Справа № 212/3624/20
2/212/264/21
18 жовтня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Борис О.Н., з участі секретаря судового засідання Крівцової І.В., за участі прокурора Мірошниченко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом Криворізької північної окружної прокуратури (Криворізької місцевої прокуратури №2) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про проведення демонтажу паркану та повернення земельної ділянки,-
встановив:
28 травня 2020 року до суду надійшла позовна заява Криворізької місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про проведення демонтажу паркану та повернення земельної ділянки, у якій позивач просить зобов'язати відповідача провести демонтаж суцільного цегляного паркану та профлиста на стрічковому фундаменті, яким огороджено по периметру самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 та суміжну земельну ділянку площею 0,1028 житлової та громадської забудови, що знаходиться в водоохоронній зоні річки Саксагань та зобов'язати відповідача повернути вказану земельну ділянку Криворізькій міській раді.
Відповідно до Розпорядження № 114 керівника апарату від 24 вересня 2021 року справа передана у провадження судді Борис О.Н. та призначена до судового розгляду на 18 жовтня 2021 року, 11.00 година.
У судовому засіданні на обговорення поставлено питання щодо залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з встановленням відсутності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави.
У судовому засіданні прокурор Мірошниченко В.С. заперечував проти залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокурор на законних підставах звернувся до суду з відповідним позовом, оскільки з Криворізькою міською радою велась документальна переписка, проте останні не вчиняли жодних дій щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду, на підставі п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, виходячи з наступного.
Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги Прокурора про проведення демонтажу паркану та повернення земельної ділянки , яка належить Криворізькій міській раді.
Як вбачається із змісту позовної заяви, при зверненні з даним позовом в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави в особі позивача , Прокурор послався на бездіяльність Криворізької міської ради, яка полягала у не вжитті заходів щодо демонтажу паркану та повернення у власність територіальної громади земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 .
Суд наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя ( п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України ).
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005 р. ).
П. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.
Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Враховуючи вищенаведене, позицію прокурора, суд дійшов висновку про те, що прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не довів, що компетентні органи, яких прокурор зазначив як позивачів, не здійснюють своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а відтак позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 257 ч.2 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 258, 260,263 Цивільного процесуального кодексу України , - суд
постановив:
Позовну заяву Криворізької північної окружної прокуратури (Криворізької місцевої прокуратури №2) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про проведення демонтажу паркану та повернення земельної ділянки залишити без розгляду.
Роз'яснити, що відповідно до вимог ст. 257 ч.2 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена та підписана 18 жовтня 2021 року.
Суддя О. Н. Борис