 Дорожні знаки потрібно встановлювати з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускають установлювати на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом, в той час лазерний вимірювач швидкості TruCam II здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму транспортного засобу назустріч руху, що фізично, унеможливлює наявність вищезазначених дорожніх знаків на відеозаписі.
Поліцейськими УПП в Луганській області перед початком контролю і швидкісного режиму в обов'язковому порядку здійснюється візуальний огляд наявності дорожніх знаків 5.45 «Початок населеного пункту», та 5.70 «Фото - відеофіксування порушень Правил дорожнього руху».
Що підтверджується копією листа Комунального підприємства «Сєвєродонецьккомунсервис» № 607 від 22.04.2021.
Щодо вини позивача у вчиненні правопорушення, якщо звернути увагу на і стандарт доказування -"поза розумним сумнівом", прикладом застосування якого є доказування вини у кримінальному судочинстві, закріплений у і Кримінальному процесуальному кодексі України, і його застосування визнано у практиці [постанови Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 545/1642/15-к; від 21.02.2018 у справі № 701/613/16-кк позивач не надав жодних доказів, щодо її спростування.
Зокрема Європейського суду з прав людини ( далі - ЄСПЛ) вказав на можливість дійти висновків про існування обставин (adverse inferences), та ухвалити рішення стосовно таких обставин із застосуванням значно нижчого стандарту переваги доказів (preponderance of evidence) (§ 107 рішення від
10.12.2010 у справі «Трепашкін проти Росії (№ 2). ЄСПЛ підкреслював, що відповідно до його усталеної практики, доведеність може випливати зі співіснування достатньо сильних, чітких та взаємоузгоджених умовиводів або такого ж плану неспростованих презумпцій (§ 481 рішення від 31.05.2018 у справі «Абу Зубайда проти Литви»).
Використовуючи данні стандарти доказування в адміністративний справах варто зазначити, що не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких сумнівів рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яке передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань», і
Обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного. Враховуючи принцип змагальності сторін і свободи в наданні суду своїх доказів, необхідності у доведенні перед судом їх переконливості, позивачем не надану жодного переконливого доказу, а лише висловлену його суб'єктивно думку приводу практичного застосування норм права.
Акцентують увагу суду, що судова практика в подібних справах свідчить про безпідставність аргументів, на яких ґрунтуються позовні вимог позивача. Судами другої інстанції прийняті рішення відмовити в позовних вимогах за тих самихобставин, Шостим апеляційним адміністративним судом у складі колегії суддів м. Київ Справа № 357/283/21, П'ятим апеляційним адміністративним судом у складі колегії суддів м. Одеса Справа № 766/7057/20, Восьмим апеляційним адміністративним судом в складі колегії суддів м. Львів Справа № 155/508/20, Першим апеляційним адміністративним судом у складі колегії суддів справа; №415/3010/21 від 26 серпня 2021 року, Першим апеляційним адміністративним судом у складі колегії суддів справа №415/3755/21 від 31, серпня 2021 року.
Щодо посилань позивача про нібито порушення його права на захист вважаємо за необхідне зауважити, що пунктами 3,4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено поняття «правова допомога» та «правові послуги». Так, згідно з вказаною правовою нормою, правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свободі людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі і допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Тобто, правова допомога, право на отримання якої гарантоване Конституцією України, не зводиться лише до особистої участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права в розгляді певної справи, а може бути отримана особою, зокрема, й у вигляді юридичної консультації, в тому числі отриманої за допомогою засобів телефонного зв'язку. Якщо ж особа не скористалась таким своїм правом і не отримала правову допомогу під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення, вона не втрачає такого права і в подальшому при оскарженні ухваленої поліцейським постанови. Тож, як вбачається, поліцейський не має змоги позбавити позивача можливості скористуватись правом на правову допомогу.
Щодо витрат, які начебто поніс, позивач як правничу допомогу. Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України» судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом управи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Частина 1 статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних! повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у, порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства; України, яка не обмежує розмір таких витрат. Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім, випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з інтими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта; владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною; стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку; компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги; встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Також розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судові рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи те, що відповідач є представником суб'єкта владний повноважень, він не може скористатися правом, подати клопотання, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, a також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. ,
Так, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явне) завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з щщ суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N° 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavants v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суді відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язкової понесені та мають розумну суму.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №I34884/97, п. ЗО, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridfe v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). 1
Впродовж розгляду справи відповідачу, не було надано для ознайомлення жодних документів в підтвердження неминучих та необхідний судових витрат, понесених позивачем.
Звертають увагу суду на те, що ЄСПЛ у справі «Хамідов проти Росії» вказав про надзвичайний заздалегідь недосяжний стандарт доказування (extreme and unattainable standard of proof) для однієї зі сторін.
Також як зазначила Європейська Комісія за демократію через право (Венеційська комісія) на 106-му пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року) в пункті 53 «МІРИЛО ПРАВОВЛАДЦЯ» Хоча цілковиту впровадження приписів актів права рідко є можливим, засаднича вимога правовладдя полягає у тому, що приписів актів права має бути дотримано. Що означає, зокрема, що державні органи повинні в дієвий спосіб забезпечити виконання приписів права.
Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
04.10.2021 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/6809/21 було відкрито провадження у цій адміністративній справі.
