Ухвала від 11.10.2021 по справі 203/3435/21

Справа № 203/3435/21

4-с/0203/24/2021

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 , відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена скарга, в обгрунтування якої скаржником зазначено, що 05.07.2016 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська у цивільній справі №2-378/11 було видано виконавчий лист на виконання рішення про стягнення заборгованості. 18.08.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №51979308 та в цей же день винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження. 26.10.2018 року державним виконавцем виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». 28.08.2019 року Соборним ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №59893268 з примусового виконання виконавчого листа від 05.07.2016 року у справі №2-378/11. Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.07.2021 року виконавчий лист від 05.07.2016 року було визнано таким, що не підлягає примусовому виконанню та 20.07.2021 року державним виконавцем Соборного ВДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59893268 на підставі п.5 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», а також скасовано всі арешти, накладені в рамках вказаного виконавчого провадження. Однак, як стало відомо заявнику, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не було скасовано арешти, накладені при відкритті виконавчого провадження №51979308. В зв'язку з цим, заявник звернувся до вказаного відділу з приводу скасування арештів, накладених постановою державного виконавця від 18.08.2016 року в рамках виконавчого провадження №51979308. Однак, у відповіді від 17.08.2021 року йому було повідомлено, що арешт з майна боржника не знято та на теперішній час він може бути знятий лише за рішенням суду. Посилаючись на те, що така бездіяльність порушує його законні права та інтереси, на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для продовження існування арешту та обмежень щодо розпорядження майном заявника, оскільки виконавчий лист визнаний таким, що не підлягає примусовому виконанню, заявник просив визнати неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту та заборони відчуження майна, належного ОСОБА_1 , а також зобов'язати вказаний відділ зняти арешт та заборону відчуження з усього майна боржника ОСОБА_1 , що були накладені за постановою від 18.08.2016 року в рамках виконавчого провадження №51979308.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.08.2021 року скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху.

Ухвалою від 03.09.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В наданій заяві представник скаржника просив провести розгляд справи без їх участі, зазначивши про підтримання скарги та просивши задовольнити її в повному обсязі.

Заінтересовані особи за викликами суду повторно не з'явились, про причини своєї неявки не повідомили.

Враховуючи подану представником скаржника заяву, повторну неявку заінтересованих осіб та положення ст.ст.211,223,247,450 ЦПК України, судом було ухвалено про подальший розгляд справи за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши викладені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.03.2013 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська у цивільній справі №2-378/11 було винесено рішення, яким задоволено позов ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зокрема, вказаним рішенням з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором №05/95-ПКЛ-2004 від 29.07.2004 року в сумі 1421632,02 долари США, що еквівалентно 11016226 грн. 73 коп., з яких: 1243454,67 доларів США, що еквівалентно 9635530 грн. 24 коп. - заборгованість за кредитом; 141030,18 доларів США, що еквівалентно 1092842 грн. 86 коп. - заборгованість по процентам; 24231,47 доларів США, що еквівалентно 187769 грн. 70 коп. - пеня по простроченій заборгованості за кредитом; 12915,72 доларів США, що еквівалентно 100083 грн. 93 коп. - пеня по простроченій заборгованості по процентам, а також стягнуто судові витрати в сумі 1820 грн.

20.05.2013 року, 26.06.2013 року, 27.09.2013 року та 04.11.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договори купівлі-продажу прав вимоги, зокрема, за кредитним договором №05/95-ПКЛ-2004 від 29.07.2004 року, на підставі чого ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року було замінено позивача у справі ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника в особі ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зазначене вище рішення суду першої інстанції від 12.03.2013 року змінено в частині присудженої до стягнення з ОСОБА_1 суми кредитної заборгованості та стягнуто з останнього на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №05/95-пкл-2004 від 29.07.2004 року в сумі 1339454,37 долари США, що еквівалентно 10379431 грн. 91 коп., з яких: 1210932,48 доларів США, що еквівалентно 9383515 грн. 79 коп. - заборгованість за кредитом; 128521,89 доларів США, що еквівалентно 995916 грн. 12 коп. - заборгованість по процентам; 13200,93 доларів США, що еквівалентно 102294 грн. - пеня по простроченій заборгованості за кредитом; 7829,14 доларів США, що еквівалентно 60668 грн. - пеня по простроченій заборгованості по процентам. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.11.2015 року було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За наслідками нового розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області 10.02.2016 року було винесено нове рішення, яким частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції від 12.03.2013 року в частині стягнення пені та простроченої заборгованості за кредитом і процентами скасовано, в задоволенні даної частини позову відмовлено, а в частині розміру присудженої до стягнення кредитної заборгованості - змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитом в сумі 1210932,48 доларів США, що еквівалентно 9383515 грн. 79 коп. та заборгованість по процентам в сумі 128521,89 доларів США, що еквівалентно 995916 грн. 12 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.

Вказане рішення апеляційного суду Дніпропетровської області 10.02.2016 року в касаційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Також з матеріалів цивільної справи №2-378/11 вбачається, що на виконання рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12.03.2013 року, до його оскарження в апеляційному порядку судом 17.04.2013 року було видано виконавчий лист, який було пред'явлено для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, де відкрито виконавче провадження №388221145.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська 17.03.2020 року зазначений вище виконавчий лист було визнано таким, що не підлягає примусовому виконанню та на підставі цієї ухвали постановою державного виконавця від 06.05.2020 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 17.04.2013 року, було закінчено.

Крім того, на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області 10.02.2016 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська 05.07.2016 року було видано новий виконавчий лист, який пред'явлено стягувачем в особі ПАТ «Дельта Банк» для примусового виконання до Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ( на теперішній час - Соборний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро)), де було відкрито виконавче провадження №59893268.

Також судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16.01.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір №2130/К про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги, за умовами якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором №05/95-пкл-2004 від 29.07.2004 року.

За договором купівлі-продажу прав вимоги №2201/1 від 22.01.2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором №05/95-пкл-2004 від 29.07.2004 року було відступлено на користь останньої.

29.09.2020 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська у справі №201/7497/20 було винесено рішення, яке на теперішній час не оскаржувалось та набрало законної сили, яким було визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір №05/95-ПКЛ-2004 від 29.07.2004 року та додаткові угоди до нього №1 від 11.02.2005 року, №05/95-ПКЛ-2004_ДУ2 від 09.11.2006 року, №05/95-ПКЛ-2004_ДУ3 від 15.08.2008 року.

В зв'язку з ухваленням вказаного рішення 09.11.2020 року представником ОСОБА_1 було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.02.2016 року.

Під час розгляду вказаної заяви за клопотанням ОСОБА_2 , апеляційним судом Дніпропетровської області протокольною ухвалою в судовому засіданні 26.05.2021 року ОСОБА_2 було залучено в якості правонаступника ПАТ «Дельта Банк».

Також ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.05.2021 року провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.02.2016 року було закрито, в зв'язку зі пропуском встановленого п.1 ч.2 ст.424 ЦПК України строку для її подачі.

Вказані обставини встановлені ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.07.2021 року (справа №2-378/11, провадження №6/0203/132/2021), яка набрала законної сили, а тому в силу ч.4 ст.82 ЦПК України не потребують доказуванню у розглядаємій справі.

На підставі зазначеної вище ухвали постановою державного виконавця Соборного ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 20.07.2021 року виконавче провадження №59893268 було закінчено на підставі п.5 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», а також припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

Крім того, під час розгляду скарги встановлено, що виданий Кіровським районним судом м.Дніпропетровська у цивільній справі №2-378/11 виконавчий лист від 05.07.2016 року, до його повторного пред'явлення до Соборного ВДВС, також пред'являвся для виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, де постановами державного виконавця вказаного відділу від 18.08.2016 року було відкрито виконавче провадження №51979308 та накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення.

Постановою державного виконавця від 26.10.2018 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, питання про зняття арешту з майна боржника не вирішувалось.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого станом на 07.10.2021 року, вбачається, що на теперішній час у реєстрі залишається зареєстрованим обтяження у вигляді арешту майна ОСОБА_1 згідно постанови державного виконавця від 18.08.2016 року у виконавчому провадженні №51979308 (номер запису про обтяження: 15981176 (спеціальний розділ)).

Після звернення ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу вжиття заходів щодо скасування арешту з належного йому майна, вказаним відділом було надано відповідь про відсутність передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з майна державним виконавцем.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 вказаного вище Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.10. ч.1 ст.34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п.п.1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.ч.1,2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Суд враховує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження у відповідності до ст.447 ЦПК України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року №904/51/19.

Таким чином, оскільки підставами та предметом поданої скарги є захист майнових прав заявника ОСОБА_1 щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту його майна, накладеного в рамках виконавчого провадження, у якому останній був боржником, суд вважає, що в даному випадку заявником обрано належний спосіб захисту шляхом подачі скарги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Також суд враховує, що метою застосування заходів примусового виконання рішення є забезпечення реального виконання останнього.

Під час розгляду скарги встановлено, що виконавчий лист від 05.07.2016 року у цивільній справі №2-378/11 видавався на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який в подальшому за рішенням суду, яке набрало законної сили, був визнаний недійсним.

Також судовим рішенням, яке набрало законної сили, було визнано таким, що не підлягає виконанню і сам виконавчий лист від 05.07.2016 року, що виключає можливість його повторного пред'явлення до примусового виконання.

Частиною 4 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно п.20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №5112/5 від 02.04.2021 року, визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки виконавчий лист від 05.07.2016 року, виданий у цивільній справі №2-378/11 був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, уповноважена особа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відповідності до вимог ч.4 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» та п.20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №5112/5 від 02.04.2021 року мала винести постанову про скасування заходів примусового виконання, застосованих в рамках виконавчого провадження №51979308 постановою державного виконавця від 18.08.2016 року.

А тому, невжиття відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за заявою ОСОБА_1 заходів щодо скасування обтяжень майна останнього, застосованих постановою від 18.08.2016 року в рамках виконавчого провадження №51979308 з примусового виконання виконавчого листа, визнаного судом таким, що не підлягає виконанню, є неправомірним та порушує право ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

Частиною 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.447 ЦПК України передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами, права чи свободи яких порушено, до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені від повідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення діючого законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги в повному обсязі, визнавши неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , зобов'язавши вказаний відділ у відповідності до ч.4 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт майна з майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця від 18.08.2016 року в рамках виконавчого провадження №51979308.

Керуючись ст.ст.1,2,10,37,40,56,59,74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,211,223,247,258-260,447,451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 , відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відповідності до ч.4 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт майна з майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця вказаного відділу від 18 серпня 2016 року в рамках виконавчого провадження №51979308 (номер запису про обтяження: 15981176 (спеціальний розділ).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 11 жовтня 2021 року.

Суддя С.Ю.Казак

Попередній документ
100356882
Наступний документ
100356884
Інформація про рішення:
№ рішення: 100356883
№ справи: 203/3435/21
Дата рішення: 11.10.2021
Дата публікації: 19.10.2021
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Центральний районний суд міста Дніпра
Категорія справи: Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (28.10.2022)
Результат розгляду: Передано для відправки до Кіровського районного суду міста Дніпр
Дата надходження: 05.08.2022
Предмет позову: про визнання неправомірною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
28.09.2021 12:00 Кіровський районний суд м.Дніпропетровська
11.10.2021 12:30 Кіровський районний суд м.Дніпропетровська
02.03.2022 12:50 Дніпровський апеляційний суд