Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3236/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
до Харківської обласної спілки ветеранів Афганістану Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів - інтернаціоналістів), м.Харків
про стягнення 6989,13 грн.,
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Харківської обласної спілки ветеранів Афганістану Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів - інтернаціоналістів) заборгованість за договором про постачання теплової енергії №10234 від 01.11.2003 в сумі 6989,13грн., яка складається з 6029,16грн., 689,85 грн. інфляційних втрат, 270,12 грн. - 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, метою діяльності якого є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.
Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.
Згідно з приписами ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.
Як вбачається із матеріалів справи, за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1274 від 16.04.2003, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та відповідачем, останній займає нежитлове приміщення загальною площею 165,6 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Каразіна, 6-"Б" літ. "А-2".
Як зазначає позивач, орендоване відповідачем нежитлове приміщення з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП "Харківські теплові мережі". Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення адміністративного будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у будинки позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року.
01.11.2003р. між КП "Харківські теплові мережі" та Харківською обласною спілкою ветеранів Афганістану Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів інтернаціоналістів) був укладений договір про постачання теплової енергії № 10234 (надалі - Договір).
Відповідно до умов договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
За умовами п. 6.3. Договору відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п. 6.2. Договору є календарний місяць.
Позивач вважає, що він свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного Договору здійснив відпуск теплової енергії відповідачу у нежитлове приміщення в адміністративній будівлі, яке розташоване за адресою: вул. Каразіна, 6-Б в опалювальний період 2017-2018 рр. в повному обсязі, та направив на його адресу рахунок за березень 2018 року на оплату спожитої теплової енергії.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень у опалювальний сезон 2017-2018 підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до адміністративної будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача. Система теплопостачання відповідача є єдиною та невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, тому КП "Харківські теплові мережі" не має технічної можливості відключити від опалення це приміщення.
Ні приміщення відповідача, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.
Відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період за березень 2018 року утворилась заборгованість по особовому рахунку відповідача 17400-5107 в сумі 6029,16 грн., яка до цього часу не погашена, що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2003 між сторонами укладений договір про постачання теплової енергії № 10234, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
За умовами пункту 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки розрахунків (в 3-х примірниках).
Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальної організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 6.3. договору).
Згідно з пунктом 6.4. договору, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Відповідно до п. 10.1 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін (п. 10.4 договору).
Оскільки матеріали справи не містять доказів направлення сторонами договору заяв про його припинення, даний договір вважається пролонгованим.
Ні приміщення відповідача, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав та здійснив відпуск теплової енергії відповідачу у березні 2018 року, що підтверджується актом підключення опалення в житловому будинку по вул. Каразіна, 6Б, №174/10399 від 09.01.2018 та відключення №174/19993 від 10.04.2018.
Згідно наданого позивачем розрахунку за спожиту теплову енергію по особовому рахунку відповідача 17400-5107 наявна заборгованість за березень 2018 року у сумі 6029,16 грн.
В матеріалах справи міститься лист відповідача №77 від 08.07.2019, в якому останній підтверджує наявність заборгованості та стверджує про її погашення до 01.10.2019.
На адресу відповідача 10.12.2019 направлялись рахунок-фактура за спожиту теплову енергію за березень 2018 року, акт виконаних робіт та акт звірки станом на 01.11.2019 на суму 6029,16 грн., що підтверджується супровідним листом №1120 від 02.12.2019 та поштовим чеком Укрпошти від 10.12.2019, проте заборгованість відповідачем не було сплачено.
Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Факт наявності у відповідача заборгованості на суму 6029,16 грн. у березні 2018 року підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у справі.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати спожитої у спірний період теплової енергії згідно умов договору.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та норм діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6029,16 грн. за березень 2018 року за договором про постачання теплової енергії №10234 від 01.11.2003 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 689,85 грн. та 270,12 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.).
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 689,85 грн. та 270,12 грн. - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням приписів ст.ст. 123, 129 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути Харківської обласної спілки ветеранів Афганістану Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів - інтернаціоналістів) (61002, м. Харків, вул. Каразіна, буд. 6-Б, код ЄДРПОУ 26283231) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 6029,16 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань по оплаті спожитої теплової енергії за березень 2018 року, інфляційні втрати в сумі 689,85 грн., 3 % річних в сумі 270,12 грн. та 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "18" жовтня 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко