Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
18 жовтня 2021 року м. ХарківСправа № 922/3439/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву про забезпечення позову по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітакем", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогогосподарське підприємство "Гоптівське", с.Гоптівка
про стягнення 1711293,92 грн.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітакем" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогогосподарське підприємство "Гоптівське" (далі - відповідач) 1711293,92 грн. заборгованості за договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконано взятого на себе зобов'язання щодо оплати з уступки права вимоги за трьохстороннім договором цесії від 16.04.2021 року, за яким ТОВ "Вітакем" відступив ТОВ "Гоптівське" право вимоги до ТОВ "СПГ "Колос" у сумі 1711293,92 грн. боргу, що виник на підставі договору поставки №2020/77 від 04.05.20, за яким позивач поставив ТОВ "СПГ "Колос" товар, а останній не розрахувався.
Ухвалою суду від 01.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3439/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.09.2021 року, яке відкладено на 19.10.2021 року.
Разом з позовом до суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову (вх.№3439 від 27.08.21), в задоволенні якої ухвалою суду від 30.08.2021 року було відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 року дану ухвалу залишено без змін.
13.10.2021 року до суду повторно надійшла заява позивача (вх.№24186) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, в межах ціни позову у розмірі 1711293,92 грн.
Позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення власного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача в межах суми, яка заявлена позивачем в позовній заяві як така, що підлягає стягненню з відповідача.
Заяву обґрунтовано наступним.
Відповідач є сільськогосподарським товаровиробником, основними активами якого є саме результати сільськогосподарського виробництва, та як випливає з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, земельні ділянки, які використовує відповідач, належать йому на праві користування, а доказів належності відповідачу іншого нерухомого майна, відповідні дані реєстру не містять.
Саме зібраний врожай з орендованих земельних ділянок є основним активом відповідача, за рахунок якого наявна можливість стягнення на користь позивача суми позовних вимог.
З огляду на агрономічні цикли достигання та збору врожаю на даний час триває збірна кампанія та продаж зібраного врожаю. Незважаючи на це, заборгованість на користь позивача відповідачем не сплачується.
Відповідач ухиляється від сплати заборгованості на користь позивача навіть в даний період, за наявності у нього коштів з зібраного та реалізованого врожаю.
Позивач вважає, що ухилення відповідача у сплаті боргу виражається через неявку у судові засідання та через ухвалу суду від 08.07.2021 року по справі №922/1440/21, за якою ТОВ "СП "Гоптівське" за укладеним Договором відступлення права вимоги (цесії) від 17.05.2021 №б/н одержав право вимоги до ТОВ "СП "Колос" замість ТОВ "Реал-Тренд" належного виконання зобов'язань зі сплати суми 9947678,66 грн., з яких: 7134178,61 грн. основна сума боргу; 2813500,05 грн. штраф).
На момент прострочення грошового зобов'язання перед позивачем відповідач 17.05.2021 року укладає договір цесії та викупає борг в розмірі 7134178,61 грн., замість того, щоб до 30.04.2021 року сплатити на користь позивача 1668551,58 грн. А отже, відповідач витрачає кошти не для здійснення розрахунків з позивачем за наявності невиконаного перед ним спірного зобов'язання, що дає підстави вважати, що відповідач буде і в наступному ухилятиметься від виконання своїх зобов'язань, в зв'язку з чим тільки накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову забезпечить належне виконання судового рішення.
У разі невжиття заходів забезпечення позову позивач вважає, що є достатньо висока імовірність того, що це може привести до перерахування наявних грошових коштів відповідача на користь інших контрагентів та на інші рахунки.
Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з наступних підстав.
Стаття 136 ГПК України визначає підстави для забезпечення позову, так зокрема, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Однак, суд вважає, що у даному випадку необхідність застосування заходів забезпечення позову у значній мірі зводиться до оцінки доказів, що стосуються предмету спору, а також до надання відповідної оцінки спірних правовідносин, які мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті і не вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що позовною вимогою є стягнення з відповідача грошових коштів, несплачених за договором відступлення права вимоги, а тому, на думку заявника, співмірним буде застосування накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Проте, відсутні докази на підтвердження того, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача, а не будь-яких інших суб'єктів, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд зауважує, що потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав без наведення відповідного обґрунтування та не підкріплена доказами, що підтверджують ці обставини, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Щодо укладення відповідачем 17.05.2021 року договору цесії та викуп боргу в розмірі 7134178,61 грн., внаслідок чого ухвалою суду від 08.07.2021 року по справі №922/1440/21 замінено сторону її правонаступником, суд зазначає наступне.
Зазначення обставина не свідчить про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду по цій справі.
Подані докази не обґрунтовують наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Отже, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Рішеннями ЄСПЛ у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (п. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, без якого змагальність як принцип не існує. Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення та заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на відсутність належних доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітакем" про забезпечення позову (вх.№24186 від 13.10.21) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст.254-257 ГПК України.
Ухвалу складено та підписано 18.10.2021 року
Суддя К.В. Аріт
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.