06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 911/262/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевич В. Ю.- головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 (головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді Ткаченко Б. О., Сулім В. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 (суддя Конюх О. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»
до фізичної особи-підприємця Жукова Олександра Юрійовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,
про зобов'язання повернути майно та стягнення 149 663,28 грн,
за участю представників:
позивача - Семенової О. П. (адвокат),
відповідача - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Жукова Олександра Юрійовича (далі - ФОП Жуков О. Ю., відповідач) про:
- зобов'язання ФОП Жукова О. Ю. повернути АТ «Укрзалізниця» протягом 3-х календарних днів після набрання судовим рішенням законної сили окреме нерухоме майно - частину перону станції Бобрик, що знаходиться за адресою: Київська область, с. Шевченкове, вул. Вокзальна, 52, загальною площею 25,0 кв. м шляхом складення акта приймання-передачі;
- стягнення з ФОП Жукова О. Ю. на користь АТ «Укрзалізниця» неустойки у розмірі подвійної орендної плати в розмірі 149 663,28 грн за прострочення повернення майна.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач згідно з укладеним договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 27.05.2009 отримав у платне користування державне майно - частину перону залізничної станції «Бобрик» площею 25,0 кв. м, що знаходиться на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Південно-Західної залізниці (далі - Київське БМЕУ залізниці).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Згідно з доданою до позову копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2008 станція «Бобрик» у с. Шевченкове Броварського району перебувала у державній власності в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-Західна Залізниця»).
4. 27.05.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (РВ ФДМУ по Київській області) як орендодавцем та ФОП Жуковим О. Ю. як орендарем укладено договір оренди № 833 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - частину перону залізничної станції площею 25,0 кв. м, розміщене за адресою Київська область, Броварський район, с. Шевченкове, залізнична станція «Бобрик», що перебуває на балансі Київського БМЕУ залізниці з метою розміщення торгівлі (пункти 1.1, 1.2 договору).
5. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 договору).
6. Орендна плата за базовий місяць розрахунку (листопад 2008 року) становить 472,75 грн, визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (пункт 3.1 договору), визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць (пункт 3.3 договору) та перераховується щомісячно не пізніше 15 числа наступного місяця у співвідношенні 70% (до державного бюджету) та 30% (балансоутримувачу) (пункт 3.6 договору). У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету (пункт 3.11 договору).
7. Договір укладено строком на 364 дні, з 27.05.2009 по 25.05.2010 включно (пункт 10.1 договору).
8. Зміни та доповнення до умов договору, продовження терміну дії або розірвання допускаються за взаємною згодою сторін та за погодженням балансоутримувача та органу, уповноваженого управляти майном (пункт 10.3 договору).
9. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти майном (пункт 10.4 договору).
10. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників) (пункт 10.5 договору).
11. Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря, ліквідації орендаря -юридичної особи, у разі смерті орендаря - фізичної особи (пункт 10.6 договору).
12. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу (пункт 10.10 договору). Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складення акта про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.11 договору). Якщо орендар не виконує обов'язок щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (пункт 10.12 договору).
13. 27.05.2009 сторонами підписано акт № 1 приймання-передачі державного майна.
14. У подальшому строк дії договору неодноразово продовжувався.
15. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2014 № 200 утворено Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця»).
16. Відповідно до зведеного переліку майна ДТГО «Південно-Західна залізниця» станом на 31.08.2014 (витяг доданий до позовної заяви) орендоване майно увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця» та відповідно до довідки від 08.01.2019 обліковується на балансі виробничого структурного підрозділу «Київське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд».
17. Судами встановлено та учасниками справи не заперечується, що державна реєстрація права власності ПАТ «Українська залізниця» відповідно до зведеного переліку та передавального акта за позивачем здійснена не була.
18. 22.04.2016 між ПАТ «Українська залізниця» та ФОП Жуковим О. Ю. укладено додатковий договір до договору оренди № 833, відповідно до якого орендодавцем майна визначено ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 № 20 на підставі статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
19. Вказаним додатковим договором встановлено, що договір діє з 01.12.2015 по 31.05.2016 (пункт 10.1).
20. 22.04.2016 між орендодавцем ПАТ «Укрзалізниця» та орендарем ФОП Жуковим О. Ю. було підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна щодо передачі в оренду частини перону станції Бобрик за адресою: с. Шевченкове Броварського району, вул. Вокзальна, 52, площею 25,0 кв. м, який обліковується на балансі виробничого підрозділу «Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
21. Додатковими договорами від 26.10.2016 та від 15.12.2016 строк договору встановлено з 01.06.2016 по 30.09.2016 та з 01.10.2016 по 31.12.2016 відповідно.
22. Додатковим договором від 13.02.2017 внесено зміни щодо орендної плати та встановлено, що за домовленістю сторін з 01.01.2017 орендна плата становить 3101,00 грн без ПДВ, строк дії договору визначено з 01.01.2017 по 31.03.2017.
23. Додатковим договором від 25.05.2017 строк дії договору встановлено з 01.04.2017 по 31.12.2017.
