Справа № 202/357/21
Провадження № 2/202/1088/2021
13 жовтня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - Бєсєди Г.В.
за участю секретаря - Голобородько О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної ради у м. Дніпрі ради, орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної ради у м. Дніпрі ради, орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що у неї з відповідачем є спільна дитина - ОСОБА_3 . Син проживає разом з нею та знаходиться переважно на її утриманні. Вона має роботу, відповідально ставиться до своїх батьківських обов'язків та постійно турбується про сина. ОСОБА_2 не має постійного заробітку, не завжди емоційно врівноважений та схильний до фізичних образ. Наголошувала, що відповідач через специфіку своєї роботи вимушений змінити своє місце проживання. Звертала увагу суду, що відповідач висловлювався з погрозами, що забере дитину, а тому просить суд визначити місце продавання дитини разом із нею.
ОСОБА_1 підтримала позов та просила суд позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Представник Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної ради у м. Дніпрі ради в судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради надав заяву про розгляд справи без їх участі.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Судом встановлено, що у позивача та відповідача є спільна малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Бабушкінським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, 01.06.2016 року.
Спільна малолітня дитина - ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000549624 та № 0000549734 від 18.06.2018 року.
Згідно висновку адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради № 3/9-97 від 14.07.2021 року про визначення місця проживання малолітньої дитини спеціалістами служби у справах дітей управління із соціальних питань адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради обстежені умови проживання родини за адресою фактичного мешкання: АДРЕСА_1 , та з'ясовано, що мати створила належні умови для виховання, проживання та розвитку дитини.
Відповідно до довідки № 092 від 28.10.2020 року, яка надана комунальним закладом освіти «Дошкільний навчальний заклад № 219» ДМР ОСОБА_1 бере участь в житті сина, відвідує навчальний заклад.
Згідно висновку адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради № 3/9-97 від 14.07.2021 року питання про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради 25.06.2021 року. В засіданні була присутня мати дитини ОСОБА_1 . ОСОБА_2 на комісію не з'явився, належним чином повідомлений. Батько написав письмове пояснення, в якому підтвердив, що не заперечує проти того, щоб син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав із матір'ю.
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).
Адміністрація Індустріального району Дніпровської міської ради надала суду висновок № 3/9-97 від 14.07.2021 року про визначення місця проживання малолітньої дитини згідно якого орган опіки та піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на даний час проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 з матір'ю буде відповідати саме інтересам дитини, оскільки матір приділяє більше уваги до дитини, позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.
Таким чином, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір'ю ОСОБА_1 не суперечитиме інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 840, 80 грн.
Окрім цього, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави недоплачений судовий збір за вимогу немайнового характеру у сумі 67, 20 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної ради у м. Дніпрі ради, орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у сумі 67 (шістдесят сім) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Г.В. Бєсєда