11.10.2021м. СумиСправа № 920/858/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/858/21 у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Керівника Охтирської окружної прокуратури ( вул. Сумська, буд. 12, м. Охтирка, Сумська область, 42700)
в інтересах держави в особі позивача: Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, буд. 29, м. Суми, 40000, а/с 1 ВПЗ м. Суми, ідентифікаційний код 37970834),
до відповідача - Охтирського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Охтирський агролісгосп» (вул. Готеляка, буд. 67, с. Чернеччина, Охтирський район, Сумська область, 42744, ідентифікаційний код 23637183),
про стягнення 64 358,17 грн збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства,
за участю представників учасників справи:
прокурор: Карпенко Д.В. згідно службового посвідчення від 25.01.2021 № 059489,
позивач: Матюха Д.М. за довіреністю від 06.02.2021 № 5-10/21,
відповідач: адвокат Литвиненко В.О. згідно ордеру від 23.09.2021 Серії ВМ № 1019917.
Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 64 358,17 грн збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код класифікації доходів бюджету - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності), отримувач: ГУК Сум.обл/Чернеччинська СТГ/24062100, код (ЄДРПОУ): 37970404, банк Казначейство України (ел. адм. подат.), р/р UA438999980333199331000018512), а також стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури (код 03527891, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані не забезпеченням відповідачем охорони лісових насаджень в кварталі 55 виділ 11, що призвело до вирубки 21 дерева сосни звичайної за відсутності спеціального дозволу на право використання лісових ресурсів (лісорубного квитка), чим порушено вимоги статей 19, 64, 68, 69 Лісового кодексу України.
У позовній заяві прокурор зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, складає витрати на сплату судового збору у сумі 2 270,00 грн.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Ухвалою суду від 10.08.2021 у справі № 920/858/21 постановлено відкрити провадження у справі № 920/858/21, справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання; призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 23.09.2021, 11:30; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням статей 165, 251 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу та прокурору строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням статей 166, 251 ГПК України до 13.09.2021; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України до 20.09.2021.
23.09.2021 представником відповідача подано до суду клопотання від 23.09.2021 б/н (вх. № 8216/21) про відкладення судового засідання на іншу дату та надання можливості ознайомлення з матеріалами цієї справи.
У судовому засіданні 23.09.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до частини п'ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої судом задоволено клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 23.09.2021 судом оголошено перерву до 06.10.2021, 10:00.
06.10.2021 представником відповідача подано до суду письмові пояснення б/д, б/н (вх. № 8554/21 від 06.10.2021), де представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки відповідно до постанови про закриття кримінального провадження за № 120220006000543 від 09.07.2021 встановлено, що проведеним у кримінальному проваджені досудовим розслідуванням встановлено, що у діях службових осіб відповідача відсутній прямий умисел на незаконний поруб 21 дерева породи сосна в кварталі 55 виділ 11. Крім того, як зазначає представник відповідача, позивачем не надано суду матеріалів перевірки по кварталу 55 виділ 12 поблизу села Журавлине Охтирського району (Чернеччинська сільська рада), які б свідчили про наявність в діях відповідача при проведенні вибірково-санітарної рубки порушення вимог чинного законодавства, що призвели до вчинення самовільного порубу дерев. На підставі наведеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їх необгрунтованістю.
Також представником відповідача подано до суду клопотання про витребування доказів б/д, б/н (вх. № 3649 від 06.10.2021), де представник відповідача просить суд зобов'язати Охтирську окружну прокуратуру надати суду матеріали кримінального провадження за № 120220006000543 від 28.09.2020.
У судовому засіданні 06.10.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до частини п'ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів б/д, б/н (вх. № 3649 від 06.10.2021) у зв'язку з порушенням представником відповідача строку на подачу зазначеного клопотання та не обгрунтування підстав неможливості подання самостійно витребувані докази, а також не надання доказів про самостійне звернення відповідача до Охтирської окружної прокуратури з метою отримання копій матеріалів кримінального провадження за № 120220006000543 від 28.09.2020.
