13 жовтня 2021 року Справа № 926/2321/21
За позовом виконувача обов'язків керівника Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліекс Продакшн"
про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 89260,67 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки
Суддя Тинок О.С.
Секретар судового засідання Дроздек А.Я.
Представники:
від прокуратури - Балицька Р.С.
від позивача1 - Смутняк О.В.
від позивача 2 - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Виконувач обов'язків керівника Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліекс Продакшн" про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 89260,67 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Також у позовній заяві виконувач обов'язків керівника Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області просив у порядку ст. 50 ГПК України залучити до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління ДПС в Чернівецькій області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2021 року, позовну заяву передано судді Тинок О.С.
Ухвалою від 07 червня 2021 року суд залишив без руху позовну заяву. Одночасно, суд встановив строк для виправлення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання цієї ухвали.
18 червня 2021 року до суду надійшов лист прокурора про усунення недоліків позовної заяви.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22 червня 2021 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження, яке призначив на 26 липня 2021 року.
В судове засідання 26 липня 2021 року позивачі та відповідач явку своїх представників не забезпечили, причини неявки не повідомили, відповідач відзив на позов не подав.
Згідно довідки Укрпошти про невручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 22 червня 2021 року з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, причина повернення поштового листа “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Ухвалою суду від 26 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання виконувача обов'язків керівника Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління ДПС в Чернівецькій області. Відкладено підготовче засідання на 09 серпня 2021 року. Повідомлено відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Копію ухвали надіслано кінцевому бенефіціарному власнику ТОВ "Поліекс Продакшн" ОСОБА_1 за адресою (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб): АДРЕСА_1 .
В судове засідання 09 серпня 2021 року прокурор, представник позивача 2 та представник відповідача явку представників не забезпечили, причини неявки суду не відомі.
При цьому, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, позивачем 2 отримано направлену судом ухвалу від 26 липня 2021 року. Відповідно до трекінгу відправлень Укрпошта відповідач та власник ТОВ "Поліекс Продакшн" ОСОБА_1 поштове відправлення суду не отримали.
Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 19 серпня 2021 року. Попереджено учасників справи, що неявка їх представника у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності такого учасника справи. Копію ухвали направлено учасникам по справі та кінцевому бенефіціарному власнику ТОВ "Поліекс Продакшн" ОСОБА_1 за адресою (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб): АДРЕСА_1 .
13 серпня 2021 року позивач 1 надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги прокурора підтримує та просить задовольнити, також просить провести підготовче засідання призначене на 19 серпня 2021 року у його відсутність.
В судове засідання 19 серпня 2021 року позивач 2 та відповідач явку своїх представників не забезпечили, причини неявки не відомі, відомості про отримання ними поштової кореспонденції на час розгляду справи відсутні.
19 серпня 2021 року виконувач обов'язків керівника Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області надіслав на адресу суду заяву про зміну позовних вимог.
В ході судового засідання, 19 серпня 2021 року, прокурор просила залишити без розгляду заяву про зміну позовних вимог та відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 19 серпня 2021 року заяву виконувача обов'язків керівника Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області про зміну позовних вимог від 19 серпня 2021 року залишено без розгляду. Відкладено підготовче засідання на 15 вересня 2021 року. Повідомлено відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Попереджено учасників справи, що неявка їх представника у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності такого учасника справи.
10 вересня 2021 року виконувач обов'язків керівника Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області надіслав суду заяву про зміну предмету позову.
У поданій заяві прокурор посилався на те, що у відповідності до п. 4 позовних вимог, окружна прокуратура просить суд винести рішення щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.08.2018 року укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області і ТОВ "Поліекс Продакшн" та зобов'язати ТОВ "Поліекс Продакшн" земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 15,0877 га (кадастровий номер 7325081000:02:002:0298) повернути Головному управлінню Держгеокадастру в Чернівецькій області.
Разом з тим, у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 15,0877 га (кадастровий номер 7325081000:02:002:0298) є Рукшинська сільська рада, тому вищезазначену земельну ділянку необхідно повернути власнику, а саме Рукшинській сільській раді.
За таких обставин, виконувач обов'язків керівника Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області просив суд стягнути з ТОВ "Поліекс Продакшн" заборгованість за договором оренди землі від 21.08.2018 в сумі 89260,67 грн на р/р 33217812024319 Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, код платежу 18010600; Розірвати договір оренди земельної ділянки від 21.08.2018 укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області і ТОВ "Поліекс Продакшн" та зобов'язати ТОВ "Поліекс Продакшн" земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 15,0877 га (кадастровий номер 7325081000:02:002:0298) повернути в користування Рукшинській сільській раді Дністровського району Чернівецької області; Судовий збір стягнути з відповідача на користь Чернівецької обласної прокуратури, код 02910120, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р ІІА378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету - 2800.
15 вересня 2021 року в судовому засіданні прокурор та представник позивача 1 підтримали заяву про зміну предмету позову.
Позивач 2 та відповідач у судове засідання 15 вересня 2021 року явку своїх представників не забезпечили, причини неявки не відомі.
