12 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15766/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Українська залізниця": Ахтімірової М.Г.; Шукліної О.В.,
відповідача - Антимонопольного комітету України - Данилова К.О.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Позивач)
на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2021
(суддя Зеленіна Н.І.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021
(головуючий суддя - Разіна Т.І., суддя Іоннікова І.А. і Тарасенко К.В.)
зі справи № 910/15766/20
за позовом АТ "Українська залізниця"
до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Відповідач)
про визнання частково недійсним рішення.
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про визнання недійсним рішення АМК від 06.08.2020 №470-р у справі № 130-26.13/102-19 (далі - Рішення АМК).
2. Позов обґрунтовано незаконністю та необґрунтованістю Рішення АМК та наявністю підстав для визнання його недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, у позові відмовлено.
4. Рішення та постанову мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи, особи, яка подала касаційну скаргу
6. АМК були допущені порушення в частині правил застосування пункту 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика), а саме - визначення товарних меж ринку.
7. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №910/6999/17, від 02.02.2021 у справі № 910/17891/19.
8. Надаючи оцінку Рішенню АМК у частині визнання неправомірними дій АТ "Українська залізниця" визначення малодіяльних вантажних станцій, запровадження нової послуги та цін на неї, суди попередніх інстанцій здійснили помилкове посилання на частини четверту, п'яту статті 7 Закону України "Про залізничний транспорт" як на підставу кваліфікації таких дій АТ "Українська залізниця" як порушення, передбаченого статтями 13, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон).
Відсутній висновок Верховного Суду з приводу застосування частин четвертої та п'ятої статті 7 Закону України "Про залізничний транспорт" у подібних правовідносинах.
Доводи іншого учасника справи
9. АМК у відзиві на касаційну скаргу: заперечує проти викладених у ній доводів та вважає її безпідставною, необґрунтованою, а твердження, викладені в ній, такими, що не відповідають нормам законодавства та дійсним обставинам справи; просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/15766/20 залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Рішенням АМК:
- визнано, що АТ "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків (пункт 1);
- визнано дії АТ "Українська залізниця", які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачою, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів послуг AT "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);
- зобов'язано АТ "Українська залізниця" припинити порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення (пункт 3);
- за порушення, зазначене в пункті 2 цього рішення, на АТ "Укрзалізниця" накладено штраф у розмірі 18 282 400 грн. (пункт 4).
11. Рішення АМК мотивоване, зокрема, таким:
- на ринку послуг з надання в користування інфраструктури залізничного транспорту АТ "Укрзалізниця" є суб'єктом природньої монополії (пункт 43);
- товарними межами ринку є перевезення вантажів залізничним транспортом. При цьому часовими межами є 2018 рік - 31 березня 2020 року, а територіальними межами ринку є територія України, тобто ринок є загальнодержавним. Основними покупцями послуги перевезення вантажів залізничним транспортом є вантажовласники та/або вантажовідправники, яким потрібна комплексна послуга - перевезення вантажів залізничним транспортом (пункти 48-50);
- AT "Укрзалізниця" є єдиним перевізником залізничними коліями загального користування на території України. На сьогодні не допускається перевезення залізничними коліями загального користування приватною локомотивною тягою. Усі транспортно-експедиторські компанії та/або вантажовідправники надають свої послуги саме через AT "Укрзалізниця", тому в AT "Укрзалізниця" не може бути реальних конкурентів на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом (пункт 52);
- на думку учасників ринку - операторів рухомого залізничного складу та вантажовідправників, основним бар'єром вступу на ринок залізничних перевезень неможливість, відповідно до чинного законодавства, використовувати власний тяговий рухомий склад (локомотиви) для здійснення перевезення залізничними коліями загального користування, у зв'язку з чим немає можливості здійснювати самостійне перевезення вантажів клієнтів. Оскільки інфраструктура залізничного транспорту законодавчо закріплена за АТ "Укрзалізниця", до виключної, компетенції якої законодавством віднесено управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, АТ "Укрзалізниця" є єдиним суб'єктом господарювання, який протягом 2018 року - 31 березня 2020 року діяв на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України і займав на цьому ринку монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків (пункти 53, 54);
- у листах перевізника від 20.03.2019 № ЦЦо-13/270 та від 15.04.2019 №ЦЦО-13/383 наголошується на тому, що обслуговування підприємств на малодіяльних станціях здійснюватиметься тільки за умови компенсації витрат, пов'язаних з обслуговуванням малодіяльних та збиткових об'єктів інфраструктури, шляхом підписання додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є надання послуги. На підставі підписаної додаткової угоди до договору щодо надання послуги користувачу послуг залізничного транспорту надається можливість здійснювати планування перевезень вантажів в АС "МЕСПЛАН" з/на малодіяльні вантажні станції (пункт 78);
- відсутність компенсації витрат, пов'язаних з обслуговуванням малодіяльних та збиткових станцій, та/або нестача рухомого складу не може розцінюватись як відсутність у перевізника технічних або технологічних можливостей для здійснення перевезень. А в разі відсутності таких можливостей, тобто неподання з вини залізниць вагонів (контейнерів) для виконання місячного плану перевезення вантажів, пункт 19 Статуту залізниць зобов'язує залізницю за замовленням відправника виділити рухомий склад, щоб надолужити недовантаження протягом наступного місяця у порядку, встановленому Правилами перевезень вантажів (пункт 79);
- отже, AT "Укрзалізниця" самостійно розроблено та впроваджено Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій AT "Укрзалізниця", яким визначено критерії включення (виключення) станцій до (з) переліку малодіяльних вантажних станцій та припинено обслуговування підприємств на малодіяльних станціях без підписання додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є надання послуги (пункт 80).
12. Судами попередніх інстанцій, встановлено таке.
12.1. Відповідно до пункту 2 Статуту АТ "Українська залізниця" товариство утворене як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Пунктом 7 Статуту АТ "Українська залізниця" визначено, що предметом діяльності АТ "Українська залізниця" є, зокрема: надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, зокрема небезпечних вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні; надання послуг з доступу до інфраструктури залізничного транспорту та інших послуг, пов'язаних з використанням об'єктів інфраструктури.
12.2. Суди попередніх інстанцій погодилися з висновками АМК, що перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України утворюють самостійний ринок, який не є взаємозамінним із іншими видами транспорту, що також підтверджує монопольне становище Позивача.
12.3. АT "Укрзалізниця" самостійно розроблено та впроваджено Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій AT "Укрзалізниця", яким визначено критерії включення (виключення) станцій до(з) переліку малодіяльних вантажних станцій та припинено обслуговування підприємств на малодіяльних станціях без підписання додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є надання послуги.
Крім того, АТ "Укрзалізниця" затвердило умови додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій.
Умовами зазначеної додаткової угоди передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язується компенсувати перевізнику витрати, пов'язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов'язаних з прийманням, видачою, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій.
Згідно з витягом з протоколу №Ц-46/104Ком.т. засідання правління AT "Укрзалізниця" від 25.11.2019 товариством було прийнято рішення затвердити та ввести в дію Порядок у новій редакції, а також затверджено текст та умови типової форми додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Порядок доповнено положеннями щодо аналізу та оцінки фінансового результату діяльності малодіяльних вантажних станцій. Станції, що мають можливість відвантажувати вантажі маршрутними відправками, не обмежуються в обслуговуванні за умови відправлення або отримання вантажів маршрутами.
Крім того, до Порядку внесені положення, згідно з яким якщо за підсумками квартального моніторингу роботи малодіяльної станції така станція перевищила визначений критерій включення станцій до малодіяльних, замовнику повертається на особовий рахунок плата за надання послуги, яка була нарахована за попередній квартал.
Як вбачається з листа від 24.06.2019 №Ц-2/6-27/1262-19, нарахування та стягнення збору за надані послуги з подачі й забирання вагонів проводиться відповідно до укладених договорів з подачі й забирання вагонів або експлуатації залізничних колій та розділу III Збірника тарифів. Витрати на надання послуги збільшуються прямо пропорційно кількості поданих або забраних вагонів. Ставка плати за надання послуги є єдиною як для навантажених, так і для порожніх вагонів.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками АМК щодо того, що сума вартості статей витрат не відповідає визначеній вартості послуги, що унеможливлює визначення того, які саме витрати були закладені у вартість послуги, з огляду на те, що включення до вартості послуги загальновиробничих витрат (на обслуговування виробничого процесу й управління виробництвом) на рівні 97,7% суперечить засадам бухгалтерського обліку.
АТ "Українська залізниця" запровадило послугу "подача і забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановило вартість цієї послуги без економічного обґрунтування.
