"04" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1462/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.
розглянувши справу № 916/1462/21 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /ЄДРПОУ 38727770, адреса - 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14/ в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації морського порту Чорноморськ) /ЄДРПОУ 38728418, адреса - 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua/
до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" /ЄДРПОУ 01125672, адреса - 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, e-mail: port@imtp.ua/
про стягнення 13 120 027,77 грн
за участю представників:
від позивача: Тодорашко А.В. в порядку самопредставництва державного підприємства;
відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином.
26.05.2021 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації морського порту Чорноморськ) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 1513/21/ до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії № 10-Пп-ЧФ-20 від 20.01.2020 року у розмірі 13 120 027,77 грн, з яких:
- 11 929 965,95 грн - основна заборгованість;
- 469 506,90 грн - інфляційні втрати;
- 580 882,42 грн - пеня;
- 139 672,50 грн. - 3 % річних;
- судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання теплової енергії № 10-Пп-ЧФ-20 від 20.01.2020 року.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 525, 526, 529, 530, 610 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України.
Ухвалою суду від 31.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1462/21; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.06.2021 р. о 09:40 год.
10.06.2021 року на адресу суду надійшла заява Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації морського порту Чорноморськ) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 15767/21 від 10.06.2021 року/ з використанням системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ухвалою суду від 11.06.2021 року постановлено здійснити проведення підготовчого судового засідання на 16.06.2021 р. о 09:40 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua).
15.06.2021 року на адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 16185/21/.
У судовому засіданні 16.06.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 05.07.2021 року на 12:00 год. та ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon"
25.06.2021 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 17112/21/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачем не надано звітів про фактичне отримання теплової енергії, а тому, на думку відповідача, не відомо на підставі яких документів позивачем сформовано рахунки на оплату.
30.06.2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру пені /вх. № 17544/21/, а саме відповідач просить зменшити розмір заявленої позивачем пені до 1 000,00 грн. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на: скрутний майновий стан підприємства; відсутність збитків, понесених позивачем; заборгованість контрагентів перед боржником.
У судовому засіданні 05.07.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 16.07.2021 року на 10:00 год. та ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
07.07.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 18283/21/, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач зауважує, що відповідно до п. 5.2 договору, подання щомісяця 25 числа звіту про фактично отриману теплову енергію є зобов'язанням саме відповідача, а не позивача. Позивач наголошує, що усі акти надання послуг за період, зазначений у позові, відписані сторонами, що підтверджує належне виконання позивачем умов договору та свідчить про надання позивачем відповідних послуг у повному обсязі та належним чином, а отже такі послуги підлягають оплаті в порядку та в строки, передбачені договором.
16.07.2021 року на адресу суду надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про зменшення розміру пені /вх. № 19081/21/, в яких позивач наголошує на те, що: період прострочення оплати рахунків є значним; відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки; на кінець 2020 року та на кінець 1 кварталу 2021 року відповідач мав можливість сплатити заборгованість; посилання на заборгованість контрагентів не є підставою для зменшення пені; відповідачем оплачуються рахунки за іншими договорами лише після відкриття провадження у справах про стягнення заборгованості; позивач фактично витратив власні кошти на виготовлення теплової енергії для відповідача та на «авансування» відповідних витрат відповідача і не отримує відшкодування вже більше ніж півроку.
У судовому засіданні 16.07.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про розгляд справи протягом розумного строку та оголошено перерву на 02.09.2021 року на 10:00 год.
02.09.2021 року на адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 23044/21/, у зв'язку із перебуванням представника відповідача у відпустці.
У судовому засіданні 02.09.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1562/21 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 15.09.2021 року на 10:30 год.
15.09.2021 року на адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 24386/21/, у зв'язку із перебуванням представника відповідача у відпустці.
В судовому засіданні 15.09.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 04.10.2021 року на 11:30 год.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 20.01.2020 р. між ДП ,,АМПУ" (Постачальник) та ДП ,,МТП ,,ЧОРНОМОРСЬК" (Споживач) укладено договір постачання теплової енергії № 10-Пп-ЧФ-20 (Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник бере на себе зобов'язання поставляти Споживачеві через свої теплові мережі теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах відповідно до обсягів поставки (Додаток 1), а Споживач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію згідно встановленої вартості у строки, передбачені даним Договором.
Найменування послуг: постачання теплової енергії. Предмет закупівлі: послуги з постачання теплової енергії (09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов'язана продукція) (п.1.1.1 Договору).
Теплова енергія поставляється Споживачеві в обсягах згідно з Додатком № 1 до даного Договору на такі потреби: опалення, теплова вентиляція - у період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року (п.2.1 Договору).
