13 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа №910/6388/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Демидов В.О.
від 26.11.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пашкіна С.А., Буравльов С.І., Сітайло Л.Г.
від 11.08.2021
за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
до 1. Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Інформ-ресурси", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Персевбуд"
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Національне антикорупційне бюро України
про визнання недійсним договору,
29 вересня 2021 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021. До касаційної скарги Скаржник додав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження Скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на частину другу статті 287 ГПК України, зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, проте, Скаржник не зазначив відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України.
Також, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За положенням підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою судовий збір підлягав оплаті у сумі 4 204,00 грн, а саме 2 102,00 грн * 200 %, де 2 102,00 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.
Однак Скаржник до касаційної скарги не додав доказів сплати судового збору.
Крім того, Суд, розглянувши зазначені Скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Скаржник у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримав 10 вересня 2021 року. На підтвердження Скаржник надав копію першої сторінки оскаржуваної постанови з вхідним №57585/5 від 10.09.2021.
Проте такі посилання суперечать приписам статті 288 ГПК України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не з дня його реєстрації у внутрішньо-обліковій документації юридичної особи.
Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла Скаржнику.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Скаржнику необхідно усунути недоліки поданої ним касаційної скарги та зазначити відповідну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, а також надати докази оплати судового збору в сумі 4 204,00 грн. Крім того, Скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження, надавши докази на підтвердження таких підстав.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, наведені Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження .
2. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі №910/6388/20 залишити без руху.
3. Надати Скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо наведення інших обґрунтованих підстав для поновлення строку є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
5. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційну скаргу буде повернуто Скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
О. Кролевець