ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
18 жовтня 2021 року Справа № 923/851/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м. Київ, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Херсон, код ЄДРПОУ 38728533,
до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон, код ЄДРПОУ 01125695,
про стягнення 2761,51 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Обставини справи.
23 червня 2021 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" 2761,51 грн заборгованості, з якої: 2394.62 грн - основний борг, 93,28 грн. - 3% річних, та 268,66 грн - інфляційні втрати. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 84-П-ХЕФ-19/138Р від 10.09.2019 про надання послуг, в частині проведення розрахунків за надані послуги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.21 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 29 червня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 923/851/21, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників провадження. Одночасно судом продовжено строк розгляду справи на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана повноважними представниками сторін нарочно, безпосередньо у приміщення Господарського суду Херсонської області, про що свідчать долучені до матеріалів справи клопотання позивача та відповідача про отримання копії ухвали суду від 29.06.2021.
13 липня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, з підстав викладених у зазначеному відзиві. Зокрема, відповідач посилається на укладений концесійний договір від 26 червня 2021 року, стосовно передачі в концесію майна Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт” (за договором - Первісний оператор) і частини майна Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” між Міністерством інфраструктури України (за договором - Концесієдавець), Державним підприємством “Адміністрація морських портів України”, Товариством з обмеженою відповідальністю (за договором - Переможець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт" (стара назва: Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Рисоіл-Херсон" (за договором - Концесіонер).
За твердженням відповідача, позивач не може здійснювати дії по збільшенню та стягненню заборгованості з ДП "Херсонський морський торговельний порт" після укладання концесійного договору без погодження Міністерства інфраструктури України.
Крім того, щодо належності доказів відповідач зазначає, що надані до позовної заяви додатки засвідчено начальником відділу діловодства, однак доказів на підтвердження повноважень вказаних осіб не надано. За твердженням відповідача додані до позовної заяви документи не являються письмовими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач також вказує про скрутне фінансове становище, що викликане встановленням обмежень пов'язаних з епідеміологічною ситуацією в Україні.
Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
16 липня 2021 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій позивачем спростовуються аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Позивачем спростовано твердження відповідача щодо не належності доданих до матеріалів позовної заяви доказів.
Так, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі ХФ ДП "Адміністрація морських портів України" надано копії наступних документів: Наказ ДП "Адміністрація морських портів України" №21/10 від 04.02.2021 про затвердження Інструкції з діловодства у державному підприємстві "Адміністрація морських портів України" та інструкцію з діловодства у державному підприємстві "Адміністрація морських портів України ".
Зі змісту наданих документів встановлено, що начальник відділу має право засвідчувати та скріплювати печаткою відділу копії документів.
З урахуванням зазначеного судом прийнято до розгляду додані до матеріалів позовної заяви копії документів.
30 вересня 2021 року до суду від позивача у справі надійшла заява про виправлення описки, допущеної у позовній заяві, в якій позивач просить суд вважати вірною викладену вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 98,23 грн.
Щодо заяви позивача про виправлення описки у позовній заяві, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що згідно із п. 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову.
В даному випадку заява ДП "Адміністрація морських портів України" в особі ХФ ДП "Адміністрація морських портів України» є заявою про виправлення описки у прохальній частині позову.
Так, з заяви позивача вбачається, що останнім лише виправлено описку допущену при складанні позовної заяви, а саме змінено суму заявлену до стягнення у вимозі про стягнення з відповідача 3% річних, вказано про стягнення суми у розмірі 98,23 грн, замість 93,28 грн. При цьому судом враховано, що загальна сума заборгованості, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача не змінена. Судом також враховано, що підстави позову, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, покладені в основу позову, позивачем не змінюються. Тобто, підприємство лише реалізує свої процесуальні права на подання заяв та клопотань, пояснення суду, своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
При цьому, суд вказує, що подана заява не містить додаткових підстав позову, які виходять за рамки предмета доказування у цій справі, а викликана необхідністю уточнення позиції позивача.
Отже, виходячи зі змісту заяви, позивач не змінює ні підстави, ні предмет позову, а тому вказана заява по суті є поясненнями (уточненнями), поданими в порядку статей 169, 170 ГПК України.