Вартість 1 Гкал теплової енергії, що вироблена на котельнях Постачальника, враховуючи передачу мережами, на дату укладання договору становить 3037,36 грн без урахування ПДВ, ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України (п.3.1 Договору).
Вартість договору становить 57619352,79 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 11523870,56 грн. Всього ціна Договору - 69143223,35 грн (п.3.2 Договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.4.1 Договору).
Протягом 2-х робочих днів після закінчення розрахункового періоду Постачальник складає акт з вказівкою фактичних обсягів поставленої теплової енергії (п.4.2 Договору).
Сторони погодились, що акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Постачальником послуг Споживачу. Прийом-передача акту та рахунку для підпису та оформлення, здійснюється сторонами протягом 5-ти робочих днів після закінчення розрахункового періоду шляхом передачі уповноваженими представниками під особистий підпис в реєстрі виставлених рахунків. Споживач зобов'язаний не пізніше другого дня після отримання екземплярів акту наданих послуг повернути Постачальнику підписаний та засвідчений власною печаткою належний Постачальнику екземпляр акту (п.4.3 Договору).
Споживач оплачує теплову енергію шляхом здійснення прямого банківського переведення грошових коштів на рахунок Постачальника у безготівковій формі після підписання відповідного акту наданих послуг згідно виставленого Постачальником рахунку, зареєстрованої Постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та виданої в установленому законодавством порядку Споживачу протягом 15-ти банківських днів після отримання акту та рахунку (п.4.4 Договору).
Споживач зобов'язаний: суворо дотримуватись вимог Договору й нормативно-правових актів; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором (п.6.3 Договору).
За прострочення грошових зобов'язань за цим договором споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати від суми заборгованості /п. 8.3 договору/.
Всі додатки, погоджені й підписані обома сторонами, є невід'ємною частиною даного Договору (п.11.1 Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2020 р., а в частині розрахунків - до повного виконання (п.13.1 Договору).
В додатковій угоді від 20.05.2020 р. викладено п.3.2 Договору в новій редакції, згідно якої вартість Договору становить 68186030,33 грн з ПДВ.
На виконання Договору Постачальником в період з серпня по грудень 2020 року поставлено Споживачу теплову енергію на загальну суму 11 929 965,95 грн з ПДВ, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- від 31.08.2020 року № КМ/10698 на суму 796 531,74 грн /отримано 03.09.2020 року/;
- від 30.09.2020 року № КМ/12357 на суму 949 246,56 грн /отримано 05.10.2020 року/;
- від 31.10.2020 року № КМ/13998 на суму 1 213 561,76 грн /отримано 03.11.2020 року/;
- від 30.11.2020 року № КМ/14020 на суму 3 432 952,81 грн /отримано 04.12.2020 року/;
- від 31.12.2020 року № КМ/16582 на суму 5 537 673,08 грн /отримано 11.01.2021 року/.
Договір, додаткову угоду до нього, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів.
З метою оплати вартості послуг ДП ,,АМПУ" оформлено рахунки на оплату та виставлено їх ДП ,,МТП ,,ЧОРНОМОРСЬК". Також матеріали справи містять звіти про обсяги споживання теплової енергії за період з серпня по грудень 2020 року.
Оскільки, відповідач не здійснив оплату товару у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст.275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір про постачання теплової енергії.
При цьому ДП ,,АМПУ" виконано належним чином взяті на себе обов'язки та у період з серпня по грудень 2020 р. поставлено ДП ,,МТП ,,ЧОРНОМОРСЬК" теплову енергію на загальну суму 11 929 965,95 грн з ПДВ, що підтверджується дослідженими матеріалами справи, зокрема, актами надання послуг, виставленими рахунками та звітами про обсяги споживання теплової енергії.
В свою чергу ДП ,,МТП ,,ЧОРНОМОРСЬК" в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,901,903 ЦК України, ст.193,275 ГК України та умов Договору вартість отриманої теплової енергії не оплатило, у зв'язку із чим, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
Стосовно позовних про стягнення 469 506,90 грн. - інфляційних втрат, 580 882,42 грн. - пені та 139 672,50 грн. - 3 % річних, за прострочення виконання зобов'язань за договором постачання теплової енергії № 10-Пп-ЧФ-20 від 20.01.2020 року, господарський суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання… Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За прострочення грошових зобов'язань за цим договором Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати від суми заборгованості (п.8.3 Договору).
