Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
попереднє засідання
"13" жовтня 2021 р. Справа № 922/1510/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.
розглянувши заявуФізичної особи ОСОБА_1
про визнання неплатоспроможним ,
за участю :
представника боржника - Шишлов О.М.
представника ГУ ДПС у Харківській області - Мандзюк О.І.
керуючого реструктуризацією - Бідна О.І.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2021 серед іншого було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 , арбітражного керуючого Бідну Оксану Іванівну.
Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відчужувати майно.
Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 02.07.2021 для подачі до суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду.
Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 02.08.2021 для підготовки та подання до суду плану реструктуризації боргів боржника.
Призначено попереднє судове засідання на "21" липня 2021 р. о(б) 11:40 год.
Зобов'язано керуючого реструктуризацією у строк до 02.08.2021 провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
Зобов'язано контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про доходи фізичних осіб : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 (інші відомості відсутні) про майно, задеклароване такими особами при перетині кордону.
Зобов'язано орган державної прикордонної служби надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про перетинання громадянами України: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 державного кордону за останні три роки.
Зобов'язано банківські установи, в яких відкрито рахунки боржника надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про залишок коштів на рахунках фізичної особи ОСОБА_1 .
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_1 було опубліковано 02.06.2021 за № 66563 на офіційному веб-сайті ВГСУ, в якому встановлений граничний строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - 02.07.2021.
Так, на адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання неплатоспроможним у встановлений в оголошенні строк надійшли заяви:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбросія" (вх.№ 15410 від "02" липня 2021 р.) з грошовими вимогами до боржника Фізичної особи ОСОБА_1 на загальну суму 500 000, 00 грн.;
- Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вх. № 15444 від "02" липня 2021 р.) з грошовими вимогами до боржника на суму 37 788,74 грн.
- Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" (вх.№ 15583 від "05" липня 2021 р. (направлено поштою "01" липня 2021р.) з грошовими вимогами до боржника Фізичної особи ОСОБА_5 у загальному розмірі 95 612 570,60 грн.
Відповідними ухвалами суду зазначені заяви з грошовими вимогами були прийняті судом до розгляду та призначений їх розгляд в попередньому засіданні суду.
08.07.2021 керуючий реалізацією на виконання вимог ухвали суду 02.06.2021 надала уточнений звіт про результати розгляду вимог кредиторів, реєстр вимог кредиторів.
19.07.2021 до суду від Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" надійшли письмові заперечення щодо повідомлення арбітражного керуючого про результати розгляду вимог банку, в яких банк заперечував проти визнання його забезпеченим кредитором ОСОБА_1
13.09.2021 до суду від представника боржника надійшли письмові пояснення, в який представник боржника навів підстави, з яких вважає, що його заборгованість перед АТ "Державний експортно - імпортний банк України" є забезпеченою майном, що є предметом іпотеки та належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
01.10.2021 до суду від Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" надійшли додаткові пояснення, в яких банк обґрунтовує нарахування процентів після винесення судового рішення по стягненню заборгованості за кредитним договором по день повного погашення заборгованості.
Також 04.10.2021 до суду від АТ "Державний експортно - імпортний банк України" надішли пояснення, в яких банк наводить додаткові підстави на підтвердження позиції щодо відсутності забезпечення його вимог до ОСОБА_1 , посилаючись на укладений з боржницею договір поруки за кредитним договором в забезпечення виконання зобов'язання.
В попередньому судовому засіданні щодо розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника неодноразово оголошувались перерви за клопотаннями та заявами учасників процесу.
Так, в судовому засіданні 06.10.2021 було оголошено перерву до 13.10.2021 до 10:40 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
Присутній представник Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підтримав свою заяву з грошовими вимогами, просив суд визнати заборгованість та включити її до реєстру вимог кредиторів.
Представник боржника в судовому засіданні зазначив, що ним разом з керуючим реструктуризацією було розглянуто всі вимоги, що надійшли до суду, зокрема вимоги Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Заявлені вимоги визнані в повному обсязі.
Керуючий реструктуризацією в судовому засіданні зазначив, що до нього надійшли у встановлений в оголошення строк вимоги від трьох кредиторів. Вказані вимоги були ним розглянуті, визнані частково, відповідні повідомлення направлені на адреси кредиторів.
