Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3237/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Райдуга" (61034, м. Харків, вул. Дудинська, 4, кв. 18, код ЄДРПОУ 21259208)
про про стягнення 42 297,96грн.
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті теплової енергії в сумі 36 875,21грн за період з лютого 2017 року по березень 2021 року, 3% річних в сумі 1 671,15грн та збитки від інфляції в сумі 3 751,60грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач за відсутності письмового договору отримував теплову енергію на потреби опалення, проте оплату за отриману теплову енергію не здійснював з посиланням на ст.ст.526, 610, 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 18.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.
В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що система опалення приміщення відповідача жодним чином не пов'язана з системою опалення житлового будинку, а отже відповідачем за період з лютого 2017 року по березень 2021 року теплова енергія не споживалась. Даний факт підтверджується актом обстеження теплоспоживання, який складено уповноваженою особою позивача та скріплено його печаткою. Як зазначає відповідач, акти обстеження теплопостачання не можуть слугувати підставою для нарахування за користування тепловою енергією. Вказаними документами позивач фактично підтвердив той факт, що приміщення відповідача від'ємні від системи теплопостачання будинку. Як вважає відповідач факт надання теплоносія до системи опалення будинку не є однозначним підтвердженням, що надавались послуги теплопостачання саме відповідачеві. Станом на момент розгляду даної справи договір на постачання теплової енергії між сторонами не укладався.
Також, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що розрахунок теплового навантаження на опалення ОКТ/24 від 27.01.2017 не може бути взятий до уваги як належний доказ, оскільки складений та підписаний особами, повноваження яких на його складання та оформлення перевірити неможливо, оскільки складено нерозбірливо, печаткою позивача не скріплений, вказаний розрахунок відповідачу не надавався, документів, які б підтверджували факт направлення розрахунку відповідачу, позивач не надав. Відповідач вважає, що наданий розрахунок не відповідає вимогам нормативного документа "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби" КТМ 204 України 244-94, що свідчить про маніпулювання позивачем показниками з метою завищення вартості послуг, які відповідач нібито спожив.
На підставі викладеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у відповіді на відзив та додаткових запереченнях, не погоджуючись з викладеною відповідачем позицією, зазначає про те, що розрахунок теплового навантаження було виконано центром контролю та обліку теплоспоживання Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", відповідачу неодноразово робились приписи стосовно того, що в разі не погодження з тепловим навантаженням, він може виконати розрахунок теплового навантаження в незалежній організації, яка має ліцензію на виконання даного різновиду робіт. Розрахунок теплового навантаження виконано відповідачу з урахуванням відключення окремого вводу на 5С (з урахуванням споживання теплової енергії від суміжних приміщень) та вираховується згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби" КТМ 204 України 244-94.
Як зазначає позивач, опалення відповідача здійснюється з урахуванням теплової віддачі від суміжних опалювальних приміщень, вбудованих в житловий будинок, що розташовані на першому поверсі та передбачені під нежитлові приміщення, які в свою чергу опалюються.
Відповідач у запереченнях на відповідь позивача на відзив посилається на те, що оскільки система опалення належного відповідачу приміщення не підключена до системи опалення житлового будинку, то підключення до теплоспоживання будинку не може розглядатись як постачання теплової енергії відповідачу. Підвальні приміщення, у тому числі ті, що використовуються відповідачем, знаходяться нижче першого поверху і до системи опалення не приєднані. Оскільки система опалення нежитлових приміщень відповідача не є єдиною з системою опалення всього житлового будинку, безпідставними є доводи позивача про те, що відповідач споживав теплову енергію, що постачалась позивачем до приміщення. Як зазначає відповідач, доводи позивача стосовно того, що приміщення відповідача нібито підігріваються від суміжних приміщень, вбудованих в житловий будинок не є доведеними, базуються на припущеннях і не підтверджені належним чином оформленими доказами. На думку відповідача, у позивача відсутні будь-які підстави для виникнення права вимагати від відповідача плати будь-яких сум за товар, який поставлено не було.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", відповідно до п.1.1 Статуту, засновано на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України, та згідно рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" № 191/03 від 24.09.2003 належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Метою діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" є задоволення потреб населення м. Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємств, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.
Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Райдуга" (відповідач) на праві власності належать нежитлові приміщення підвальної частини житлового будинку загальною площею 473,6кв.м, по вул. Полтавський шлях, 148/2 у м. Харкові з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (позивач). Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
Так, на підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020 та 2020-2021 років позивач здійснив постачання теплової енергії у житловий будинок, в якому розташовані нежитлові приміщення відповідача.
Оскільки відповідач з Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» договір на постачання теплової енергії не укладав, відповідач отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень з лютого 2017 року по березень 2021 року підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до житлового будинку, в якому розташовані нежитлові приміщення відповідача.
Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників позивача та балансоутримувача цих будинків - Комунального підприємства «Жилкомсервіс» .
Також, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкта № ОНОТ/3361 від 20.07.2016, № 177/543 від 25.01.2016, № 177/601, № 177/602 від 18.04.2016, № 177/947 від 03.11.2017, № 177/1176, № 177/1178 від 31.10.2018, № 177/1418, № 177/419, № 177/1892 від 30.03.2021, № 177/1893 від 31.03.2021.
Позивач на адресу відповідача направляв рахунки-фактури на оплату вартості безпідставно спожитої теплової енергії, які відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 36 875,12грн за період з лютого 2017 року по березень 2021 року.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Такими діями є реальне постачання теплової енергії у приміщення відповідача та її отримання останнім.
Суд зазначає, що відсутність письмового договору між відповідачем та позивачем не є підставою для не оплати заборгованості за спожиту теплову енергію.
Відповідно до ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Законом України "Про теплопостачання" передбачено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Частиною 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи, а саме: договором купівлі-продажу № 4466-В-С від 09.12.2009, договором купівлі-продажу № 3254-В-С від 22.06.2005, свідоцтвом про право власності № 2421-В-С від 02.10.2002, договором купівлі-продажу № 2421-В-С від 02.10.2002, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується, що відповідач з лютого 2017 року про березень 2021 року використовував нежитлові приміщення підвального типу загальною площею 473,6кв.м в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 148/2, які належать відповідачу на праві власності.
Факт постачання позивачем теплової енергії в житловому будинку, розташованому за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 148/2 з лютого 2017 року по березень 2021 року підтверджується актами на включення та відключення опалення № 177/5251 від 13.10.2016, № 177/5985 від 30.04.2017, № 177/6035 від 03.04.2017, № 177/6596 від 07.10.2017, № 177/4496 від 24.02.2017, № 177/7947 від 06.04.2018, № 177/8677 від 09.10.2018, № 177/9614 від 08.04.2019, № 177/10717 від 07.10.2019, № 177/11393 від 06.04.2020, № 177/12291 від 13.10.2020, № 177/13539 від 12.04.2021, які підписані та скріплені печатками повноважних представників позивача та балансоутримувача будинку.
На підставі зазначеного позивач за період з лютого 2017 року по березень 2021 року здійснив розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії на загальну суму 36 875,21грн.
Даний розрахунок здійснено позивачем відповідно до нормативного документа "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби" КТМ 204 України 244-94.
Підпунктом 5.3 п.5 Державні будівельні норми України "Опалення, вентиляція та кондиціювання" ДБН В.2.5-67:2013 передбачено, що у холодний період року в опалювальних приміщеннях упродовж періоду їх використання у житлових будинках допускається, а у громадських адміністративно-побутових та виробничих будівлях слід приймати температуру повітря нижчою не більше ніж на 4С від нормованої температури, але не нижче 12С у житлових, громадських та адміністративно-побутових будівлях і не нижче ніж 5С у виробничих приміщеннях.
Оскільки самі приміщення відповідача не опалюються, опалення відповідача здійснюється від житлового будинку, безпосередньо від суміжних опалювальних приміщень вбудованих в житловий будинок, що розташовані на першому поверсі та передбачені під нежитлові приміщення, які в свою чергу опалюються, що підтверджується актами обстеження, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до п.23 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок теплового навантаження відповідачу було здійснено позивачем з урахуванням відключення окремого вводу на 5С (з урахуванням споживання теплової енергії від суміжних приміщень) та вираховується згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94 з урахуванням:
Зовнішній V будівлі - 25000м.куб
Зовнішнього об'єму та площі приміщення відповідно до акту обстеження № ОНОТ/3361 від 20.07.2016
S=473,6м.кв V - 1880м.куб
Року забудівлі 1998
Питома опалювальна характеристика будівлі go=0,33ккал/м.куб.час.С
Температура всередені приміщення = 5С приміщення = 5С
Поправочного коефіцієнту для визначення go (при tн.в.=-23С) а=1,116
Розрахунку температури зовнішнього повітря для м. Харкова tн.в.=-23С
Коефіцієнт, який ураховує тепловий потік на опалення громадських споруд к1=0,25
Коефіцієнт, який ураховує розташування приміщень в підвалі -0,4
Теплове навантаження на потреби опалення вираховуються по формулі
Qoт = go x V (1+k1) x (tв.н.-tн.в.) x a = 0,33 x 1880 x 28 x 1,116 x 0,4 = 7754,5ккал/час = 0,007755Гкал/час.
Крім того, як зазначає позивач, відповідачу неодноразово були зроблені приписи стосовно того, що в разі не погодження з тепловим навантаженням, він може зробити розрахунок в незалежній організації, чого останнім зроблено не було.
Враховуючи викладене, суд не приймає заперечення відповідача стосовно невірності зробленого позивачем розрахунку.
Щодо заперечень відповідача з посиланням на факт відсутності приєднання приміщень відповідача до джерела теплопостачання (запірна арматура на падаючому та зворотньому трубопроводах системи опалення відповідача закрита та опломбована, виконаний видимий розрив, підключення системи опалення нежитлових приміщень відповідача до централізованих і силових мереж виконано окремим вводом), суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно "Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій", затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і приживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоквартирних житлових будинках урегульовано Правилами з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом № 4 від 22.11.05р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (чинним до 17.09.2019) та Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом № 169 від 26.07.2019 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
За приписами ст.13 Конституції України власність зобов'язує.
Доказів демонтажу системи опалення в нежитлових приміщеннях відповідача з дотримання встановленого законом порядку відповідачем суду надано не було, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Оскільки система опалення нежитлових приміщень відповідача в житловому будинку № 148/2 по вул. Полтавський Шлях в м. Харкові загальною площею 473,6кв.м., які належать відповідачу на праві власності, є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за цією ж адресою, суд констатує, що відповідачем за період з лютого 2017 року по березень 2021 року без укладання письмового договору споживалась теплова енергія.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму боргу за спожиту теплову енергію.
Враховуючи викладене, а також те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 36 875,21грн. за спожиту теплову енергію за період з лютого 2017 року по березень 2021 року є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 1 671,15грн та збитків від інфляції в розмірі 3 751,60грн за період з 01.09.2018 по 19.05.2021, суд керується наступним.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України).
Статтю 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 1 671,15грн та збитків від інфляції в розмірі 3 751,60грн за період з 01.09.2018 по 19.05.2021, судом встановлено, що його здійснено у відповідності до умов чинного законодавства, вказаний розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Райдуга" (61034, м. Харків, вул. Дудинська, 4, кв. 18, код ЄДРПОУ 21259208) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) - заборгованість по оплаті теплової енергії в сумі 36 875,21грн за період з лютого 2017 року по березень 2021 року, 3% річних в сумі 1 671,15грн, збитки від інфляції в сумі 3 751,60грн та 2 270,00грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.
Повне рішення складено "18" жовтня 2021 р.
Суддя Т.А. Лавренюк