04 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/3216/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області
(суддя Черногуз А.Ф.)
від 16.02.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Тарасенко К.В., судді - Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.)
від 14.07.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"
про стягнення 272 912 088, 62 грн,
1. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 232 516 373,93 грн боргу, 8 951 444,83 грн пені, 10 727 442,62 грн 3% річних, 8 623 807,05 грн втрат від інфляції, а також 705 536,30 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 78 067,10 грн збитків та 8 951 444, 84 грн пені відмовлено.
2. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50%.
3. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суди виходили з того, що дослідивши наявні у матеріалах справи фінансові звіти відповідача за 2018-2020 роки, встановлено, що починаючи з 2018 та по 2020 роки, кожного року баланс підприємства систематично зменшується, а розмір заявленої до стягнення пені (17 902 889,67 грн) є майже половиною розміру балансу відповідача станом на 30.09.2020, тому стягнення з відповідача повного розміру заявленої пені може призвести до настання скрутного фінансового становища підприємства та в подальшому до доведення його до банкрутства. Також суд взяв до уваги і те, що на даний час фінансове становище в країні є нестабільним яке, зокрема, пов'язано з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), що в свою чергу негативно впливає на рівень дохідності всіх підприємств. Також суд взяв до уваги той факт, що відповідачем виконано зобов'язання за договором менше ніж на 1%.
4. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з судом першої інстанції щодо відмови у стягненні збитків зазначив, що наявність у позивача права на стягнення збитків не звільняє його від обов'язку довести, що збитки є реальними та довести їх суму, однак доказів фактичного понесення збитків з обґрунтуванням їх розміру позивачем не надано, зокрема не надано доказів, що для потреб відповідача було придбано/добуто газ, який не було відповідачем використано, а його зберігання призвело до понесення додаткових витрат.
5. 19.08.2021 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення в частині відмови у стягненні 8 951 444, 84 грн пені та 78 067,10 грн збитків скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди:
1) неправильно застосували норми частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 904/6250/19 та від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України);
2) не дали оцінку доказам згідно з вимогами статті 86 ГПК України, оскільки судами не досліджувалися конкретні обставини справи щодо ступеня порушення та виконання умов договору, погашення суми основного боргу, майнового стану сторін, наявності коштів на рахунках відповідача, можливості виконання у майбутньому судового рішення тощо;
3) не застосували та не навели мотиви такого незастосування положення розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правил № 2496) щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу, при цьому, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування спеціальних норм права у подібних правовідносинах, а саме відшкодування збитків, які передбачені умовами договору, відповідно до пункту 6 частини 5 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" та розділу VI Правил (пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України).
7. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
8. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
9. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
10. Касаційний господарський суд не погоджується з твердженнями скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилався позивач у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, з огляду на наступне.
11. У спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ існує сформована стала практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 902/484/19, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 23.10.2019 у справі № 917/943/18, від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 03.10.2019 у справі № 904/4285/18, від 10.10.2019 у справі № 909/636/16, від 05.08.2019 у справі № 916/2292/18, від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18, від 03.05.2018 у справі № 910/23417/16 з урахуванням фактичних обставин у кожній справі.
12. У постанові від 10.12.2020 у справі № 904/6250/19, на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у зменшенні розміру пені, з огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які могли бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені. При цьому, суд зазначив, що зменшення розміру пені є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
13. У постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, а також обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.
14. У постанові від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, оскільки останній не подав суду будь-яких доказів існування (наявності) тих обставин, якими він обґрунтовував своє клопотання.
15. У постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, суд касаційної інстанції, пославшись на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, також дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 % за прострочення оплати за договором постачання природного газу. При цьому, суд врахував те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору.
16. Таким чином, встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справах № 904/6250/19, № 908/1453/14, № 910/8698/19, № 918/116/19 відрізняються від справи, яка переглядається, у зв'язку з чим у суду першої та апеляційної інстанцій були відсутні підстави для застосування цих висновків Верховного Суду.
17. Також, Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
18. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставини, за яких можливе зменшення неустойки.
19. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
20. Верховний Суд також дійшов висновку, що застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).
21. Щодо оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування спеціальних норм права у подібних правовідносинах, а саме відшкодування збитків, які передбачені умовами договору, відповідно до пункту 6 частини 5 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" та розділу VI Правил №2496 колегія суддів виходить з наступного.
22. 21.09.2021 Верховний Суд у справі № 904/6992/20, переглядаючи судові рішення щодо відмови у стягненні суми збитків, ухвалив постанову, в якій виклав правовий висновок щодо застосування розділу VI Правил № 2496 у подібних правовідносинах.
23. Зокрема, Суд зазначив, що враховуючи положення підпункту 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496, а також те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем). Натомість право на стягнення збитків із споживача, не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
24. Отже, Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування зазначених у касаційній скарзі спеціальних норм права у подібних правовідносинах про відшкодування збитків, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до цих висновків, підстави для відступлення від зазначених висновків у межах цієї справи відсутні.
25. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
26. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі № 911/3216/20 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 233 ГК України та 551 ЦК України, пункту 6 частини 5 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" та розділу VI Правил №2496 у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України.
Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/3216/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
О. Кібенко