З огляду на зазначене вище, беручи до уваги додержання позивачем процедури звернення з даною заявою, стадію розгляд), суд вважає за можливе прийняти дану заяву позивача до розгляду, після чого суд здійснює подальший розгляд справи з урахуванням заяви позивача про виправлення описки у позовній заяві.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 10 вересня 2019 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (надалі - ДП «АМПУ», "Адміністрація" або позивач), в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» і Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (надалі ДП "ХМТП", "Підприємство" або відповідач) був укладений Договір №84-П-ХЕФ-19/138Р (надалі - Договір).
За умовами Договору, Підприємство зобов'язується протягом строку дії даного Договору оплатити витрати Адміністрації, пов'язані з утриманням зовнішніх мереж: водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації загального користування (надалі - зовнішні мережі загального користування), до яких приєднані об'єкти Підприємства, згідно переліку вказаного в Додатках № 1, № 2, № 3, які є невід'ємною частиною Договору ( п.1.1 Договору)
Строк дії Договору встановлено до 31.12.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами обов'язків по даному договору (п.п. 5.1 Договору).
Сторони Договору домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даного Договору застосовано до відносин, які виникли між Сторонами до набрання Договором чинності, а саме з 01.07.2019 р. (п.п. 5.2 Договору).
Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.
Невід'ємними частинами даного Договору є:
- Додаток № 1 «Зовнішні мережі водопостачання»;
- Додаток №2 «Зовнішні мереж господарсько-фекальної каналізації;.
- Додаток №3 «Зовнішні мереж ливневої каналізації»;
- Додаток №4 «Розрахунок вартості витрат на утримання зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації (що знаходяться в експлуатації ДП «ХМТП»
Сторонами Договору погоджено, що загальна вартість цього Договору не перевищуватиме 284036,88 грн без з ПДВ та визначається Розрахунком вартості витрат на утримання зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації (що знаходяться в експлуатації ДП «ХМТП»), Додаток № 4, який є невід'ємною частиною цього Договору. ПДВ нараховується відповідно до вимог чинного законодавства України. (п.2.1 Договору).
За умовами пункту 2.2 Договору, Підприємство щомісячно сплачує Адміністрації витрати, пов'язані з утриманням зовнішніх мереж загального користування, до яких приєднані об'єкти Підприємства, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Актів наданих послуг (виконаних робіт) на підставі виставлених Адміністрацією рахунків.
Сторонами Договору встановлено, що витрати, пов'язані з утриманням зовнішніх мереж загального користування, до яких приєднані об'єкти Підприємства, за звітний місяць складають 47339,48 грн. без ПДВ та визначаються відповідно до Розрахунку вартості витрат па утримання зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації (що знаходяться в експлуатації ДП «ХМТП»), Додаток № 4 до даного Договору. Рахунок (рахунок-фактура) на оплату постійних витрат у сумі 34406,28 грн. без ПДВ Адміністрацією виставляється не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. (п.2.3. Договору).
Пунктом 3.2.1. Договору визначено обов'язок Підприємства прийняти надані Адміністрацією послуги по Акту наданих послуг (виконаних робіт), складеного на підставі кошторису розрахунків вартості наданих послуг (виконаних робіт), протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати їх отримання. При відсутності протягом п'яти робочих днів, з дати одержання зазначених Акту та кошторису, письмової заяви від Підприємства про неможливість підписання Акту з зазначенням причини відмови, послуги вважаються прийнятими в повному обсязі та без зауважень згідно Акту наданих послуг (виконаних робіт), підписаного Адміністрацією в односторонньому порядку.
Відповідно до пункту 3.2.2 Підприємство зобов'язується сплачувати рахунки (рахунки-фактури) Адміністрації у повному обсязі в строки, визначені в даному Договорі.
Розділом 4 Договору встановлено відповідальність сторін за неналежне виконання умов Договору.
Адміністрація у разі порушення термінів оплати наданих послуг Підприємство має право відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, стягнути з останнього суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з суми простроченого платежу (п. 4.2. Договору).