Представники ТОВ "Амбросія" та АТ "Державний експортно - імпортний банк України" в призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи в попередньому засіданні були повідомлені у встановленому законом порядку.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників кредиторів, керуючого реструктуризацією, надані суду документи, суд встановив, що згідно ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно з ч.2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом встановленого строку, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:
розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
дата підсумкового засідання суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання (фізичної особи), зокрема, зазначаються:
1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
З аналізу зазначених вище норм, суд доходить висновку, що за результатами розгляду вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:
розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів;
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів;
дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Керуючим реструктуризацією та боржником розглянуті вимоги кредиторів, які звернулись до суду у встановлений законом строк із відповідними заявами з грошовими вимогами до боржника та повідомлено кредиторів про результати розгляду їх вимог.
Як встановлено судом, після оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в установлений строк до суду з заявою про кредиторські вимоги до звернулось ТОВ "Амбросія" .
Розглянувши заяву ТОВ "Амбросія" про кредиторські вимоги (вх. № 15410), суд встановив наступне.
20.01.2017 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбросія" було укладено договір надання зворотної фінансової допомоги №1, згідно якої ТОВ "Амбросія" надало ОСОБА_1 фінансову допомогу у розмірі 500 000,00 грн. зі строком повернення до 31.12.2017.
На виконання договору, боржнику було надано відповідну фінансову допомогу, в підтвердження чого оформлено видаткові касові ордера від 23.01.2017; від 24.01.2017; від 25.01.2017; від 30.01.2017; від 07.02.2017; від 08.02.2017; від 09.02.2017; від 13.02.2017; від 14.02.2017; від 17.02.2017.
ОСОБА_1 не виконала у строк зобов'язання щодо повернення позики у розмірі 500 000,00 грн. перед ТОВ "Амбросія".
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проте боржник не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, не сплатив в повному обсязі наявну заборгованість, наразі заборгованість боржника перед ТОВ "Амбросія" за вказаним договором складає 500 000, 00 грн., яка до цього часу не сплачена.
Вказана заява надійшла у встановлений чинним законодавством строк. Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2021 вказану заяву було прийнято та призначено до розгляду в попередньому засіданні.
Розпорядником майна разом з боржником були розглянуті вказані вимоги та визнані в повному обсязі.
З огляду на зазначене, суд визнає вимоги кредитора ТОВ "Амбросія" у розмірі 500 000, 00 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, які підлягають визнанню та включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
За подання заяви з кредиторськими вимогами заявником ТОВ "Амбросія" також був сплачений судовий збір у розмірі 4540,00 грн. який також визнається судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
Також після оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в установлений строк до суду з заявою про визнання кредиторських вимог звернулось звернулось Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Згідно поданої заяви, кредиторські вимоги ГУ ДПС у Харківській області складають 37 788,74 грн. (37 788,74 грн. основний платіж, 0,00. - штрафні санкції 0,00 грн., пеня - 0,00 грн.) та є заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка нарахована за період з 09.02.2017 по 19.01.2021.
Керуючий реструктуризацією зазначені вимоги визнала частково, у розмірі 26 883,56 грн., посилаючись на ч. 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, відповідно якої контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов' язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до ч. 102.4. статті 102 ПКУ - у разі якщо грошове зобов' язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
У зв'язку з чим заборгованість по сплаті 10 905,18 грн. було відхилено, визначивши вказаний борг безнадійним та таким, що підлягає списанню.
Суд, дослідивши заяву кредитора та вислухавши пояснення учасників процесу, зазначає наступне.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначає, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Платниками єдиного внеску (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 ) є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно- правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464), а також зобов'язаний подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).
Обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5 1 та 16 частини першої статті 4 Закону № 2464.
Згідно абзацу першого частини п'ятої статті 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абзац перший частини восьмої статті 9 Закону № 2464).
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (абзац другий частини восьмої статті 9 Закону № 2464). праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (абзац другий частини восьмої статті 9 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу), (частина 12 статті 9 Закону № 2464)
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строки давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені по єдиному внеску не застосовується.
Враховуючи, що боржником заборгованість зі сплати єдиного внеску сплачена не була, суд вважає, що заявлений розмір пред'явлених кредиторських вимог ГУ ДПС до ОСОБА_1 у розмірі 37 788,74 грн. знаходять своє фактичне та законодавче обґрунтування.
Вказана заява надійшла у встановлений чинним законодавством строк. Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2021 вказану заяву було прийнято та призначено до розгляду в попередньому засіданні.
Розпорядником майна разом з боржником були розглянуті вказані вимоги та в судовому засіданні повідомлено суд про визнання їх в повному обсязі з урахуванням пояснень кредитора.