24. У подальшому між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір від 22.06.2018 до договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди про викладення пункту 10.1 розділі 10 в у такій редакції: «Цей договір діє з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року.». Усі інші умови договору, не врегульовані цим договором, залишені без змін.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
25. Господарський суд міста Київської області рішенням від 07.09.2020 у позові відмовив.
26. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.05.2021 рішення Господарського суду міста Київської області від 07.09.2020 залишив без змін.
27. Судові рішення мотивовані тим, що договір є пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах, а саме з 01.07.2018 по 31.12.2018, і на наступні піврічні терміни відповідно до умов додаткового договору від 22.06.2018, тому підстави для висновку про те, що відносини оренди на підставі договору від 27.05.2009 № 833 є припиненими після 30.06.2018, а у відповідача виник обов'язок повернути орендоване майно за актом приймання-передачі на умовах, передбачених пунктами 5.10, 10.8- 10.12 договору відсутні, як відсутній і факт припинення орендних відносин за договором оренди від 27.05.2009 з 01.07.2018.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
28. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» (далі - скаржник), в якій скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи касаційної скарги
29. Підставою касаційного оскарження є пункти 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
30. На обґрунтування підстав касаційного оскарження АТ «Укрзалізниця» посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми права, зокрема, частину другу статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статті 627, 764, 785 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справах № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18.
31. Скаржник зазначає, що сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії цього договору.
32. АТ «Укрзалізниця» також посилається на неправильне застосування статті 61 Конституції України, а також на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, зокрема частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, у подібних правовідносинах, викладеного у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16 щодо неможливості притягнення орендаря двічі до юридичної відповідальності.
33. У судовому засіданні представник позивача підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Позиція ФОП Жукова О. Ю.
34. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2021 визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами про надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 10.09.2021.
35. Оскільки відзив на касаційну скаргу ФОП Жуковим О. Ю. фактично поданий 05.10.2021, тобто з порушенням визначеного строку, причин пропуску даного строку у відзиві не наведено, клопотання про продовження строку на його подання не заявлено, суд залишає вказаний відзив без розгляду.
36. Третя особа правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
37. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
39. Спір у справі стосується наявності підстав для повернення ФОП Жуковим О. Ю. орендованого у позивача нерухомого майна та стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном.
40. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, АТ «Укрзалізниця» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції, зокрема з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
41. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
42. Відповідно до положень частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
43. Статтею 764 цього Кодексу передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
44. Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
45. Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України, зокрема встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення додаткового договору від 22.06.2018).
46. Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення додаткового договору від 22.06.2018) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
47. Зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.
48. Отже, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.
49. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справах № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
50. Суди попередніх інстанцій встановили, що 27.05.2009 між РВ ФДМУ по Київській області та ФОП Жуковим О. Ю. укладено договір, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - частину перону залізничної станції площею 25,0 кв. м, розміщене за адресою Київська область, Броварський район, с. Шевченкове, залізнична станція «Бобрик», що перебуває на балансі Київського БМЕУ залізниці з метою розміщення торгівлі (пункти 1.1, 1.2 договору).
51. Договір укладено строком на 364 дні, з 27.05.2009 по 25.05.2010 включно (пункт 10.1 договору).
52. У подальшому строк дії договору неодноразово продовжувався.
53. Додатковим договором від 25.05.2017 строк дії договору встановлено з 01.04.2017 по 31.12.2017.
54. Під час дії договору позивач направив відповідачу лист від 04.05.2018 № ФБМЕС-01/339, в якому повідомлено, що на виконання вказівки Департаменту майнової політики ПАТ «Укрзалізниця» від 13.04.2018 разом із листом до відповідача направляються для підпису два примірники додаткового договору оренди майна від 27.05.2009 № 833, відповідно до якого термін дії договору закінчується 30.06.2018. У листі повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054 затверджено Порядок розпорядження майном ПАТ «Укрзалізниця», яким передбачені умови передачі в оренду майна товариства, в тому числі передачу майна в оренду на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів. Листом також повідомлено, що після закінчення строку дії зазначеного договору на наступний період договір продовжуватися не буде, у зв'язку з чим після закінчення строку дії договору майно необхідно передати балансоутримувачу.
55. При цьому суди встановили, що доказів про надсилання позивачем або вручення зазначеного листа відповідачу матеріали справи не містять.
56. У свою чергу відповідач надав відповідь позивачу на лист від 04.05.2018 № 339, а саме письмово повідомив, що при зверненні до оператора електронних торгів з'ясувалося, що електронні торги підрозділами АТ «Укрзалізниця» не проводяться, оскільки пілотний проект перебуває у стані розробки та підготовка електронних торгів може затягнутись на невизначений термін. Відповідач також повідомив, що як добросовісний орендар зацікавлений у пролонгації договору, має намір брати участь в електронних аукціонах.
57. Однак доказів про направлення зазначеного листа матеріали справи не містять.
58. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для висновку, що сторони шляхом обміну листами у письмовій формі дійшли згоди про припинення договору з 30.06.2018.
