Єдиний унікальний номер 341/202/21
Номер провадження 2/341/378/21
18 жовтня 2021 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку загального позовного провадження без участі сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Насташинської сільської ради, в якому просила визнати за нею право власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . Заповіту мати не складала. Позивачка звернулись до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав, однак перешкодою у нотаріальному оформленні є відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
З огляду на викладене, позивачка просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно за законом, а саме право власності на земельну частку (пай), розміром 1,07 га, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серії РН № 286001.
Ухвалою суду від 05 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 березня 2021 року, яке відкладене на 20 квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року замінено відповідача Насташинську сільську раду на правонаступника Бурштинську міську раду, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03 червня 2021 року.
У чергове судове засідання 12 жовтня 2021 року сторони не з'явились.
Представниця позивачки ОСОБА_3 06 червня 2021 року через канцелярію суду подала заяву, у якій просить справу розглядати без участі позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові та просить суд їх задоволити (а. с. 54).
Крім того, 12 жовтня 2021 року представниця позивачки ОСОБА_3 надіслала до суду заяву, в якій просить судове засідання відкласти, так як вона знаходиться на лікуванні у Галицькій ЦРЛ (а. с. 74).
Представник відповідача Бурштинської міської ради Івано-Франківської області 25 травня 2021 року подав до суду заяву, у якій просить справу розглядати без участі представника Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, не заперечує щодо задоволення позовних вимог (а. с. 53).
Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини третя статті 223 ЦПК України).
Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки представниця позивачки та відповідач повідомлені належним чином про судове засідання, у матеріалах справи відсутні докази поважності причин неявки представниці позивачки.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способом цього захисту може бути визнання права.
Суд установив, що згідно зі змістом наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане виконкомом Насташинської сільської ради, підтверджується, що матір позивачки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).
Заповіт від імені ОСОБА_2 не складався і не посвідчувався (а. с. 30).
Те, що позивачка ОСОБА_1 є донькою спадкодавиці, підтверджується копією свідоцтва про народження від 10 грудня 1957 року серії НОМЕР_2 , де у графі «мати» зазначено « ОСОБА_2 » (а. с. 7).
Відповідно до змісту копії свідоцтва про одруження від 13 листопада 1966 року серії НОМЕР_3 , позивачка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 » ( а. с. 7).
Згідно з довідкою від 23 лютого 2021 року № 63, виданою Насташинським старостинським округом Бурштинської міської ради, підтверджується те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована і проживала в житловому будинку в АДРЕСА_1 , та з нею проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_5 , 1922 року народження. Дані надані згідно з погосподарською книгою № 3 за 2001-2005 роки (а. с. 40).
Відповідно до змісту копії заяви чоловіка спадкодавиці ОСОБА_5 від 20 червня 2006 року підтверджується те, що він від отримання свідоцтва про право на спадщину відмовляється і претензій до того, щоб свідоцтво було видане ОСОБА_1 не має (а. с. 28).
Спадкодавиця ОСОБА_2 мала у господарстві земельний пай площею 1,07 га, що підтверджуться копією довідки від 19 жовтня 2000 року № 235, виданої сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (а. с. 11).
Згідно з даними копії з погосподарської книги за 2001-2005 роки, а саме розділу «ІV Земля у приватній власності та користуванні громадян: земля для товарного виробництва - усього земельні частки (паї)» підтверджується те, що за ОСОБА_2 числилась земельна частка (пай) в розмірі 1,07 га (а. с. 69).
Крім того, отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 підтверджується довідкою, виданою 30 липня 2021 року № 328, Насташинським старостинським округом Бурштинської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, відповідно до якої за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувалась земельна частка (пай) в розмірі 1,07 га згідно з погосподарської книги за 2001-2005 роки і книги реєстрації сертифікатів (а. с. 62).
Суд установив, що цей сертифікат втрачений. Про втрату сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 286001, виданого на ім'я ОСОБА_2 , позивачка розмістила оголошення в районній газеті «Галицьке слово» (а. с. 12).
Позивачка звернулись до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі спадкової справи № 40869444 (а. с. 9).
З листа державного нотаріуса Галицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Кіщук Л. І. від 30 жовтня 2020 року № 750/02-14 убачається, що на майно спадкодавиці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті була зареєстрована у с. Насташине Галицького району Івано-Франківської області, а саме на земельну частку (пай) відсутній правовстановлюючий документ, свідоцтво про право на спадщину на це майно спадкоємцю ОСОБА_2 не може бути видано. Галицька районна державна нотаріальна контора Івано-Франківської області 17 жовтня 2006 року завела спадкову справу № 684/2006 на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 . Спадкоємцем за законом є її дочка ОСОБА_1 (а. с. 10).
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців.
Враховуючи, що спадкодавиця ОСОБА_2 померла до набрання чинності Цивільним Кодексом України, а саме до 01 січня 2004 року, тому, відповідно до ст. 5 ЦК України, до даних правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, який регулював відносини спадкування на момент смерті спадкодавиці.
Статтею 524 ЦК УРСР передбачено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до частини першої та другої статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно з приписів частини першої статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Відповідно до частини другої статті 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частиною першою статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Статтею другою вищевказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією.
Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Абзацами 17 та 18 пункту 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 передбачено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифіката на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Суд установив та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом на спадкове майно, зокрема, на земельну частку (пай), розміром 1,07 га, яка на день смерті належала її матері ОСОБА_2 . Інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно не встановлено.
Водночас щодо вимоги позову про визнання за позивачкою саме права власності на цю земельну ділянку в порядку спадкування, то у суду відсутні правові підстави для задоволення цієї частини позовних вимог, оскільки право на земельну частку (пай) не є правом власності на об'єкт цивільних правовідносин, тобто конкретну земельну ділянку.
Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які були членами колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств та отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що спадкодавиця ОСОБА_2 володіла саме правом на земельну частку (пай) на основі сертифікату.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже, після смерті спадкодавиці позивачка як спадкоємиця за законом успадковує право на цю спірну земельну ділянку.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За вказаних обставин суд, враховуючи норми чинного цивільного законодавства України на час виникнення спірних правовідносин, коло спадкоємців та склад спадкового майна, після померлої ОСОБА_2 , той факт, що спадкодавиця за життя отримала правовстановлюючий документ - сертифікат на право на земельну частку (пай) та те, що ця земельна частка (пай) не виділена в натурі, належно не сформована як об'єкт цивільних правовідносин і у спадкодавиці було лише право на земельну частку (пай), а не право власності на неї, суд дійшов висновку, що таке право переходить до позивачки.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню з визнанням за позивачкою у порядку спадкування за законом право на земельну ділянку.
Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 1,07 га, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серії РН № 286001.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 жовтня 2021 року.
Сторони:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
відповідач: Бурштинська міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: С. Стрільців, м. Бурштин Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 04357466.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