Справа № 211/5620/19
Провадження № 2-а/211/7/21
іменем України
18 жовтня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ткаченко С.В.
при секретарі Чернушкіній Г.В.
за відсутності:
позивача ОСОБА_1
відповідача Канюки О.О.
представника відповідача полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП,
розглянувши у в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Канюки Олексія Олександровича, Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, в якому вказав, що 06.09.2019 року відповідачем Канюка О.О. було винесено постанову серії ЕАВ № 1494431 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Відповідно до змісту даної постанови, він керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander номерний знак НОМЕР_1 06.09.2019 року о 17-57 год. в м. Кривий Ріг по прос. Миру, 10 рухався зі швидкістю 75 км./год. при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті позначеного дорожнім знаком 5.45 на 25 км/год чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Вважає що вищевказану постанову було винесено безпідставно та з порушенням його прав, та вона не відповідає обставина справи та вимогам закону.
Так 06.09.2019 року він рухався по пр. Миру з допустимою швидкістю, приблизно 50 км/год., і його автомобіль рухався у потоці інших транспортних засобів, які рухалися у попутному напрямку з різною швидкістю, а тому вважає що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото та відео фіксації, але не у автоматичному режимі, а у ручному режимі.
Також постанову було винесено без надання йому фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо, тому просить постанову серії ЕАВ № 1494431 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу - скасувати.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач Канюка О.О. до суду не з'явися, надавав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві які просить врахувати при винесенні рішення.
Представник відповідача полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП до суду не з'явися, про розгляд справи повідомлялись.
Відповідно до приписів частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що згідно постанови від 06.09.2019 року серії ЕАВ № 1494431, 06.09.2019 року о 17:57 год. у м. Кривий Ріг по пр. Миру, 10 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mitsubishi Outlander номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 75 км./год., чим порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 25 км./год., чим порушив п. 12.4 ПДР Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TruCAM 20/20 000659. Боді камери АЕ-00220, 00149 (а.с. 11 - копія постанови).
Тобто дана постанова містить відомості про фіксацію за допомогою вказаних: відео бодікамер та Тrucam.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 255,00 грн.
У своєму позові, первісному та уточненому позивач не погоджується з тим, що він порушив ПДР.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно п. п. 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (далі по тексту -Інструкція), справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції визначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно стаття 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно із ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Нормою статті 52 Закону України «Про дорожній рух» визначено, зокрема, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
На підтвердження вчиненого адміністративного правопорушення відповідачем Канюка О.О. до матеріалів справи долучено диск з відеозапису TruCAM та бодікамер.
Так, TruCAM є засобом вимірювальної техніки, який введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, подальша експлуатація якого не обмежена чинним законодавством, відтак являється доказом в розумінні вище зазначеної статті 251 КУпАП.
Так, пунктом 12.4. ПДР України встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
З наданого відеозапису TruCAM слідує, що позивач дійсно рухався у межах населеного пункту зі швидкістю 75 км. на год., тобто більше ніж дозволена ( 50 км/г), чим порушив п.12.4 ПДР.
При цьому також на фотознімку з вимірювача TruCAM ТС000659 міститься інформація про перевищення швидкості автомобілем із номерним знаком НОМЕР_1 , швидкість якого склала 75 км/г.
Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
На момент вчинення ОСОБА_1 правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП була передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як зазначено вище відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського, відео та фотознімком приладу з TruCAM ТС000659 підтверджується факт перевищення автомобілем марки Mitsubishi Outlander номерний знак НОМЕР_1 , у м. Кривий Ріг, пр. Мира, 10, дозволеної швидкості руху у межах населеного пункту більше ніж на 25 км/г, адже транспортний засіб рухався зі швидкістю 75 км/г при дозволеній швидкості 50 км/г.
Також оглянутий файл та фотознімок містить відомості географічних координат вказаної події.
Надані відповідачем Канюка О.О. докази на підтвердження правомірності оскарженої позивачем постанови є належними, достовірними та достатніми доказами у розумінні статей 73, 75, 76 КАС України.
Доказів протилежного суду не надано.
За доводами позивача поліцейським порушено порядок використання вимірювача швидкості, адже такий вимірювач при фіксації правопорушення працював не в автоматичному режимі, а було ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відотехніки для вимірювання та фіксації швидкості, що суперечить статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Надаючи оцінку таким доводам, суд виходить з наступного.
Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) встановлені види превентивних поліцейських заходів, до яких належить застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (пункт 9 частини першої).
Стаття 40 Закону № 580-VIII регулює порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, частиною першої якої в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
За змістом частини другої статті 40 Закону № 580-VIII інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.
За технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruCAM ТС000659 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).
Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruСАМ LTI 20/20 має сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 р. № UA-MI/1-2903-2012, тип вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruСАМ LTI 20/20» зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197- 12.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13833, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 22.11.2018 р. та чинного до 22.11.2019 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruСАМ LTI 20/20 № ТС000659 є придатним до застосування, максимальна допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі складає ± 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Таким чином, суд визнає помилковими доводи позивача про порушення відповідачем порядку використання вимірювача швидкості, оскільки законодавство не містить імперативних приписів стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі. При цьому суд наголошує, що фіксування правопорушення проводилось не в автоматичному режимі.
Доводи позивача про порушення поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, не забезпечення права позивача подавати докази, позбавлення позивача заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, також є необґрунтованими.
Так, дослідженням відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що відповідачем дотримана процедура розгляду справи про адміністративні правопорушення. Відповідачем повідомлено позивача, яке порушення ним вчинено, роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право на отримання професійної правничої допомоги, позивача ознайомлено з доказами, які підтверджують факт порушення ним п. 12.4 Правил дорожнього руху, а саме з фото та відео з вимірювача TruCAM ТС000659.
Позивачем не заявлялось клопотання про виклик адвоката, позивач не просив відтермінувати процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, при цьому ознайомившись з фото та відео з вимірювача TruCAM ТС000659, позивач вказав що на відео його автомобіль, тому його твердження про те що його автомобіль рухався у потоці інших транспортних засобів, які рухалися у попутному напрямку з різною швидкістю, і приладом TruCam могло бути зафіксовано перевищення швидкості не його а іншого автомобіля, суд вважає необґрунтованими, оскільки як вже встановлено судом з огляду на вищевказані докази, автомобіль позивача був зафіксований приладом прицільно.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд вважає, що відповідач у справі під час прийняття постанови серії ЕАВ №1494431 від 06.09.2019 року, діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 241-256, 271, 286 КАС України, ст. ст. 122, 247, 251, 268, 283 КУпАП, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Канюки Олексія Олександровича, Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: С. В. Ткаченко