ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
18 жовтня 2021 року Справа № 923/849/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м. Київ, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Херсон, код ЄДРПОУ 38728533,
до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", код ЄДРПОУ 01125695,
про стягнення 1604,47 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
23 червня 2021 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" 1604,47 грн, з якої: 1386,87 грн - сума основного боргу, 88,18 грн - сума пені, 24,54 грн - сума 3 % річних, 104,88 грн - сума інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 65-П-ХЕФ-20/146Р від 24.09.2020 про надання послуг, в частині проведення розрахунків за надані послуги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.21 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 29 червня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 923/849/21, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників провадження.
Одночасно судом продовжено строк розгляду справи № 923/849/21 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана повноважними представниками сторін нарочно, безпосередньо у приміщення Господарського суду Херсонської області, про що свідчать долучені до матеріалів справи клопотання позивача та відповідача про отримання копії ухвали суду від 29.06.2021.
13 липня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, з підстав викладених у зазначеному відзиві. Зокрема, відповідач посилається на укладений концесійний договір від 26 червня 2021 року, стосовно передачі в концесію майна Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт” (за договором - Первісний оператор) і частини майна Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” між Міністерством інфраструктури України (за договором - Концесієдавець), Державним підприємством “Адміністрація морських портів України”, Товариством з обмеженою відповідальністю (за договором - Переможець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт" (стара назва: Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Рисоіл-Херсон" (за договором - Концесіонер).
За твердженням відповідача, позивач не може здійснювати дії по збільшенню та стягненню заборгованості з ДП "Херсонський морський торговельний порт" після укладання концесійного договору без погодження Міністерства інфраструктури України.
Крім того, щодо належності доказів відповідач зазначає, що надані до позовної заяви додатки засвідчено начальником відділу діловодства, однак доказів на підтвердження повноважень вказаних осіб не надано. За твердженням відповідача додані до позовної заяви документи не являються письмовими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
У наданому відзиві відповідач повідомляє, про виставлення по зазначеному договору позивачем рахунків на суму 1386,87 грн., однак посилається на скрутне становище викликане карантинними обмеженнями запровадженими на території України.
Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
16 липня 2021 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій позивачем спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Позивачем спростовано твердження відповідача щодо неналежності доданих до матеріалів позовної заяви доказів.
Так, позивачем надано копії наступних документів: Наказ ДП "Адміністрація морських портів України" №21/10 від 04.02.2021 про затвердження Інструкції з діловодства у державному підприємстві "Адміністрація морських портів України" та інструкцію з діловодства у державному підприємстві "Адміністрація морських портів України ".
Зі змісту наданих документів встановлено, що начальник відділу має право засвідчувати та скріплювати печаткою відділу копії документів.
З урахуванням зазначеного судом прийнято до розгляду додані до матеріалів позовної заяви документи.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 24 вересня 2020 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (надалі - ДП «АМПУ», виконавець або позивач), в особі начальника Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» і Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (надалі - ДП "ХМТП", замовник або відповідач) був укладений Договір про надання послуг № 65-П-ХЕФ-20/146Р (надалі - Договір).
Предметом Договору є надання замовнику послуги з оформлення та видачі постійних і тимчасових перепусток працівникам Замовника до пункту пропуску через державний кордон України «Херсонський морський торговельний порт», послуги з оформлення постійних перепусток для працівників Замовника на відвідування суден закордонного прямування, в тому числі й іноземних, що беруть участь в обслуговуванні цих суден, а також послуги з продовження дії електронних перепусток на територію, а Замовник зобов'язується оплатити такі послуги відповідно до умов даного Договору (п.1.1 Договору).
Строк дії Договору встановлено до 31.12.2020 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами обов'язків по даному договору (п.п. 7.1 Договору).
Сторони Договору домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даного Договору застосовано до відносин, які виникли між Сторонами до набрання Договором чинності, а саме з 01.01.2020 (п.п. 7.2 Договору).
Сторонами Договору досягнуто згоди з його істотних умов, визначено предмет Договору, ціну Договору, умови і порядок розрахунків, визначено права та обов'язки сторін, строк дії Договору та інші умови Договору.
Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.
Пунктом 2.1.2Договору визначено обов'язок виконавця своєчасно направляти Замовнику Акти наданих послуг (виконаних робіт), які формуються на підставі облікових даних бюро перепусток Виконавця, а також рахунки на оплату наданих по даному Договору послуг.
Умовами розділу 3 Договору погоджено вартість послуг та порядок розрахунків.
Сторонами Договору погоджено, що ціна Договору (загальна вартість послуг) визначається виходячи з кількісних та цінових показників, сформованих в Актах наданих послуг (виконаних робіт) протягом строку дії даного Договору та не перевищуватиме 70000,00 грн з урахуванням ПДВ (20%) (п.3.11 Договору).