У судовому засіданні 06.10.2021 судом оголошено перерву до 11.10.2021, 12:45.
Прокурор у судовому засіданні по суті 11.10.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні по суті також підтримав позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні по суті проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.
11.10.2021 керівником Охтирської окружної прокуратури подано до суду засобами електронного зв'язку письмові пояснення від 11.10.2021 № 52-2763вих-21 (вх. №№ 8645/21, 8632/21), де прокурор зазначає, що у провадженні СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області перебувало кримінальне провадження № 12020200060000543 від 28.09.2021 за ч. 1 ст. 246 КК України. В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ДП «Охтирський агролісгосп» має лісорубний квиток від 16.06.2020 серії СУ ЛРК № 003389 щодо проведення вибіркових санітарних рубок у кварталі 55 виділах 3, 5, 8 та 12. Відповідно до лісорубного квитка строк закінчення заготівлі це 31.12.2020, строк закінчення вивезення - 01.04.2021. Під час досудового розслідування встановлено, що відповідач не має лісорубного квитка щодо проведення рубки у кварталі 55 виділ 11, де фактично проведено рубку 21 дерева сосни звичайної. 13.04.2021 проведено огляд місць рубок ДП «Охтирський агролісгосп» із залученням інспекторів Державної екологічної інспекції в Сумській області та представника ДП «Тростянецький лісгосп». В ході огляду, а саме у кварталі 55 виділ 11, що знаходиться у користуванні відповідача, виявлено, що на даній ділянці зрубано 11 дерев породи «сосна звичайна сиро ростуча» та 10 дерев породи «сосна звичайна сухостійна». Під час огляду також був присутній представник ДП «Охтирський агролісгосп» Кириленко О.А., який повідомив, що межі кварталу 55 виділ 11 на місцевості не позначені, суміжні ділянки з межами кварталу 55 виділу 12, в якому у червні 2020 року проводилася рубка, також не позначені. Кириленко О.А, також зауважив, що під час проведення огляду представники Державної екологічної інспекції в Сумській області взяли іншу вихідну точку про проведення огляду кварталу 55 виділу 11. Однак, в ході проведення досудового розслідування ДП «Охтирський агролісгосп» з заявами та клопотаннями на дії слідчого, який проводим огляд місця події ні до прокурора ні до слідчого судді, не звертались. Слідча дія - огляд місця події від 13.04.2021 та його результати ніким не оспорювались, клопотання про повторне проведення огляду місця події не заявлялись. ДП «Охтирський агролісгосп» самостійно не переміряло ділянку де було здійснено поруб, хоча їх представник зауважував на невірно вибраній вихідній точці.
Крім того, твердження представника відповідача щодо невірно визначеної вихідної точки виділу 11 спростовуються тим, що під час вимірювання GPS приладом, брались не точки виділу 11, а межі виділів 8 та 12 квартала 55, про що вказано в протоколі огляду місця події від 13.04.2021, межі яких представником відповідача не оспорювалися. Вимірювання проведено GPS вимірювачем Canon 3100, який призначений для визначення координат точок земної поверхні.
Прокурор також зазначає, що проведеним у кримінальному провадженні досудовим розслідування встановлено, що у діях службових осіб ДП «Охтирський агролісгосп» відсутній прямий умисел на незаконний поруб 21 дерева поради сосна в кварталі 55 виділ 11. Здійснюючи зруб дерев у кварталі 51 виділ 11 службових осіб ДП «Охтирський агролісгосп» об'єктивно вважали, що здійснюють санітарно-вибіркову рубки в суміжному кварталі 55 виділ 12 згідно лісорубного квитка серії СУ ЛРК № 003389 від 16.06.2020. Вчиненні службовими особами ДП «Охтирський агролісгосп» неналежного виконання своїх посадових обов'язків, що виразилось у зрубі 21 дерева поради сосна в кварталі 55 виділ 11, не становить складу кримінального правопорушення, зокрема визначеного ст. 367 КК України (службова недбалість), так як такі дії не заподіяли істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, та не спричинили тяжких наслідків. У зв'язку з вищевикладеним, слідчим 09.07.2021 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12020200060000543 від 28.09.2021 за ч. 1 ст. 246 КК України.