З огляду на зазначене, суд визнає вимоги кредитора ГУ ДПС у Харківській області обґрунтованими, доведеними та такими, які підлягають визнанню та включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів у розмірі 37 788,74 грн. (37 788,74 грн. основний платіж).
За подання заяви з кредиторськими вимогами заявником також був сплачений судовий збір у розмірі 4540,00 грн. який також визнається судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів згідно з черговістю, встановленою Кодексом України з процедур банкрутства.
Крім того, після оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в установлений строк до суду з заявою про кредиторські вимоги до звернулось Акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України".
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" про кредиторські вимоги (вх. № 15583), суд встановив наступне.
Між Акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк України" далі - Банк, AT "Укрексімбанк") та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 6807С91 від 28.09.07, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом та інші платежі за цим договором (п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5 Кредитного договору).
Відповідно до умов укладеного Кредитного договору № 6807С91 від 28.09.07 AT "Укрексімбанк" надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 2 770 000 доларів США; строк дії кредиту - до 27.09.14, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі Libor 12 m + 8,60 не менше 14,0% річних. Згідно з п. 2.1 кредитного договору цільове використання кредиту - для оплати поточних потреб.
Банком прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором було виконано в повному обсязі, перераховані кредитні кошти в сумі 2 770 000 доларів США на поточний рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_3 .
Положеннями п. 2.4.1 Кредитного договору визначено, що погашення кредиту Позичальник повинен здійснювати у Валюті Кредиту у строки та у сумах, визначених Графіком погашення Кредиту за Договором. Строки, передбачені Графіком погашення Кредиту за Договором, є обов'язковими для виконання Позичальником.
Графік погашення кредиту за договором встановлений Додатком № 1 до Кредитного договору. Відповідно до п. 2.2.1 Кредитного договору Позичальник щомісячно сплачуватиме Банку процентам за користування Кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: Libor 12 m + 8,60 не менше 14,0% річних.
Відповідно до п. 2.5.1 Кредитного договору Позичальник сплачуватиме Банку проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в підпункті 2.2.1 цього Договору, у Валюті Кредиту. Такі проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі Банківського року і підлягають сплаті з 1 по 15 число кожного місяця на рахунок № НОМЕР_4 . Протягом цього періоду проценти сплачуються за попередній місяць.
Згідно з п. 2.4.2 Кредитного договору у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у Графіку погашення кредиту за Договором, процентів та платежів за цим Договором, Позичальник сплачує Банку за кожний день прострочення, включаючи день платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених зобов'язань зі сплати кредиту, відсотків та інших платежів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості за Кредитом включно, процентами та платежами за цим Договором у повному обсязі.
Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору у разі невиконання зобов'язань за цим Договором Позичальник сплачує Банку пеню, передбачену цим договором.
Кредитним договором не передбачається одностороння відмова або одностороння зміна Позичальником своїх зобов'язань, вони мають бути виконані у строк. Разом з тим, Позичальник не дотримувався умов Кредитного договору щодо погашення кредиту у встановлений строк та не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів за користування.
У якості забезпечення ОСОБА_2 належного виконання умов кредитного договору між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №6807Р76 від 28.09.2007 року, відповідно до якого боржниця зобов'язалась відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.
28.09.2007 в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено іпотечний договір №6807X225, предметом якого є надання чоловіком боржниці (іпотекодавцем) у іпотеку банку (іпотекодержателю): нежитлові приміщення підвалу №1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0кв.м., 1-го поверху №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв.м, 2- го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв.м., 3-го поверху №1- 40 загальною площею 491,1 кв.м, 4-го поверху №1-41 загальною площею 497,7 кв.м., 5-го поверху №1-29 загальною площею 505,8 кв.м., 6-го поверху№1-26 загальною площею 505,5 кв.м., 7-го поверху №1-36 загальною площею 499,5 кв.м., 8-го поверху №1-28 загальною площею 505,0 кв.м., 9-го поверху №1-34 загальною площею 505,4 кв.м., 10-го поверху №1-28 загальною площею 502,5 кв.м., 11-го поверху №1-10 загальною площею 534,9 кв.м. в літ. «Д-11» загальною площею 6 224,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань за Кредитним договором, Банк звернувся до суду з позовом до Позичальника про стягнення заборгованості.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.03.2014 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові заборгованість за кредитним договором в сумі 13 541 261, 93 грн. та судові витрати по сплаті судового збору 1 720, 50 грн. з кожного.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.03.2014 року по справі № 646/964/13-ц набрало чинності. На його виконання видано відповідний виконавчий лист.