Відповідно до п. 3.12 Договору визначено, що оплата по даному Договору здійснюється за фактично надані обсяги послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Сторонами Акта наданих послуг (виконаних робіт) на підставі рахунку (рахунку - фактури) Виконавця.
Сторонами Договору погоджено, що у разі зміни вартості послуг Виконавця, зазначених у пунктах 3.1. - 3.10. даного Договору, Виконавець направляє на адресу Замовника відповідну додаткову угоду, при цьому нова вартість послуг по даному Договору починає застосовуватись з дати, зазначеної в такій додатковій угоді, підписаній обома Сторонами (п. 3.13 Договору).
Розділом 4 Договору встановлено відповідальність сторін за неналежне виконання умов Договору.
Умовами п. 4.2 Договору встановлено, що в разі порушення Замовником терміну оплати за послуги, які надаються по даному Договору, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
В разі прострочення платежів, передбачених даним Договором, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, має право стягнути з Замовника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь день прострочення, а також 3% річних від суми простроченого платежу.
За твердженням позивача, на виконання умов договору ХФ ДП «АМПУ» складені акти надання послуг, виставлені рахунки та направлені супровідними листами на адресу відповідача.
Позивач зазначає, що відповідачем акти надання послуг підписані та повернуто без зауважень.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 26-01-01.01-20/15 від 23.02.2021 з вимогою сплатити суми боргу за надані відповідно до умов Договору послуги.
На підтвердження зазначеного до матеріалів справи позивачем додано копії наступних документів: Договір про надання послуг № 65-П-ХЕФ-20/146Р від 24.09.2020, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки на оплату, листи з направленням актів та рахунків, та претензія.
За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 1386,87 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків за надані послуги, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 104,88 грн, 3% річних у розмірі 24,54 грн та пеню у розмірі 88,18 грн.
Оскільки відповідачем свої зобов'язання в частині проведення розрахунків за надані послуги не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що укладений 24 вересня 2020 року між ДП "АМПУ" в особі ХФ ДП "АМПУ" і ДП "ХМТП" Договір, за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що позивачем було надано відповідачу відповідні послуги, що підтверджується наступними доказами:
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5261 від 30.09.2020 на суму 462,29 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5888 від 31.10.2020 на суму 924,558 грн.;
На підставі складених актів позивач направив відповідачу рахунки для оплати, а саме:
- рахунок на оплату № 1394 від 02.10.2020 на суму 462,29 грн;
- рахунок на оплату № 1516 від 02.11.2020 на суму 924,58 грн.
Всього згідно вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем було надано відповідачу послуги відповідно до зазначених рахунків на суму 1386,87 грн.
Відповідно до п. 2.3.1 Договору на відповідача покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату наданих послуг в розмірі й у строки, встановлені даним договором.
Умовами пункту 3.12 Договору встановлено, що оплата по даному Договору здійснюється за фактично надані обсяги послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Сторонами Акта наданих послуг (акту виконаних робіт) на підставі рахунку (рахунку-фактури) Виконавця.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням приписів п. 3.12. Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був здійснювати плату за надані послуги протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Актів наданих послуг, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та Договору.
Доказів сплати, заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 1386,87 грн., відповідачем суду не надано.
Матеріали справи не містять доказів щодо укладення сторонами Договору додаткових угод стосовно зміни строків розрахунків за надані послуги за Договором або реструктуризації простроченої заборгованості, чи зміни строків розрахунків.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1386,87 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат, то суд зазначає, що згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Також умовами пункту 4.2 та пункту 4.3 Договору сторони встановили, що у разі порушення термінів оплати за послуги, які надаються по даному Договору, замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. В разі прострочення платежів, передбачених даним Договором, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, має право стягнути з Замовника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь день прострочення, а також 3% річних від суми простроченого платежу.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3% річних, пені, та встановлено, що вони є вірними (т.1, а.с. 18-19).
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 104,88 грн, суми 3% річних у розмірі 24,54 грн та суми пені у розмірі 88,18 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву про зменшення суми пені до 1,00 грн, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд вважає, що наведені відповідачем аргументи не доводять наявність підстав для зменшення пені. Крім того, прострочення по оплатам є довготривалим, розмір нарахованої пені є незначним по відношенню до суми основного боргу, зменшення суми нарахованої пені не відповідає меті накладення штрафних санкцій, пеня у стягуваній сумі є ефективною щоб впливати на порушника та забезпечити виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем згідно умов Договору у майбутньому.
Зважаючи на викладене, підстави для зменшення розміру пені відсутні.
Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова 4, код ЄДРПОУ 01125695) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова 4, код ЄДРПОУ 38728533) суму основного боргу у розмірі 1386,87 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 104,88 грн, суму 3% річних у розмірі 24,54 грн, суму пені у розмірі 88,18 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 18.10.2021.
Суддя С.В. Нікітенко