Представником позивача також 11.10.2021 подано до суду письмові пояснення від 11.10.2021 б/н (вх. № 8639/21), де представник позивача зазначає, що факт незаконності рубки 21 дерева породи сосни звичайна у кварталі 51 виділ 11 без отримання відповідачем спеціального дозволу (лісорубного квитка) на вказану рубку підтверджується постановою Охтирського районного відділу поліції про закриття кримінального провадження та лісорубним квитком серії СУ ЛРК № 003389 від 16.06.2020, у якому рубка лісових ресурсів у кварталі 51 виділ 11 - не передбачалась. Аналогічні правові висновки щодо правомірності встановлення фактів незаконного порубу лісових ресурсів не виключно в актах перевірки Державної екологічної інспекції у Сумській області та без здійснення відповідної перевірки з подальшою фіксацією цих обставин в інших документах (акт про виявлене лісопорушення, протокол огляду місця події) не спростовують обставин незаконності проведення рубку лісу та є підставою для настання відповідальності, та викладені в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 року по справі № 920/177/17.
Також представник позивача посилаючись на вимоги пункту 1.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27 червня 2001 року зі змінами та доповненнями «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до якого вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу України), зазначає, що позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності здійсненням ним рубки 21 дерева породи сосни звичайна у кварталі 51 виділ 11.
Представником відповідача подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи б/д, б/н (вх. № 8643/21), де представник відповідача зазначає, що під час судового засідання 06.10.2021 з'ясовано, що факт порушення лісового законодавства відповідачем в кварталі 55 виділі 11 Державною екологічною інспекцією у Сумській області не фіксувався жодним актом перевірки. На момент проведення 13.04.2021 огляду місць рубок із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Сумській області та встановлення факту зрубу у кварталі 55 виділ 11, що знаходиться в постійному користуванні відповідача 11 дерев породи «сосна звичайна сиро ростуча» та 10 дерев породи «сосна звичайна сухостійна», Державною екологічною інспекцією у Сумській області 18.02.2021 вже було проведено плановий захід державного нагляду щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Охтирський агролісгосп». Відповідно до складеного акту планової перевірки ДП «Охтирський агролісгосп» та припису № 28/06 від 18.02.2021 Державною екологічною інспекцією у Сумській області встановлено відсутність жодних порушень лісового законодавства у кварталі 55 виділ 11, що знаходиться в постійному користуванні відповідача. У зв'язку з викладеним, представник відповідача вважає, що даний доказ з огляду на позицію в судовому засіданні 06.10.2021 Державної екологічної інспекції у Сумській області, має бути врахований під час розгляду справи, тому просить суд долучити до матеріалів справи копію наказу про проведення планової перевірки від 11.02.2021 № 79-П, копію акту про проведення планового заходу Державною екологічною інспекцією у Сумській області від 18.02.2021 та копію припису Державної екологічної інспекції у Сумській області від 18.02.2021.
Надані учасниками справи письмові пояснення та докази долучено судом до матеріалів цієї справи.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Згідно із частиною третьою статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні 11.10.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
Обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави.
Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Таким законом є Закон України «Про прокуратуру», стаття 23 якого передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, чинним законодавством визначено дві обов'язкових умови, за обов'язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави та 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 вказані міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону № 1697-VII.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес». Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).
Як закріплено у статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (стаття 50 Конституції України).