18.06.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кунєвою М.І. відкрито виконавче провадження № 62368041 з примусового виконання виконавчого листа № 646/964/13-ц виданий 21.10.2014р. Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ "Державний експортно-імпортний банк" заборгованості на загальну суму 13 541 261,93 грн.
Заявник в заяві з грошовими вимогами до боржника та в подальших поясненнях зазначив, що наразі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова не виконане, тому станом 01.06.2021 (включно) було здійснено розрахунок заборгованості, а саме сума основного боргу за твердженням банку становить 1 352 979,62 доларів США, 1 885 538,29 доларів США - проценти за користування кредитом, 87 214,45 грн. пеня за прострочення виконання зобов'язання та 269 603,48 доларів США - 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язання.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам між ініціюючим кредитором та боржником згідно заявленими у заяві вимогами, з урахуванням встановлених судом обставин щодо складу заборгованості боржника, суд зазначає про таке.
Кредитор згідно з приписами цієї статті Кодексу про банкрутство визначений, як юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Конкурсні кредитори, згідно зі статтею 1 Кодексу про банкрутство це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Так, при дослідженні матеріалів справи та кредитного договору щодо якого існує заборгованість боржниці, як поручителя, суд встановив, що таким кредитним договором, укладеними між сторонами, не передбачено будь - яких інших умов можливості нарахування відсотків за користування кредитними коштами після настання строку виконання договору.
Отже, АТ "Укрексімбанк" скористався правом на звернення з позовом про дострокове стягнення заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору № 6807С91 від 28.09.2007, чим змінило порядок, умови і строк його дії. Тому право нараховувати передбачені цими договорами відсотки за користування кредитом припинилося згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно положенням ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти , встановленні статтею 625 ЦК України підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних за період з 02.06.2018 по 01.06.2021 за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 147 835,31 доларів США безпідставиними, оскільки вони нараховані за несвоєчасне повернення відсотків, які в свою чергу нараховані після спливу строку кредитування.
Вимоги щодо стягнення 3 % річних за період з 02.06.2018 по 01.06.2021 за несвоєчасне повернення основного боргу в сумі 121 768,17 доларів США (що в гривневому еквіваленті за курсом встановленим Національним банком України на 30.06.2021р. становить 3 315 442,85 грн.) суд вважає законними та обґрунтованими, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу АТ "Укрексімбанк", який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, на підставі зазначеного, суд вважає, що розмір підтверджених грошових вимог АТ "Укрексімбанк" до боржника ОСОБА_1 складає 16 862 965,27 грн., з яких:
- 10 814 366,10 грн. - сума основного боргу;
- 2 639 681,37 грн. - сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами;
- 87 214,45 грн. - пеня;
- 3 315 442,85 грн. 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України;
- 1720,50 грн. - сума судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 за рішеннями суду;
- 4540,00 грн. сума судового збору, сплачена за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.
Боржником, не надано суду доказів погашення вказаної заборгованості перед заявником.
Щодо статусу кредитора у зобов'язанні з боржницею, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом статті 1 КУзПБ забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Згідно зі статтею 572 та частиною першою статті 576 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Предметом застави можуть бути майно та майнові права, а також майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про заставу").
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель), та статті 1 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Чинний ЦК України та Закон України "Про заставу" не містять визначення поняття майнового поручителя. Зміст такого поняття розкриває стаття 1 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно ст. 589 Цивільного кодексу України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання , і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.09.2007 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого ОСОБА_2 придбав у ТОВ "Харківтраснмашпроект" нежитлові приміщення підвал) №1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0кв.м., 1-го поверху №1-23, 25, 26. 40-50 загальною площею 591,0 кв.м, 2- го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв.м., 3-го поверху №1- 40 загальною площею 491,1 кв.м, 4-го поверху №1-41 загальною площею 497,7 кв.м., 5-го поверху №1-29 загальною площею 505,8 кв.м., 6-го поверху№1-26 загальною площею 505,5 кв.м., 7-го поверху №1-36 загальною площею 499,5 кв.м., 8-го поверху №1-28 загальною площею 505,0 кв.м., 9-го поверху №1-34 загальною площею 505,4 кв.м., 10-го поверху №1-28 загальною площею 502,5 кв.м., 11-го поверху №1-10 загальною площею 534,9 кв.м. в літ. «Д-11» загальною площею 6 224,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вже зазначалось, 28.09.2007 в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором було укладено іпотечний договір №68077225, предметом якого є надання відповідачем (іпотекодавцем) у іпотеку банку (іпотекодержателю): нежитлові приміщення підвалу №1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0кв.м., 1-го поверху №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв.м, 2- го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв.м., 3-го поверху №1- 40 загальною площею 491,1 кв.м, 4-го поверху №1-41 загальною площею 497,7 кв.м., 5-го поверху №1-29 загальною площею 505,8 кв.м., 6-го поверху№1-26 загальною площею 505,5 кв.м., 7-го поверху №1-36 загальною площею 499,5 кв.м., 8-го поверху №1-28 загальною площею 505,0 кв.м., 9-го поверху №1-34 загальною площею 505,4 кв.м., 10-го поверху №1-28 загальною площею 502,5 кв.м., 11-го поверху №1-10 загальною площею 534,9 кв.м. в літ. «Д-11» загальною площею 6 224,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому у п.1.4 іпотечного договору зазначено, що предмет іпотеки перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Боржником надано згоду на передачу цього майна в іпотеку, про що складено заяву, справжність підпису ОСОБА_1 у якій нотаріально посвідчено.
