29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"18" жовтня 2021 р.Справа № 924/652/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши у залі судового засідання № 204 справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м. Хмельницький
до Комунального підприємства "Управляюча муніципальна компанія "Будівельник" Хмельницької міської ради", м. Хмельницький
про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 218568,51 грн.
представники сторін:
позивача: Павлова Н.Г. - представник по довіреності від 04.01.2021 р.;
відповідач: не з'явився.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021р. відкрито провадження у справі № 924/652/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.09.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 218568,51 грн вартості поставленого природного газу. В обґрунтування позову посилається на укладений між учасниками процесу договір постачання природного газу для потреб неприбуткових споживачів №11410L9D2SANO16-(ГЛ), звертаючи увагу, що заявником на протязі 2016-2018 рр. поставлено відповідачу газ в обсязі 112,215 тис. м. куб. на загальну суму 781369,45 грн, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу. На думку позивача, станом на день звернення до суду сума боргу становить 218568,51 грн, оскільки всупереч вимогам п. 4.1 договору відповідачем до 10 числа місяця наступного за звітнім, не проведені розрахунки на вказану вище суму.
У запереченнях на заяву про застосування терміну позовної давності від 10.09.2021р. позивачем підтверджено обставини викладені у позовній заяві та додатково звернуто увагу на несвоєчасність здійснення оплати за поставлений природний газ, і, як наслідок, відмову у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.
Представником комунального підприємства "Управляюча муніципальна компанія "Будівельник" Хмельницької міської ради" подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій відповідач з посиланням на ст.ст. 256-261 ЦК України та п. 4.2.1 договору звертає увагу, що, оскільки останній акт приймання-передачі природного газу датовано 30.06.2018р., а авансований платіж повинен був здійснений до 25.05.2018р., перебіг позовної давності почався з 26.05.2018р. Таким чином, представник муніципальної компанії просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача та відмовити у задоволенні позову.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
01 січня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" та МКП ЖКК "Будівельник" (в подальшому назву змінено на комунальне підприємство "Управляюча муніципальна компанія "Будівельник"- безкоштовний запит з ЄДР) укладено договір постачання природного газу для потреб неприбуткових споживачів №11410L9D2SANO16-(ГЛ). За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов'язується передати споживачу (відповідачу) у власність природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку встановлені договором.
Згідно п. 4.2.3 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок постачальника: остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем по газу.
Відповідно до п. 5.4.2 споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсязі, визначених договором.
За змістом п. 11.2 договору останній вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Договір підписано та скріплено печатками сторін. Жодних заяв про припинення дії договору після його закінчення, в тому числі до липня 2018 року, в матеріали справи не надано.
Позивачем з січня 2016 року по червень (включно) 2018 року поставлено відповідачу природній газ в обсязі 112,215 тис. м. куб. на загальну суму 781369,45 грн, про що свідчить зміст актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016р. по 30.06.2018р. (31 акт), в тому числі акт №ЗХМ00009535 від 30.06.2018 р. в обсязі 1,19 тис.м.куб. на суму 8279,90 грн.
Відповідачем частково на суму 562800,94 грн здійснені розрахунки за поставлений газ, про що свідчить заява позивача про усунення недоліків, відповідачем вказані факти не спростовані.
В зв'язку із непроведенням розрахунків за спожитий газ, в період січня 2016 року по червень (включно) 2018 року, та невиконанням договірних зобов'язань в сумі 218568,51 грн, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення примусово даної суми.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір постачання природного газу для потреб неприбуткових споживачів №11410L9D2SANO16-(ГЛ), за умовами якого позивач зобов'язується передати відповідачу у власність природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку встановлені договором.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У п. 4.2.3 договору сторони домовилися, що оплата газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок позивача: остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем по газу.
Посилання відповідача на п. 4.2.1 не спростовує домовленість сторін стосовно саме остаточного розрахунку по оплаті місячної вартості газу.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток актами приймання-передачі природного газу в обсязі 112,215 тис.м.куб. на суму 781369,45 грн, в тому числі акт №ЗХМ00009535 від 30.06.2018р. в обсязі 1,19 тис.м.куб. на суму 8279,90 грн.
Однак, відповідач, проводячи розрахунки за отриманий згідно з договором природний газ, не в повному обсязі провів розрахунки. Тобто несплаченими залишилися акти приймання-передачі природного газу на суму 218568,51 грн, в тому числі акт №ЗХМ00009535 від 30.06.2018р. в обсязі 1,19 тис.м.куб. на суму 8279,90 грн. Зазначений факт не спростовано відповідачем.
З огляду на встановлене вище суд вважає, що правомірними до стягнення є позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу за період з січня 2016 р. по червень 2018 р. в розмірі 218568,51 грн, які підлягають задоволенню.
Однак, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимоги про стягнення боргу в сумі 218568,51 грн.
Судом враховується, що строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК України визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як встановлено судом, з позовом до суду про стягнення заборгованості яка є предметом позову позивач звернувся 25.06.2021р.
З огляду на викладене, за зобов'язаннями, які виникли по актах приймання-передачі природного газу з січня 2016 року по травень 2018 року (включно) на суму 210288,61 грн, вимога заявником заявлена поза межами строку позовної давності, що відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову в означеній частині. При цьому, приймається до уваги, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем по газу (п. 4.2.3 договору), тобто, для прикладу: по акту №ЗХМ00008865 від 31.05.2018 р. строк, у межах якого пред'являється позов (позовна давність) - 10.06.2018 р. по 10.06.2021 р.
Разом з тим, суд не погоджується з позицією відповідача щодо наслідків спливу позовної давності до вимоги, яка виникла за зобов'язанням по акту №ЗХМ00009535 від 30.06.2018 р. в обсязі 1,19 тис.м.куб. на суму 8279,90 грн, оскільки кінцевим строком пред'явлення позову у межах позовної давності в даному випадку є 10.07.2021 р.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Положеннями ст.ст. 76, 77, 79 ГПК України визначено поняття належності, допустимості та вірогідності доказів.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 8279,90 грн заборгованості по акту від 30.06.2018 р. У позові в частині стягнення 210288,61 грн. належить відмовити з підстав, зазначених вище.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м Хмельницький до Комунального підприємства "Управляюча муніципальна компанія "Будівельник" Хмельницької міської ради", м. Хмельницький про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 218568,51 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Управляюча муніципальна компанія "Будівельник" Хмельницької міської ради" (м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 6, ідентифікаційний код 21337100) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" (м. Хмельницький, вул. Проскурівська буд. 32, ідентифікаційний код 39585960) 8279,90 грн (вісім тисяч двісті сімдесят дев'ять гривень 90 коп.) заборгованості за червень 2018 р., 124,25 грн (сто двадцять чотири гривні 25 коп.) витрат на оплату судового збору.
Видати наказ.
У решті позову в частині стягнення 210288,61 грн заборгованості відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.10.2021 року.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 32, 2- й поверх);
3, 4 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська, б. 6; Бас Р.О. 29001, м. Хмельницький, вул. Шевченка34, оф. 227).
Рекоменд. з повідомленням.
Електронні адреси:
1- позивачу - https://kmgaszbut.104.ua/ua/
2- відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_1