Згідно із статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, має, з огляду на статті 1, 3, 8, 16, 50 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту своїх інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення стану законності та відшкодування спричинених збитків.
Порушення інтересів держави у даному випадку полягає у недотриманні відповідачем положень природоохоронного законодавства щодо здійснення рубок лише за наявності спеціального дозволу - лісорубного квитка. Такий негативний стан речей може створити ілюзію необов'язковості дотримання та виконання чинних законів та інших нормативно - правових актів України, можливості на власний розсуд обирати модель поведінки.
Проведення рубки 21 дерева за відсутності лісорубного квитка призвело до безпідставного знищення дерев, порушення природного стану лісу.
Не відшкодування протягом тривалого часу підприємством шкоди, спричиненої порушенням природоохоронного законодавства, в сумі 64 358,17 грн не відповідає закону, інтересам держави та територіальної громади Чернеччинської сільської ради, не сприяє наповненню державного та місцевого бюджетів. Не відшкодування відповідачем шкоди, спричиненої порушенням природоохоронного законодавства, в сумі 64 358,17 грн в добровільному порядку порушує інтереси держави, які полягають у ненадходженні до бюджетів держави та територіальної громади Чернеччинської сільської ради протягом тривалого часу значної суми коштів, що у свою чергу, через нестачу коштів, унеможливлює проведення природоохоронних заходів, відновлення та примноження природних ресурсів, забезпечення прав громадян України на безпечне навколишнє природне середовище.
Ураховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Ще однією обов'язковою умовою для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або відсутність такого органу.
Так, Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ), вирішуючи спори, неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін.
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання участі прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує на скільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку позицію: «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
У справі «Бацаніна проти Росії» (№ 393202, 26.05.2009) ЄСПЛ зазначив, що порушення справи за ініціативою прокурора не завжди ставить протилежну сторону у «завідомо невигідне становище». Залишається встановити, чи було дотримано у такій справі принцип «справедливої рівноваги» між сторонами, враховуючи участь прокурора у процесі (п. 25 рішення).
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідають принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред'явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів (пункт 2 вказаного вище Положення).
До функцій Інспекції також належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах (пункт 11 вище зазначеного Положення).
Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція в Сумській області.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі № 910/2538/19).
Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрутованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Тобто, бездіяльність уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Норма статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не правових наслідків, які наступили для осіб, які їх вчинили, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Відтак наявність вироку суду або наказу керівника про застосування дисциплінарного стягнення може свідчити про притягнення осіб до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення або дисциплінарного проступку, проте не можуть вважатись обов'язковими та виключними доказами для обґрунтування факту неналежності здійснення уповноваженим органом своїх повноважень.
Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/15338/18 та від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.
Встановивши порушення природоохоронного законодавства, порушення інтересів держави, Охтирською окружною прокуратурою, враховуючи субсидіарну роль прокурора щодо захисту інтересів держави у судовому порядку, 15.07.2021 на адресу Держекоінспекції в Сумській області спрямовано листа щодо виявлених порушень законодавства, вжитих Позивачем заходів до захисту порушених інтересів держави, в якому також просила надати копії підтверджуючих документів.
Відповідно до листа Держекоінспекції в Сумській області від 20.07.2021 остання не буде звертатися до суду з позовом у спірних правовідносинах щодо стягнення з ДП «Охтирський агролісгосп» шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного порубу 21 дерева у кварталі 55 виділ 11 поблизу с. Журавне, в сумі 64 358,17 грн, у зв'язку з відсутністю акту перевірки, оскільки посадові особи Держекоінспекції в Сумській області були залучені як спеціалісти в рамках кримінального провадження.
Вказане свідчить про те, що Держекоінспекції в Сумській області відомо про порушення інтересів держави, не відшкодування шкоди, завданої незаконним порубом 21 дерева, остання має повноваження щодо здійснення судового захисту інтересів держави, однак до суду з відповідним позовом не звертається, тобто не здійснює як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, захист інтересів держави у встановленому законом порядку.
Ураховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, шкода не відшкодована, кошти до державного та місцевого бюджетів не надходили, порушення вимог чинного законодавства продовжують мати місце, а уповноваженим органом допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.
На виконання абзацу 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою попередньо, до звернення до суду, повідомлено Держекоінспекцію в Сумській області про представництво інтересів держави в суді.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Охтирською окружною прокуратурою під час встановлення підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді встановлено порушення положень Лісового кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» під час проведення порубу дерев на території Охтирського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Охтирський агролісгосп».
Так, у провадженні Охтирського РВП ТУ НП в Сумській області перебувало кримінальне провадження № 12020200060000543 від 28.09.2020 за ст. 246 ч. 1 Кримінального кодексу України.
Під час огляду місця події 13.04.2021 встановлено, що на території ДГІ «Охтирський агролісгосп» у кварталі 55 виділ 11, яка розташована в Охтирському районі, Чернеччинська сільська рада поблизу с. Журавне, має місце самовільний поруб 21 дерева сосни звичайної.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев на землях лісового фонду ДП «Охтирський агролісгосп» у кварталі 55 виділ 11, проведеного Державною екологічною інспекцією у Сумській області, загальна сума шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, становить 64 358,17 грн.
Відповідач має лісорубний квиток від 16.06.2020 серії СУ ЛРК № 003389 щодо проведення вибіркових санітарних рубок у кварталі 55 виділах 3, 5, 8 та 12.
Відповідно до лісорубного квитка строк закінчення заготівлі це 31.12.2020, строк закінчення вивезення 01.04.2021.
Водночас, підприємство не має лісорубного квитка щодо проведення рубки у кварталі 55 виділ 11, де фактично проведено рубку 21 дерева сосни звичайної.
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 09.07.2021 встановлено, що рубку дерев проведено працівниками ДП «Охтирський агролісгосп», які внаслідок службової недбалості вважали, що здійснюють рубку у кварталі 55 виділ 12, однак у діях працівників ДП «Охтирський агролісгосп» відсутній склад злочину, передбачений ст. 367 КК України через не заподіяння істотної шкоди державним інтересам та ст. 246 КК України через відсутність прямого умислу вказаних працівників.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно пункту 2.10 статуту ДП «Охтирський агролісгосп», затвердженого генеральним директором Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» 11.10.2019, підприємство набуває статусу лісокористувача та здійснює його повноваження згідно з Лісовим кодексом України.
Дочірнє підприємство здійснює володіння та користування землею, іншими природніми ресурсами в межах статутних повноважень згідно з законодавством України (пункту 2.11 Статуту).
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
За змістом статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки постійних лісокористувачів.
Статтею 64 Лісового кодексу України закріплено основні вимоги щодо ведення лісового господарства, а саме підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів, зокрема заготівля деревини (стаття 67 Лісового кодексу України).
Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства (стаття 69 Лісового кодексу України).
Таким чином, проведення відповідачем у кварталі 55 виділ 11 рубки 21 дерева без спеціального дозволу - лісорубного квитка є порушенням положень Лісового кодексу України.
Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається, зокрема на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників (стаття 105 Лісового кодексу України).
Згідно статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» у статті 5 визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (стаття 69 вище зазначеного Закону).
Отже, заподіяна відповідачем шкода інтересам держави у вигляді незаконної рубки дерев у розмірі 64 358,17 грн підлягає відшкодуванню у повному обсязі. Водночас, відповідачем заподіяну шкоду у добровільному порядку не сплачено.
Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
З урахуванням викладеного, протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог статті 69 Лісового кодексу України та проведення рубки без лісорубного квитка.
Вина відповідача полягає у проведенні рубки без спеціального дозволу та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, оскільки за відсутності лісорубного квитка проведення рубки не дозволяється.