59. У подальшому між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір від 22.06.2018 до договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди про викладення пункту 10.1 розділу 10 в у такій редакції: «Цей договір діє з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року». Усі інші умови договору, не врегульовані цим договором, залишені без змін.
60. Сторони, керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України, дійшли згоди, що умови даного додаткового договору застосовуються до правовідносин, що склалися між сторонами з 01.01.2018.
61. Відповідно до пункту 10.4 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
62. З урахуванням положень частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 10.4 договору суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що місячний строк для направлення заяви про припинення договору оренди розпочався 01.07.2018 та закінчився 31.07.2018.
63. Суди зазначили, що позивач посилається на направлення відповідачу листа від 25.07.2018 № 7/1997, в якому повідомлено про припинення терміну дії основного договору 30.06.2018 та про те, що неповернення орендованого майна, що є підставою для нарахування в порядку статті 785 Цивільного кодексу України неустойки у розмірі подвійної орендної плати.
64. Натомість матеріали справи не містять доказів про надсилання позивачем або вручення вказаного листа відповідачу, відповідач також заперечує отримання вказаного листа.
65. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір є пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах, а саме з 01.07.2018 по 31.12.2018, і на наступні піврічні терміни відповідно до умов додаткового договору від 22.06.2018, а у відповідача відсутній обов'язок повернути орендоване майно за актом приймання-передачі на умовах, передбачених договором, як відсутній і факт припинення орендних відносин за договором з 01.07.2018.
66. Разом з тим суди не надали оцінки тому, що ФОП Жуков О. Ю. був ознайомлений з листом позивача від 04.05.2018 № ФБМЕС-01/339, разом з яким відповідачу були направлені для підпису два примірники додаткового договору оренди майна від 27.05.2009 № 833, відповідно до якого термін дії договору закінчується 30.06.2018, а також повідомлено, що після закінчення строку дії зазначеного договору на наступний період договір продовжуватися не буде, у зв'язку з чим після закінчення строку дії договору майно необхідно передати балансоутримувачу, про що свідчить відповідна відмітка на вказаному листі, копія якого міститься у матеріалах справи (т. 1, а. с. 37, 38).
67. За матеріалами справи відповідач надав відповідь позивачу на вказаний лист від 04.05.2018 № ФБМЕС-01/339, тобто ФОП Жуков О. Ю. був поінформований про те, що після закінчення строку дії зазначеного договору на наступний період договір продовжуватися не буде.
68. Крім того, суди не врахували, що сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.
69. Звідси є передчасними висновки судів попередніх інстанцій, що договір оренди є пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах, а саме з 01.07.2018 по 31.12.2018, і на наступні піврічні терміни відповідно до умов додаткового договору від 22.06.2018, а у відповідача відсутній обов'язок повернути орендоване майно за актом приймання-передачі на умовах, передбачених договором, як відсутній і факт припинення орендних відносин за договором з 01.07.2018.
70. Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
71. Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
72. Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
73. Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
74. Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
75. Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
76. Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
77. Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
78. Отже, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
79. Неустойка згідно із частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
80. Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
81. Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
82. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору -якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
83. Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).
84. Такий правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
85. Як вже вказувалося, висновки судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди є пролонгованим відповідно до умов додаткового договору від 22.06.2018, є передчасними. Звідси й висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки вони можуть бути сформульовані лише після встановлення обставин продовження (або ж припинення) договірних відносин.
86. Суди також залишили поза увагою обставини сплати відповідачем орендної плати за використання спірного майна у період з 01.07.2018 по жовтень 2019 року та підстави такої сплати.
87. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
88. Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості з'ясувати усі істотні обставини справи щодо пролонгації або припинення договору та відповідно наявності чи відсутності у ФОП Жукова О. Ю. обов'язку повернення орендованого майна, від чого безпосередньо залежить вирішення питання про стягнення з відповідача орендної плати та (або) неустойки, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.
89. Отже, зазначена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.
90. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, АТ «Укрзалізниця» також посилається і на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
91. Скаржник вказує на неправильне застосування статті 61 Конституції України, а також на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, зокрема частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, а також у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16 щодо неможливості притягнення орендарів двічі до юридичної відповідальності.
92. Разом з касаційною скаргою та під час її розгляду АТ «Укрзалізниця» подані клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики.
93. Указані клопотання, як і необхідність відступу від вказаних постанов Верховного Суду, мотивовані, зокрема, неправильним застосуванням статті 61 Конституції України щодо неможливості притягнення орендарів двічі до юридичної відповідальності.
94. З огляду на висновки суду касаційної інстанції щодо невстановлення судами попередніх інстанцій всіх істотних обставин справи, а відповідно й наявності чи відсутності у ФОП Жукова О. Ю. обов'язку сплатити орендну плату та (або) неустойку, можливості вирішення питання щодо відступу від правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, наведених скаржником, відсутня, оскільки спір у справі не вирішено та, відповідно, не сформовано в цій справі висновок щодо застосування норм права.
95. Отже, зазначена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
96. За таких обставин підстави для задоволення клопотань скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.
97. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» є частково обґрунтованою, а рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
98. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
99. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
100. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» слід задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
101. З огляду на направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Г. М. Мачульський
С. К. Могил