Крім того згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ДП „МТП „Чорноморськ" до сплати три відсотки річних у розмірі 139 672,50 грн, які були нараховані за кожним із п'яти рахунків окремо по 21.05.2021р., а також збитки від інфляції у розмірі 469 506,90 грн, які були нараховані за кожним із п'яти рахунків окремо по 21.05.2021р.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційного збільшення та 3 % річних, та встановлено його вірність, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення 469 506,90 грн. - інфляційних втрат та 139 672,50 грн. - 3 % річних підлягають задоволенню.
При цьому суд враховую відсутність заперечень відповідача щодо розрахунку заборгованості.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 580 882,42 грн. на підставі п. 8.3 договору та клопотання відповідача про зменшення розміру пені, господарський суд зазначає наступне.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:
- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України);
- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).
Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.
Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.
Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, дискреційні повноваження, в тому числі суду, завжди мають межі, встановлені законом.
Суд наголошує на приписах ст.233 ГК України, та ст.551 ЦК України, якими визначено право суду, а не обов'язок зменшувати штрафні санкції, а саме розмір пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Як зазначалось вище, умовами п. 8.3 договору врегульовано, що за прострочення грошових зобов'язань за цим договором споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати від суми заборгованості.
Дослідивши доводи сторін та матеріали справи, суд враховує, що обов'язок відповідача здійснити оплату за договором виник ще у серпні - грудні 2020 року, та фактично не сплачено на дату ухвалення рішення. Тобто прострочення платежу тривало близько року. Вказане прострочення суд вважає значним, а відтак суд вбачає порушення інтересів стягувача у даному випадку.
За результатами надання оцінки заявленому відповідачем клопотанню господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розмір заявлених ДП „АМПУ" до стягнення штрафних санкцій у порівнянні із сумою основного боргу є незначним, оскільки розмір пені складає лише 4,87 % від суми основного боргу. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції у розмірі 580 882,42 грн., в даному випадку, є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, будь-які докази, які можуть свідчить про намагання ДП „АМПУ" покласти на відповідача надмірний тягар шляхом стягнення пені також відсутні, оскільки позивач звернувся до суду про стягненні з відповідача заборгованості, яка виникла у серпні- грудні 2020р., вже в травні 2021р. Враховуючи збалансованість інтересів сторін, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором (непогашення відповідачем основної суми боргу), баланс інтересів сторін, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені. У зв'язку із чим клопотання відповідача про зменшення розміру пені не підлягає задоволенню.
При цьому суд зазначає, що посилання відповідача на складне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для зменшення розміру пені. Крім того суд враховує, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів, направлених на погашення заборгованості перед позивачем або її відстрочення, розстрочення, а також інших заходів щодо запобігання виникненню збитків.
Крім того, слід також зазначити, що надані відповідачем докази на підтвердження скрутного фінансового становища (звіт про фінансові результати за 1 квартал 2021р., накази про зміни істотних умов праці, скасування надбавок для працівників) не відображають у повній мірі інформації про господарську діяльність відповідача, що, відповідно, дозволяє суду дійти висновку про недоведеність відповідачем факту перебування у скрутному фінансовому становищі, наявність якого може виступати підставою для зменшення розміру пені. При цьому, доводи відповідача про наявність заборгованості контрагентів як на підставу для зменшення пені також судом оцінюються критично, оскільки у ДП „МТП „Чорноморськ" наявна можливість вжити всіх необхідних заходів з метою стягнення заборгованості у судовому порядку.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 196 800,42 грн., що вбачається із платіжного доручення № 1441 від 18.05.2021 року (а.с. 6).
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" /ЄДРПОУ 01125672, адреса - 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, e-mail: port@imtp.ua/ на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /ЄДРПОУ 38727770, адреса - 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14/ в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації морського порту Чорноморськ) /ЄДРПОУ 38728418, адреса - 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua/ заборгованість за договором постачання теплової енергії № 10-Пп-ЧФ-20 від 20.01.2020 року за період серпень-грудень 2020 року у розмірі 13 120 027,77 грн /тринадцять мільйонів сто двадцять тисяч двадцять сім гривень 77 копійок/, з яких: 11 929 965,95 грн - основна заборгованість; 469 506,90 грн - інфляційні втрати; 580 882,42 грн - пеня; 139 672,50 грн - 3 % річних.
3. Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" /ЄДРПОУ 01125672, адреса - 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, e-mail: port@imtp.ua/ на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /ЄДРПОУ 38727770, адреса - 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14/ в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації морського порту Чорноморськ) /ЄДРПОУ 38728418, адреса - 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua/ судовий збір у розмірі 196 800,42 грн /сто дев'яносто шість тисяч вісімсот гривень 42 копійки/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 18 жовтня 2021 р.
Суддя Н.Д. Петренко