Здійсненням відповідачем у процесі своєї діяльності порубу дерев без спеціального дозволу спричинило державі шкоду (причинно-наслідковий зв'язок), під якою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи немайнового блага.
Шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - це поруб 21 дерева без спеціального дозволу, чим заподіяно державі збитки у загальному розмірі 64 358,17 грн.
Факт порубу доводиться:
- наявністю 21 пня дерев сосни звичайної, виявлених працівниками поліції та зафіксованими під час огляду місця події від 13.04.2021;
- оглядом місця події, який проведено у рамках кримінального провадження № 12020200060000543 від 28.09.2020 за ч. 1 ст. 246 КК України, яке розслідувалось слідчими СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, де під час огляду місця події 13.04.2021 встановлено, що на території ДП «Охтирський агролісгосп» у кварталі 55 виділ 11, яка розташована в Охтирському районі, Чернеччинська сільська рада поблизу с. Журавне, має місце самовільний поруб 21 дерева сосни звичайної. Під час огляду проведено інструментальну зйомку ділянок представником ДП «Тростянецький лісгосп» (Інструментальна зйомка здійснена за допомогою точного геодезичного інструменту - GPS-обладнання з метою встановлення меж ділянок, на яких здійснено рубки);
- розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев на землях лісового фонду ДП «Охтирський агролісгосп» у кварталі 55 виділ 11, проведеного Державною екологічною інспекцією у Сумській області, загальна сума шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, становить 64 358,17 грн.
Крім цього, у відповідності до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у роз'ясненнях «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001 № 025/744 (зі змінами та доповненнями) визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
У даному випадку наявні всі елементи цивільного правопорушення, порушення допущено відповідачем. Таким чином, відповідач повинен відшкодувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу.
Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
За приписами пункту «г» частини четвертої, частини шостої статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
Відповідно до частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода на рахунок місцевого бюджету територіальної громади Чернеччинської сільської ради для їх подальшого перерозподілу між бюджетами відповідно до статей 29, 69-1 Бюджетного кодексу України.
Суд не покладає в основу висновків результати перевірки Державної екологічної інспекції у Сумській області 18.02.2021 щодо відсутності порушень лісового законодавства у кварталі 55 виділ 11, що знаходиться в постійному користуванні відповідача, оскільки огляд місць рубок ДП «Охтирський агролісгосп» із залученням інспекторів Державної екологічної інспекції в Сумській області та представника ДП «Тростянецький лісгосп» та встановленні порушення, згідно постанови про закриття кримінального провадження № 12020200060000543 від 28.09.2021 за ч. 1 ст. 246 КК України та протоколу огляду місця події від 13.04.2021 виявлені пізніше ніж здійснена позивачем перевірка 18.02.2021, а надані представником відповідача 11.10.2021 письмові докази не спростовують факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
Оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми завданої шкоди суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 64 358,17 грн визнаються судом законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Охтирського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Охтирський агролісгосп» (вул. Готеляка, буд. 67, с. Чернеччина, Охтирський район, Сумська область, 42744, ідентифікаційний код 23637183) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, буд. 29, м. Суми, 40000, а/с 1 ВПЗ м. Суми, ідентифікаційний код 37970834) шкоду в сумі 64 358,17 грн (шістдесят чотири тисячі триста п'ятдесят вісім гривень 18 коп.) зарахувавши вказані кошти на рахунок (код класифікації доходів бюджету - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності), отримувач: ГУК Сум.обл/Чернеччинська СТГ/24062100, код (ЄДРПОУ): 37970404, банк Казначейство України (ел. адм. подат.), р/р UA438999980333199331000018512).
3. Стягнути з Охтирського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Охтирський агролісгосп» (вул. Готеляка, буд. 67, с. Чернеччина, Охтирський район, Сумська область, 42744, ідентифікаційний код 23637183) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33; код 03527891, UА5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 18 жовтня 2021 року.
Суддя Ю.А. Джепа