За твердженням позивача, на виконання умов договору ХФ ДП «АМПУ» складені акти надання послуг, виставлені рахунки та направлені супровідними листами на адресу відповідача.
Позивач зазначає, що відповідачем акт надання послуг за грудень 2019 підписаний та повернутий без зауважень.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 26-01-01.01-/17/28 від 10.06.2021 з вимогою сплатити суми боргу за надані відповідно до умов Договору послуги. Позивачем було отримано відповідь на претензію, з якої слідує, що відповідач посилається на скрутне матеріальне становище та те, що сума заявлена в претензії увійшла до проекту договору про реструктуризацію заборгованості ДП «ХМТП».
На підтвердження зазначеного до матеріалів справи позивачем додано копії наступних документів: Договір №84-П-ХЕФ-19/138Р від 10.09.2019 з додатками, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки на оплату, листи з направленням актів та рахунків, та претензія.
За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 2761,51 грн з якої: 2394,62 грн. - основний борг, 98,23 грн. - 3% річних та 268,66 грн. - інфляційні втрати.
Оскільки відповідачем договірні зобов'язання в частині проведення розрахунків за надані послуги не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що укладений 10 вересня 2019 року між ДП "АМПУ" в особі ХФ ДП "АМПУ" і ДП "ХМТП" Договір, за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що Додатками №1, №2 та №3 до Договору сторонами затверджено найменування об'єктів, технічні характеристики трубопроводів, кількість мереж, місце знаходження, кількість мереж ДП «ХМТП», на об'єктах. Додатком № 4 встановлено розрахунок вартості витрат на утримання зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації, що знаходяться в експлуатації ДП «ХМТП»
Матеріали справи свідчать, що 20 січня 2021 між сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №277 (а.с.30, т.1), згідно з яким позивачем у грудні 2019 були надані послуги за договором від 10.09.2019 №№84-П-ХЕФ-19/138Р з відшкодування вартості витрат на спільне використання зовнішніх мереж водопостачання за грудень 2019 на суму 853,12 грн. та 170,62 грн. сума ПДВ, а також послуга з відшкодування вартості витрат на утримання зовнішніх мереж господарсько-фекальної каналізації за грудень 2019 на суму 1142,40 грн. та 228,48 грн. сума ПДВ, всього за вказаним актом надано послуг на загальну суму 2394,62 грн. з ПДВ. Для здійснення відповідачем оплати наданих позивачем у грудні 2019 послуг, останнім було виставлено рахунок від 20.01.2020 №132 на суму 2394,62 грн з ПДВ (а.с 29, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 27, т.1), акт від 20.01.2020 №277 та рахунок від 20.01.2020 №132 відповідач отримав під підпис 21.01.2020.
Відповідно до п. 3.2.2 Договору на відповідача покладено обов'язок сплачувати рахунки Адміністрації у повному обсязі в строки, визначені у Договорі.
Умовами пункту 2.4. Договору встановлено, що Підприємство щомісячно сплачує Адміністрації витрати, пов'язані з утриманням зовнішніх мереж загального користування, до яких приєднані об'єкти Підприємства, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Актів наданих послуг (виконаних робіт) на підставі виставлених Адміністрацією рахунків.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням приписів п. 2.2. Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був здійснювати плату за надані послуги протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Актів наданих послуг, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та Договору.
Доказів сплати, заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 2394,62 грн, відповідачем суду не надано.
Матеріали справи не містять доказів щодо укладення сторонами Договору додаткових угод стосовно зміни строків розрахунків за надані послуги за Договором або реструктуризації простроченої заборгованості, чи зміни строків розрахунків.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2394,62 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то суд зазначає, що згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Також умовами пункту 4.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати наданих послуг Підприємством, Адміністрація має право відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, стягнути з відповідача суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з суми простроченого платежу.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони є вірними (т.1, а.с. 13).
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 98,23 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 268,66 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова 4, код ЄДРПОУ 01125695) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова 4, код ЄДРПОУ 38728533) суму основного боргу у розмірі 2394,62 грн, суму 3% річних у розмірі 98,23 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 268,66 грн, та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 18.10.2021.
Суддя С.В. Нікітенко