12.4. Чинним законодавством чітко визначено, що органи управління залізничним транспортом разом, зокрема, з відповідними органами місцевого самоврядування спільно вирішують питання експлуатації саме малодіяльних збиткових залізничних станцій.
Натомість AT "Укрзалізниця" одноособово, в безальтернативному порядку запровадило послугу, встановило вартість на неї, а також визначило підстави для її застосування.
Підписання додаткової угоди про надання послуги є умовою надання товариством послуг перевезень вантажів з/на малодіяльні вантажні станції, яку неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За умов наявності конкуренції на ринку суб'єкти господарювання мали б змогу відмовитися від підписання додаткової угоди до договору, яка призводить до суттєвого збільшення їх витрат, та обрати іншого надавача послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом.
Обмеження діяльності малодіяльних залізничних станцій для виконання вантажних операцій та/або їх закриття, збільшення вартості відправки вантажів призводить до зростання вартості продукції. При цьому є продукція, яка може бути доставлена лише залізничним транспортом або така, реалізація якої є економічно і технологічно вигідною виключно за умови відвантаження залізницею.
12.5. Вказані дії перевізника створюють для суб'єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами AT "Укрзалізниця" з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб'єкти господарювання, які здійснюють приймання/відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання/відправлення вантажів. Суб'єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб'єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості.
12.6. Дії АТ "Українська залізниця" щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлення її вартості призводять до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку.
12.7. За умови існування конкуренції на цьому ринку споживачі послуги мали б можливість відмовитися від послуг надавача, який його не влаштовує, та обрати іншого надавача цих послуг на більш вигідних договірних умовах.
13. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
14. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб'єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Водночас за змістом приписів статті 12 Закону суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17.
Судами попередніх інстанцій були відхилені доводи Позивача щодо того, що АМК під час розгляду справи порушив норми Методики.
Доказів того, що Позивач зазнає значної конкуренції на ринку не було надано АМК під час розгляду справи № 130-26.13/102-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а тому не доведено відсутності у Позивача монопольного (домінуючого) становища на ринку.
У свою чергу, Верховний Суд, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не здійснює оцінки (переоцінки) доказів, покладених судами попередніх інстанцій в основу висновку про правильність застосування АМК положень Методики у визначенні монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на відповідному ринку. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Відповідно до частини першої статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Пунктом 2 статті 50 Закону визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
16. Суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів норм матеріального і процесуального права та з наведенням в оскаржуваних судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши, що: АТ "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків; дії АТ "Українська залізниця" щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку; недоведення АТ "Українська залізниця" наявності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним Рішення АМК, - дійшли й висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
17. Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
18. Крім того, Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов (ухвал) Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 28.04.2020 у справі № 554/6777/17, від 16.09.2020 у справі № 450/1726/16-ц.
Правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах №№ 910/6999/17, 910/17891/19 хоча і є подібними за матеріально-правовим регулюванням, предметом спору і змістом позовних вимог, але істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами.
Як зазначено в постановах Верховного Суду від 28.01.2020 № 910/6507/19, від 19.05.2020 № 910/8399/19, кожна із справ - за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.
19. Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 7 Закону України "Про залізничний транспорт" органи управління залізничним транспортом разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вирішують питання експлуатації малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під'їзних колій, що перебувають на балансі АТ "Укрзалізниця". У разі неприйняття органами місцевого самоврядування (протягом 6 місяців після звернення залізниці) рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під'їзними коліями, АТ "Українська залізниця" за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій та залізничних під'їзних колій.
Стаття 7 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає можливість для Позивача отримати компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, які обслуговуються, зокрема, малодіяльними збитковими залізничними станціями. Рішення про компенсацію приймає не АТ "Українська залізниця" одноособово в безальтернативному порядку.
Даними положеннями Закону України "Про залізничний транспорт" не передбачено одноособового права АТ "Українська залізниця" визначати, що компенсація збитків буде здійснюватися за рахунок підприємств, у якому розмірі та яким чином/способом.
Аналіз статей витрат вартості послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов'язаних із прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" показав, що вона є економічно необґрунтованою та такою, яку неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.?
Такі дії АТ "Українська залізниця" свідчать про можливість їх вчинення за рахунок відсутності конкурентів на ринку, що призводить до ущемлення інтересів споживачів послуги.
20. Водночас Судом приймаються доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
21. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
22. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в даній справі - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.
Судові витрати
23. Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/15766/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов