79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.10.2021 справа № 914/2105/21
Господарський суд Львівської області у складі судді О.Д. Запотічняк
за участю секретаря судового засідання А.П. Полянського
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко», м. Київ,
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Капітал», Львівська обл., м. Городок
про стягнення 17391,18 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Приватне акціонерне товариство «Солді і Ко» звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Капітал» про стягнення 17 391,18 грн.
Ухвалою від 25.08.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначив розгляд справи на 28.09.2021.
Ухвалою від 28.09.2021 суд відклав розгляд справи на 12.10.2021, у зв'язку із неявкою представника сторін.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення з ухвалою суду від 25.08.2021 (ідентифікатор поштового відправлення 7901414086627) вручено Відповідачу 01.09.2021.
Суд звертає увагу на те, що направлення ухвал рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених ухвал адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
В судове засідання 12.10.2021 представники сторін не з'явились, причин не явки не вказали.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №102337-12/19 від 11.01.2019 року не здійснив вчасно оплати за поставлений товар.
На виконання умов договору Позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними №9786 від 03.10.2019, №10740 від 18.10.2019 та № 5280 від 14.04.2020 на загальну суму 15 661,33 гривень.
Станом на день подання позовної заяви Відповідач за поставлений товар здійснив часткову оплату на суму 9 011,47 грн.
Відтак, у Відповідача виникла заборгованість у сумі 11730,18 грн. За несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати поставленого товару Позивач нарахував Відповідачу 2690,12 грн пені, 520,15 грн - 3% річних, 1277,55 грн інфляційних втрат та 1173,18 грн - штрафу.
Правова позиція Відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
Між сторонами у справі укладено договір поставки №102337-12/19 від 11.01.2019 (надалі - Договір). За умовами цього договору (пункт 1.1) постачальник зобов'язався в порядку та на умовах (передати) поставити у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець (відповідач у справі) в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар.
На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 15661,33, про що свідчать долучені до матеріалів справи такі видаткові накладні:
1) № 9786 від 03.10.2019 року на суму 4371,10 грн з ПДВ;
2) № 10740 від 18.10.2019 року на суму 6912,29 грн з ПДВ;
3) № 5280 від 14.04.2020 року на суму 4377,94 грн з ПДВ;
Відповідно до п. 4.3 Договору оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100 відсотків від вартості товару отриманого за видатковою накладною протягом 21 календарних днів з моменту одержання товару покупцем.
Натомість Відповідачем частково та несвоєчасно сплачено за поставку Товару відповідно до платіжних доручень №536 від 14.04.2020 на суму 4377,94 та №1219 від 25.06.2020 на суму 4633,53 грн.
Відповідно до п. 4.5 договору постачальник веде один зведений рахунок по всіх оплатах та поставках згідно договору. При наявності передоплати по одному рахунку-фактурі та заборгованості за іншими поставленими партіями товару, покупець погоджується на першочергове зарахування платежу у рахунок погашення заборгованості, незалежно від тексту платежу в платіжному документі. Всі видаткові накладні підписані сторонами починаючи з дати укладення договору і до закінчення строку його дії є його невід'ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей договір.
Відтак Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заяву про стягнення з ТОВ «ТБ Фрут Капітал» основної заборгованості у сумі 11730,18 грн, 2690,12 грн пені, 520,15 грн - 3% річних, 1277,55 грн інфляційних втрат та 1173,18 грн - штрафу, а також витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Оцінка суду.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦПК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як встановлено судом між приватним акціонерним товариством «Солді і Ко» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Капітал» було укладено Договір поставки №102337-12/19 від 11.01.2019 (надалі - Договір). За умовами цього договору (пункт 1.1) постачальник зобов'язався в порядку та на умовах (передати) поставити у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець (відповідач у справі) в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар.
На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 15 661,38 грн з ПДВ, про що свідчать долучені до матеріалів справи видаткові накладні.
Відповідно до п. 4.3 Договору оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100 відсотків від вартості товару отриманого за видатковою накладною протягом 21 календарних днів з моменту одержання товару покупцем.
Як встановлено судом, Відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару та сплатив такий тільки частково, двома платежами, а саме 14.04.2020 на суму 4377,94 та 25.06.2020 на суму 4633,53 грн. Заборгованість на момент подання позову до суду складала як зазначає Позивач 11 730,18 грн.
Здійснивши перерахунок поставлено товару Відповідачем, відповідно ддо видаткових накладних та оплату Відповідачем товару, відповідно до платіжних доручень долучених до матеріалів справи, суд робить висновок про необґрунтованість вимог про стягнення 11730,18 грн основного боргу.
Суд звертає увагу, що поставлено товару на суму 15 661,33 грн, за видатковими накладними № 9786 від 03.10.2019 року на суму 4371,10 грн з ПДВ; № 10740 від 18.10.2019 року на суму 6912,29 грн з ПДВ; № 5280 від 14.04.2020 року на суму 4377,94 грн з ПДВ. Сплачено Відповідачем разом 9011,47 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №536 від 14.04.2020 на суму 4377,94 грн та №1219 від 25.06.2020 на суму 4633,53 грн.
Відтак обґрунтована належними та допустимими доказами сума основної заборгованості складає та підлягає до стягнення в розмірі 6 649,86 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 10.2 Договору за порушення строку оплати визначеного п. 4.3 даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 3 дні додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого вчасно товару.
Відповідно до п. 10.3 договору сплата стороною визначених цим договором та/або чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору в повному обсязі.
Періоди заборгованості визначені судом:
1) за першою поставкою: з 25.10.2019 по 13.04.2020 року на суму 4371,10 грн (проплата Відповідачем 4377,94 грн -14.04.2020);
2) за другою поставкою: з 09.11.2019 по 13.04.2020 року на суму 6912,29 грн;
3) за другою поставкою: з 14.04.2020 по 24.06.2020 (різниця 6,84 грн, яка зарахувалась з проплати Відповідача 14.04.2020)
4) за другою поставкою: з 25.06.2020 по 02.07.2021 року на суму 2271,92 грн (проплата Відповідачем 4633,53 грн -25.06.2020);
5) за третьою поставкою: з 06.05.2020 по 02.07.2021 року на суму 4377,94 грн.
Так, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 2690,12 грн.
В силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 3 ст. 254 ЦК України), оскільки іншого умовами договору не передбачено.
Представник позивача посилається на пункти 13.3, 13.4 Договору, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність тривалістю у три роки.
Однак, суд звертає увагу, що вищевказаних пунктів 13.3 та 13.4 Договору №102337-12/19 від 11.01.2019 не існує. Відтак, умовами укладеного між сторонами договору поставки товару не передбачено нарахування пені поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд, здійснивши перевірку нарахування пені за допомогою системи «ЛігаЗакон», встановив, що такий здійснено не вірно. Позивачем не вірно визначено суму та періоди заборгованості. До стягнення з Відповідача підлягає пеня в розмірі 1641,27 грн.
Згідно пункту 10.2 Договору за прострочення понад 3 дні стягується штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого вчасно товару. Позивачем нараховано Відповідачу штраф 10% від основної заборгованості (11790,18 грн) у розмірі 1173,18 грн. Здійснивши розрахунок, судом встановлено що до стягнення підлягає більша сума, аніж заявлена Позивачем, однак суд задовільняє штраф в межах позовних вимог у розмірі 1173, 18 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку стягнення трьох відсотків річних на суму 520,15 грн суд перевіривши поданий позивачем розрахунок за допомогою системи «ЛігаЗакон», вказує, що даний розрахунок здійснено не вірно. Зокрема Позивачем неправильно визначено суму та періоди заборгованості, відтак до стягнення підлягає 3% річних у розмірі - 413,01 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат на суму 1277,55 грн, суд провівши перерахунок інфляційних втрат за допомогою системи «ЛігаЗакон», встановив, що такі розрахунки обчислені не вірно. Оскільки періоди та сума заборгованості визначені неправильно, відтак до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 810,73 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі : 6649, 86 грн - сума основного боргу, 413,01 грн - 3% річних, 810,73 грн - інфляційних втрат та 1641,27 грн пені та 1173,18 грн штрафу. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом із позовною заявою Позивач просить суд включити до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу Позивача в розмірі 10 000,00 грн (- аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету 2000,00 гривень, складання та подача заяви про видачу судового наказу до суду - 3 000,00 гривень та складання та подача позовної заяви до суду - 5000,00 грн.. В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду : копію Договору про надання правової допомоги від 11.01.2019 №23162981; копію Договір про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 11.01.2019 №23162981; копія Додаткового договору №39878629 від 14.01.2021; копія |Акту наданої правової допомоги від 14.01.2021; копія Додаткового договору №39878629 від 30.06.2021; копія |Акту наданої правової допомоги від 30.06.2021; копія Довідки б/н від 15.01.2021 про здійснення гонорару; копія платіжного доручення №89 від 15.01.2021; копія довіреності на представника позивача.
Представником позивача зазначено, що Господарським судом Львівської області було видано судовий наказ у справі №914/743/21 за заявою ПАТ «Солді і Ко» до боржника ТОВ «ТБ Фрут Капітал» про стягнення за договором поставки від 11.01.2019, однак такий було скасовано за заявою боржника у справі №914/1124/21.
Відтак позивач звернувся в порядку позовного провадження до Господарського суду Львівської області.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача - ПАТ «Солді і КО» представляв адвокат Погорілець Р., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019р.
Як вбачається із укладеного між позивачем та адвокатом Погорілець Р.В. договору №23162981 від 11.01.2019р, адвокат взяв на себе зобов'язання надати професійну правничу (правову) допомогу (здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги) другій стороні - клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до розділу 5 Договору про надання правової допомоги «ГОНОРАР» розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат мас право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), порядок його сплати, визначаються сторонами в додатках до цього договору.
Погоджений адвокатом з клієнтом розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення витрат часу і обсягу роботи адвоката па фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
14 січня 2021 року між позивачем та адвокатом підписано Додатковий договір №39878629 до Договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2021, згідно якого погоджено порядок визначення основного розміру гонорару (винагороди) за здійснення захисту та представництва.
Згідно Додаткового договору № 39878629 від 14.01.2021 сторони домовились про наступне. Зокрема пунктом 3 погоджено розмір гонорару за надання правової допомоги -
5 000,00 гривень, без ПДВ, в тому числі:
- аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету: 2 000,00 гривень, без ПДВ;
- складання та подача заяви про видачу судового наказу до суду - 3 000,00 гривень, без ПДВ;
- складання процесуальних та інших документів - 750,00 грн без ПДВ;
- участь в судовому засіданні 1200,00 грн/ судодень.
Згідно п. 4.1 сума гонорару за цим додатковим сплачується клієнтом у розмірі 100% передоплати, яка сплачується клієнтом протягом тридцяти (30) робочих днів після підписання сторонами цього додаткового договору.
На виконання додаткового договору, 15.01.2021 ПАТ «Солді і Ко» було перераховано на рахунок адвоката Погорілець Р.В. передоплату в розмірі 16000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №89.
Пунктом 7 Додаткового договору визначено, що правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який скріплюється підписами сторін. Адвокат надає клієнту акт, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, витрати, які пов'язаних з наданням правової допомоги (якщо такі мали місце).
На виконання додаткової угоди між адвокатом та ПАТ «Солді і Ко» 14.01.2021 було підписано акт надання правової допомоги, згідно з яким адвокат надав правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019, зокрема:
- проаналізував матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету: 2 000,00 гривень, без ПДВ;
- склав та подав заяву про видачу судового наказу до суду - 3 000,00 гривень, без ПДВ. (за вимогою стягнення з ТОВ «Тб Фрут Капітал» - 14 269,95 грн, за договором поставки №102337-12/19).
На виконання додаткової угоди від 14.01.2021 між адвокатом та ПАТ «Солді і Ко» 14.01.2021 було підписано акт надання правової допомоги, згідно з яким адвокат надав правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019, зокрема:
- проаналізував матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету: 2 000,00 гривень, без ПДВ;
- склав та подав заяву про видачу судового наказу до суду - 3 000,00 гривень, без ПДВ. (за вимогою стягнення з ТОВ «Тб Фрут Капітал» - 14 269,95 грн, за договором поставки №102337-12/19).
30 червня 2021 року між позивачем та адвокатом підписано Додатковий договір №39878629 до Договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2021, згідно якого погоджено порядок визначення основного розміру гонорару (винагороди) за здійснення захисту та представництва. Додатковий договір від 30.06.2021 є аналогічним за текстом та розміром винагороди до додаткового договору від 14.01.2021.
На виконання додаткової угоди між адвокатом та ПАТ «Солді і Ко» 30.06.2021 було підписано акт надання правової допомоги, згідно з яким адвокат надав правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019, зокрема:
- проаналізував матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету: 2 000,00 гривень, без ПДВ;
- склав та подав позовну заяву- 3 000,00 гривень, без ПДВ. (за вимогою стягнення з ТОВ «Тб Фрут Капітал» - 14 269,95 грн, за договором поставки №102337-12/19).
- участь в судовому засіданні (за кожне) - 1200,00 грн / судодень.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходили. Однак судовий наказ у справі №914/743/21 було скасовано з огляду на те, що боржник заперечив нарахування судових витрат, з огляду на їх неспівмірність із складністю справи.
Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Разом з тим, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20 та від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Погорілець Р.В. судом враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.
У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.
Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.
Відтак, суд враховуючи складність справи, ціну позову та витрачений час на підготовку заяви про видачу судового наказу (на 3 арк.) та Позовної заяви ( на 3 арк.) про стягнення 17391,18 грн та подачу до Господарського суду Львівської області засобами поштову зв'язку (Укрпоштою), дійшов висновку, що справа не є складною, заява про видачу судового наказу у справі №914/743/21 та позовна заява у даному спорі є аналогічними, за відмінністю періоду нарахування штрафних санкцій. Відтак, аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету (згідно акту надання правової допомоги від 14.01.2021 та 30.06.2021) за які позивач просить стягнути 4000,00 грн не є співмірними із наданими послугами, є явно завищені та не підтверджені належними та допустимими доказами, тому підлягають до задоволення частково.
За складання та подачу заяви про видачу судового наказу та позовної заяви, які є аналогічними по тесту, позивач просить стягнути 6000,00 грн (згідно акту надання правової допомоги від 14.01.2021 та 30.06.2021). Однак, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем визначена не вірно, не правильно обраховані і штрафні санкції, крім того направлення заяв на адресу господарського суду не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відтак 6000,00 грн не є співмірним стягненням, до задоволення підлягає частково.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, суд вважає, що розмір заявлених представником Позивача Погорілець Р.В. витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 10000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині.
Як наслідок, суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими заявлені позивачем судові витрати в сумі 4000,00 грн. На переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на зазначене, на відповідача покладається 1395,07 грн витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Капітал» (81500, Львівська область, Городоцький р-н, м. Городок, вул. Артищівська, буд. 9, корпу 1, код ЄДРПОУ 39878629) на користь Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» (04073, м. Київ, вулиця Сирецька, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) 6649,86 грн - основного боргу, 1173,18 грн - штрафу, 413,01 грн - 3% річних, 810,73 грн - інфляційних втрат, 1641,27 грн - пені, 1395,07 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на правову допомогу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2021.
Суддя О.Д. Запотічняк