Ухвалою суду від 15 вересня 2021 року заяву виконувача обов'язків керівника Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області подану в порядку ст. 46 ГПК України від 10 вересня 2021 року про зміну предмету позову задоволено. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 22 вересня 2021 року. Повідомлено відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.
22 вересня 2021 року позивачі та відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 22 вересня 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 13 жовтня 2021 року. Повідомлено позивача 2 та відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Попереджено сторони, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності таких учасників справи. Копію ухвали надіслано кінцевому бенефіціарному власнику ТОВ "Поліекс Продакшн" ОСОБА_1 за адресою (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб): АДРЕСА_1 .
28 вересня 2021 року позивач 2 надіслав на адресу суду заяву, в якій позов прокурора підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без участі представника Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області.
У судовому засідання 13 жовтня 2021 року прокурор та представник позивача 1 позов підтримали та просили задовольнити, посилаючись на викладене у позові.
Відповідач явку свого представника у судове засідання 13 жовтня 2021 року не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Поштова кореспонденція направлена судом на юридичну адресу відповідача: 58018, м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 2 А та на адресу кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Поліекс Продакшн" ОСОБА_1 за адресою (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб): АДРЕСА_1 , повернулась з довідкою Укрпошти «Адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому суд вважає за необхідне зазначає наступне.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
За загальними вимогами пункту 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка” в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 правил).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою “Судова повістка”, які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено.
Оскільки довідками Укрпошти підтверджено факт відсутності відповідача за адресою, тому день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участі. При цьому, неотримання відповідачем кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
В той же час, відповідача повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області.
Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача 1, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
21 серпня 2018 року відповідно до протоколу № 448 повторних земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, організатор земельних торгів: Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області; назва лоту: право оренди терміном сім років земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,0877 га, кадастровий номер 7325081000:02:002:0298, що розташована за адресою: Чернівецька область, Хотинський район, та території Рукшинської сільської ради (за межами населеного пункту с. Гордівці), категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; переможцем земельних торгів стало ТОВ "Поліекс Продакшн".
21 серпня 2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області, як Орендодавцем, та ТОВ "Поліекс Продакшн", як Орендарем, укладено договір оренди землі, у відповідності до умов якого Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 21 серпня 2018 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту та території Рукшинської сільської ради (за межами населеного пункту с. Гордівці) Хотинського району Чернівецької області.
Умовами Договору оренди землі передбачено наступне.
В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 15,0877 га кадастровий номер 7325081000:02:002:0298; на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури (п. 2.1, 2.2., 2.5 Договору).
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 18 січня 2018 року становить 697712,77 грн (п.2.6 Договору).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що він укладений строком на 7 років.
Право оренди земельної ділянки виникає у Орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (п.п. 3.2. Договору).
Згідно п.4.1 Договору плата за користування земельною ділянкою, право оренди якою набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 21 серпня 2018 року, у розмірі річної орендної плати, що становить 56375,20 грн, підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди на розрахунковий рахунок Рукшинської сільської ради.
У відповідності до п. 4.2 Договору в подальшому орендна плата сплачується орендарем у розмірі 8,08% від визначеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки землі.
Орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця у розмірі, встановленому у п.4.2 Договору (п. 4.4. Договору).
Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється Орендодавцем з дня державної реєстрації права оренди за актом приймання-передачі (п. 6.4 Договору).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даний договір зареєстрований 17 вересня 2018 року.
На виконання умов Договору оренди землі від 21 серпня 2018 року Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області в по акту приймання-передачі від 21 серпня 2018 року передало ТОВ «Поліекс Продакшн» в строкове платне володіння і користування, на умовах визначених даним договором, земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Рукшинської сільської ради Хотинського району Чернівецької області площею 15,0877 га, кадастровий номер 7325081000:02:002:0298.
Згідно п. 9.1.1 Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати.
Відповідно до п. 9.4.6 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.
Відповідач в свою чергу, допустив неналежне виконання умов договору оренди землі від 21 серпня 2018 року щодо своєчасної сплати орендної плати за період з 01 вересня 2019 року по 01 квітня 2021 року.
Пунктом 12.3 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання у тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно закону та цього договору (п. 13.1 Договору).
Згідно податкової декларації з плати за землю ТОВ "Поліекс Продакшн", має сплачувати орендну плату за договором оренди землі від 21 серпня 2018 року в розмірі 4697,93 грн щомісячно.
Відповідно до розрахунку Рукшинської сільської ради Дністровського району заборгованість ТОВ "Поліекс Продакшн" за договором оренди землі від 21 серпня 2018 року за період часу з 01 вересня 2019 року по 01 квітня 2021 року становить 89260,67 грн.
Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, крім інших, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України .
Частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Статтею 526 Цивільного Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України Про оренду землі). Аналогічні положення містить і частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України.
Відповідно до статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 21 Закону України Про оренду землі, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У відповідності із п. 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (ст. 287 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати (ст. 24 Закону України "Про оренду землі"), а орендар зобов'язаний своєчасного та в повному обсязі вносити орендну плату за земельну ділянку (ст. 25 Закону України "Про оренду землі").