13.10.2021 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву та надано письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та долучено відеоматеріал правопорушення ОСОБА_1 від 14.07.2021.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав письмові клопотання, в яких просив справу розглянути за його відсутності та відзив на позов, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4486971 від 14 липня 2021 року, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом DACTIA LOGAN, державний номер НОМЕР_2 , 14.07.2021р. о 15 годині 26 хвилини у м. Сєвєродонецьку по шосе Будівельників, 2А км, рухався зі швидкістю 78 км/год в межах населеного пункту, позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» при дозволеній 50 км/год., швидкість руху вимірювалася Truсam LTI 20/20 ТС008391 похибка - 2 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год).
Прийняте по справі рішення застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4486971 від 14 липня 2021 року протиправною, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії ЕАН № 4486971 від 14 липня 2021 року, посилаючись на відсутність складу адміністративного правопорушення, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Мотивувальна частина
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4486971 від 14 липня 2021 року, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом DACTIA LOGAN, державний номер НОМЕР_2 , 14.07.2021р. о 15 годині 26 хвилини у м. Сєвєродонецьку по шосе Будівельників, 2А км, рухався зі швидкістю 78 км/год в межах населеного пункту, позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» при дозволеній 50 км/год., швидкість руху вимірювалася Truсam LTI 20/20 ТС008391 похибка - 2 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год).
Згідно з пунктом 12.4. Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
З постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача вбачається, що до неї, як доказ вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, надано відео з бодікамери DSJX300118_ВВ0118, відео з технічного приладу Truсam.
Судом встановлено, що на підтвердження факту порушення позивачем п.12.4 ПДР України, відповідачем надано відео з бодікамери DSJX300118_ВВ0118, відео з технічного приладу Truсam.
З досліджених судом відео з бодікамери DSJX300118_ВВ0118, відео з технічного приладу Truсam встановлено, що 14.07.2021р. о 15 годині 26 хвилини транспортний засіб КІА DACTIA LOGAN, державний номер НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 78 км/год.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист від 22.04.2021. №607 КП «Сєвєродонецькомунсервіс», відповідно до якого зазначено, що знаки 5.45 «Початок населеного пункту» встановлені ще до 2013 року на узбіччі автодоріг на вїздах у м. Сєвєродонецьк по ш. Будівельників (зі сторони м. Луганськ) тощо. В минулому році вони були оновлені. Один раз на тиждень проводиться моніторинг даних знаків та при необхідності усуваються недоліки.
Що стосується дорожніх знаків 5.70 «Фото, відео фіксування», то вони були встановлені згідно з вимогами патрульної поліції по вул. Курчатова, вул. Новікова та пр. Гвардійський - 13.05.2019 року, по ш. Будівельників, по вул. Обїізна, пр. Центральний - 24.12.2019 року тощо. Також проводиться огляд даних знаків один раз на тиждень, усуваються недоліки знаків.
Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruСam LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam II отримав СЕРТИФІКАТ ВІДПОВІДНОСТІ затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 23.12.2020 року № UA.TR.001 22 054-20. Отже, лазерний вимірювач швидкості TruСam LTI 20/20 за № ТС 000670 за № 22-01/17467 має сертифікат відповідності та експертний висновок термін дії до 24 грудня 2025 року.
Посилання позивача, що використання приладу TruСam в ручному режимі суперечить вимогам законодавства де зазначено, що фіксація швидкості руху автомобілів повинна здійснюватись лише в автоматичному режимі, є незмістовним, оскільки лазерний вимірювач відноситься саме до ручних вимірювачів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. При цьому, саме вимірювання прилад здійснює автоматично.
Щодо порушення права позивача на правову допомогу. Доводи позивача щодо відсутності у нього можливості користуватись своїми правами належним чином, у зв'язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, також спростовуються відеозаписом, з якого встановлено, що відповідач роз'яснив позивачу його права. Позивач заявляв клопотання про надання йому адвоката, яке правомірно було відхилено відповідачем, втім позивач не заявив клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги. Право на оскарження постанови відповідно до ст. 268 КУпАП відповідачем позивачем було роз'яснено. З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що позивач вказаними в ст. 268 КУпАП правами міг користуватись.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази у тому числі встановлення правомірності використання засобу лазерної вимірювальної техніки, суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Відтак, враховуючи те, що адміністративне правопорушення, допущене позивачем, підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема відеоматеріалами з місця події, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідає вимогам Закону, та підстави для її скасування - відсутні.
Зазначені обставини свідчать про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським обґрунтовано притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у розмірі 340 грн.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Антонєвіча Владислава Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, третя особа - Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Антонєвіча Владислава Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, третя особа - Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, залишити без задоволення повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксованої не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4486971 від 14 липня 2021 року, виготовлену не друкарським засобом, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники судового розгляду:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідач: інспектор роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Антонєвіч Владислав Олександрович, місцезнаходження за адресою: буд. 8, вул. Штейгерська, м. Лисичанськ, 93100, Україна, код ЄДРПОУ невідомо.
Третя особа: Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження за адресою: буд. 8, вул. Штейгерська, м. Лисичанськ, 93100, Україна, код ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст судового рішення складено 18.10.2021.
Суддя Ю. О. Калмикова