Відповідно до п. 2.8. кредитного договору №6807С91 від 28.09.2007р. забезпеченням зобов'язань Позичальника за цим договором є іпотека майна, а саме: нежитлові приміщення підвалу №1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0кв.м., 1-го поверху №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв.м, 2- го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв.м., 3-го поверху №1- 40 загальною площею 491,1 кв.м, 4-го поверху №1-41 загальною площею 497,7 кв.м., 5-го поверху №1-29 загальною площею 505,8 кв.м., 6-го поверху№1-26 загальною площею 505,5 кв.м., 7-го поверху №1-36 загальною площею 499,5 кв.м., 8-го поверху №1-28 загальною площею 505,0 кв.м., 9-го поверху №1-34 загальною площею 505,4 кв.м., 10-го поверху №1-28 загальною площею 502,5 кв.м., 11-го поверху №1-10 загальною площею 534,9 кв.м. в літ. «Д-11» загальною площею 6 224,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1
Згідно ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
У постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 вирішено правову проблему, щодо визначення розміру вимог забезпеченого кредитора з урахуванням статусу боржника у спірних правовідносинах (майновий поручитель або одночасно боржник в основному зобов'язанні і майновий поручитель) та сформувало єдиний підхід до визначення розміру вимог забезпечених кредиторів до боржника.
Тлумачення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ у взаємозв'язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.
Застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними у разі реалізації предмета застави.
За таких обставин, оскільки боржнику належить майно, що є предметом забезпечення грошових вимог банку, то суд вважає, що вимоги АТ "Укрексімбанк" у розмірі 16 856 704,77 грн. є такими, що забезпечені заставою майна боржника.
Інших вимог від кредиторів до суду та керуючого реструктуризацією у встановлений законом строк не надходило.
Враховуючи, що всі вимоги кредиторів перевірені судом, суд вважає за необхідне визнати вимоги кредиторів, що вносяться керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства і зобов'язати керуючого реструктуризацією у відповідності до ст. 123 КУзПБ провести збори кредиторів, на яких визначитись з подальшою процедурою банкрутства.
Керуючись ст. ст. 44-49, 119-123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 233-235 ГПК України,
1. Визнати наступний розмір грошових вимог кредиторів:
- ТОВ «Амбросія» на загальну суму 500 000 грн. та 4540,00 грн судового збору;
- Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на суму 37 788,74 грн. заборгованості по сплаті Єдиного внеску та 4540,00 грн. судового збору;
- Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» на загальну суму 16 856 704,77 грн, як вимоги, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника відповідно до іпотечного договору № 6807Z225 від 28.09.2007 та 6 260,50 грн судового збору;
2. Зобов'язати керуючого реструктуризацією за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду.
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією в чотирнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням ст. 123 зазначеного Кодексу організувати та провести збори кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів. Докази надати суду.
4. Призначити проведення зборів кредиторів на 20.10.2021 року.
5. Призначити засідання господарського суду (підсумкове), на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "10" листопада 2021 р. об 11:20 год. (Держпром, 8-й під, к. 104). Визнати явку кредиторів, керуючого реструктуризацією в судове засідання обов'язковим.
6. Ухвалу направити визнаним кредиторам, керуючому реструктуризацією, боржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена стороною у справі про неплатоспроможність лише в частині конкретних вимог кредиторів протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу підписано "13" жовтня 2021 р.
Суддя Кононова О.В.