Дослідивши наявні у справі докази, зокрема, Договір оренди землі, розрахунок позивача 2, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо сплати заборгованості, стягнення якої є предметом спору у даній справі, суд встановив, що заборгованість відповідача з орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем за період часу з 01 вересня 2019 року по 01 квітня 2021 року складає 89260,67 грн.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач допустила порушення взятих на себе зобов'язань за Договором оренди землі від 21 серпня 2018 року, за період з 01 вересня 2019 по 01 квітня 2021 року, чим заборгувала Рукшинській сільській раді 89260,67 грн, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2.
Крім того, положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Разом з тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України: при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач як власник земельної ділянки не отримав вчасно того, на що він розраховував при наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме - невиконання обов'язку зі своєчасної сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 Цивільного кодексу України, дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.
За таких обставин, сам факт систематичного порушення умов Договору щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.
Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 27.11.2018 у справі №912/1385/17.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Таким чином, вимога про розірвання договору оренди землі у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати відповідає чинному законодавству, умовам Договору та підлягає задоволенню.
Статтею 34 вказаного Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником спірної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 15,0877 га (кадастровий номер 7325081000:02:002:0298) є Рукшинська сільська рада, тому вищезазначену земельну ділянку необхідно повернути власнику, а саме Рукшинській сільській раді.
Отже, враховуючи вищевикладене та зважаючи на висновки господарського суду про задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди землі від 21 серпня 2018 року, вимога про повернення земельної ділянки є обґрунтованою, правомірною та також підлягає задоволенню.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів - Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, суд зазначає наступне.
Згідно статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру").
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року зі справи № 806/1000/17).
За приписами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 13Г1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.
Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Так, орган уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області та Рукшинська сільська рада.
Проте, Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області та Рукшинською сільською радою, протягом тривалого часу не вжито цивільно- правових заходів до усунення порушень, які мали місце щодо стягнення орендної плати за договором оренди землі, що свідчить про неналежне виконання обов'язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави.
Так, на запит Кельменецької місцевої прокуратури (Дністровської окружної прокуратури) від 13.07.2020 щодо проведеної позовної роботи Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області повідомило місцеву (окружну) прокуратуру про те, що з метою досудового врегулювання спору на адресу ТзОВ "Поліекс Продакшн" скеровано лист про необхідність сплати заборгованості з орендної плати за землю.
В разі не сплати ТзОВ "Поліекс Продакшн" орендної плати за землю Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області будуть вжитті заходи, шляхом звернення до судових органів щодо примусового стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки.
В подальшому, на запит місцевої прокуратури від 11.02.2021 Головне управління Держеокадастру у Чернівецькій області повідомило місцеву (окружну) прокуратуру про те, що на сьогоднішній день воно перебуває у стані ліквідації та у нього відсутнє належне бюджетне фінансування, яке б дозволило сплатити судовий збір, а тому просить місцеву (окружну) прокуратуру вжити заходи представницького характеру.
Крім того, на запит Дністровської окружної прокуратури від 22.04.2021№51-734вих-21 щодо проведеної позовної роботи Рукшинська сільська рада повідомила про те, що у зв'язку з відсутністю запланованих у бюджеті видатків на сплату судового збору Рукшинська сільська рада просить представляти їх інтереси, що підтверджується інформацією сільської ради від 23.04.2021 № 581.
Таким чином, незважаючи на звернення прокуратурою уваги органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування щодо вказаного питання, останніми таке порушення інтересів держави залишено без неналежного реагування та свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень.
Сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указані орган державної виконавчої влади та місцевого самоврядування неналежно виконують свої повноваження щодо стягнення коштів до сільського бюджету, у зв'язку із чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області і Рукшинської сільської ради та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказане свідчить про неналежне виконання уповноваженими органами захисту інтересів держави та є підставою для представництва таких інтересів у суді прокурором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи обставини, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до пункту 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги виконувача обов'язків керівника Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліекс Продакшн" про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 89260,67 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліекс Продакшн" (58018, м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 2 А, код 39673103) на користь Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області (60030, Чернівецька область, Дністровський район, с. Рукшин, вул. Головна, 35А, код 04416938) заборгованість за договором оренди землі від 21 серпня 2018 в сумі 89260,67 грн.
3. Розірвати договір оренди землі від 21 серпня 2018 року укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194 а, код 39909396) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліекс Продакшн" (58018, м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 2 А, код 39673103).
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліекс Продакшн" (58018, м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 2 А, код 39673103) повернути в користуванню Рукшинській сільській раді Дністровського району Чернівецької області (60030, Чернівецька область, Дністровський район, с. Рукшин, вул. Головна, 35А, код 04416938) земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 15,0877 га кадастровий номер 7325081000:02:002:0298.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліекс Продакшн" (58018, м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 2 А, код 39673103) на користь Чернівецької обласної прокуратури (код 02910120, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172 р/р UА378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету 2800) 6810,00 грн судового збору.
У судовому засіданні 13 жовтня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 18 жовтня 2021 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя О.С. Тинок