вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" жовтня 2021 р. Справа №918/895/21
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ждан- Сервіс" про забезпечення позову до його пред'явлення
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ждан- Сервіс"
відповідач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Регіональний офіс водних ресурсів у Рівненській області
про скасування наказу № 766 від 21.07.2021 року та зобов'язання продовжити дію договору оренди державного майна № 1640-2018 від 18.10.2018 року з 19.10.2021 року
Без повідомлення (виклику) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ждан- Сервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення, в якій просить заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ "Ждан- Сервіс" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, третя особа - Регіональний офіс водних ресурсів у Рівненській області, вчиняти будь - які дії щодо обмеження чи унеможливлення користування ТОВ "Ждан- Сервіс" державним нерухомим майном: комплекс будівель та споруд, а саме: ремонтна майстерня, площею 381,8 кв.м.; автогараж (10 боксів), площею 561,1 кв.м.; складське приміщення, площею 235,1 кв.м.; склад для матеріалів, площею 107,2 кв.м.; прохідна, площею 6,8 кв.м.; навіс №1, площею 39,8 кв.м.; навіс №2, площею 19,1 кв.м.; естакада (інв. №101303002); огорожа № 1 та № 2 (інв. №10103003) за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Київська, 108ж, що перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області у тому числі, але не виключно, шляхом обмеження доступу до вказаного нерухомого майна, обмеження можливості у використанні комунікацій (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення) наявних у вказаному комплексі будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108ж.
В обґрунтування заяви ТОВ "Ждан- Сервіс" посилається на те, що 18.10.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖДАН-СЕРВІС", було укладено Договір оренди державного майна № 1640-2018, предметом якого є нерухоме майно: комплекс будівель та споруд, а саме: ремонтна майстерня, площею 381,8 кв.м.; автогараж (10 боксів), площею 561,1 кв.м.; складське приміщення, площею 235,1 кв.м.; склад для матеріалів, площею 107,2 кв.м.; прохідна, площею 6,8 кв.м.; навіс №1, площею 39,8 кв.м.; навіс №2, площею 19,1 кв.м.; естакада (інв. №101303002); огорожа № 1 та № 2 (інв. №10103003) за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Київська, 108ж, що перебуває на балансі Рівненського обласного управління водних ресурсів. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.06.2021 р., залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 року, у справі № 918/191/21 визнано договір оренди державного майна № 1640 - 2018 від 18.10.2018 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ждан-Сервіс" поновленим на строк до 18.10.2021 р.
ТОВ "Ждан- Сервіс" зазначає, що останнє зверталося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях з проханням продовжити термін оренди державного майна.
Враховуючи вищевикладене (оскільки між ТОВ "Ждан-Сервіс" та РВ Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях фактично існує спір про наявність правових підстав для користування ТОВ "Ждан-Сервіс" державним майном) заявник вважає, що після закінчення строку дії договору оренди РВ Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях можуть створюватися перешкоди в користуванні державним майном, а саме - комплексом будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108ж. За твердженням ТОВ "Ждан-Сервіс", у випадку невжиття заходів забезпечення позову буде порушене право на мирне володіння майном, оскільки зроблені невід'ємні поліпшення є власністю ТОВ "Ждан-Сервіс".
Розглянувши подану ТОВ "Ждан- Сервіс" заяву про забезпечення позову до його пред'явлення, суд зазначає наступне.
Питання забезпечення позову, підстав його застосування та заходів врегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; виключено; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічну правову позицію висвітлено у п. 1, п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 р. у справі № 921/40/20.
Суд зазначає, що оскільки, позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, тому, в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18.
Обставини наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову фактично свідчать про наявність спору між сторонами, а не про наявність обставин, які б свідчили про наявність визначених процесуальним законодавством підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, у обраний заявником спосіб забезпечення позову за відсутності беззаперечних підстав, може призвести до порушення законного права власності орендодавця.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
За змістом ст.ст. 73, 74, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що зазначені в заяві твердження є лише припущеннями заявника не підтвердженими вірогідними засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, за результатами дослідження та оцінки заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів в сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки заявником не доведено належними доводами і доказами імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в справі у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, суд звертає увагу, що до поданої позивачем заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів направлення копії цієї заяви та доданих до неї документів іншій стороні - відповідачу та третій особі у справі, що порушує принцип змагальності сторін.
Згідно положень ч. 1 та ч. 6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ждан - Сервіс" про забезпечення позову до його пред'явлення - відмовити.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Р.В. Романюк