Справа №932/6837/21
Провадження №2-з/932/223/21
18.10.2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді - Лукінова К.С., при секретарі - Киричок Л.А., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», ОСОБА_1 , третя особи - Приватний нотаріус Панченко Олена Валентинівна про визнання недійсним іпотечного договору, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», третя особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
25.08.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», ОСОБА_1 , третя особи - Приватний нотаріус Панченко Олена Валентинівна про визнання недійсним іпотечного договору, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2021 року було вжито заходи забезпечення позову за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс».
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2021 року було відкрито загальне позовне провадження та підготовче засідання було призначено на 18.10.2021 року.
13.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», третя особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна про звернення стягнення на предмет іпотеки та із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська заяву про забезпечення позову було призначено до розгляду на 18.10.2021 року.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2021 року було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», третя особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна про звернення стягнення на предмет іпотеки до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано їх в одне провадження.
В обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що станом на дату подання заяви про забезпечення позову право власності на предмет іпотеки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за відповідачем-1. Означений факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Однак, на сьогоднійшній день наявне рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/1875/19 від 22.10.2020 року яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 року. Отже, відповідач-2 може зареєструвати право власності за собою, після чого здійснити відчуження предмета іпотеки, а саме спірного нерухомого майна, що ускладнить виконання рішення у цій справі. Вважають, що вжиття заходів забезпечення позову по цій справі захистить право позивача ОСОБА_1 на звернення стягнення на предмет іпотеки, як добросовісного іпотекодержателя та жодним чином не порушить прав відповідача-1 та відповідача-2, оскільки відповідач-2 і надалі залишиться власником нерухомого майна на підставі рішення Господарського суду. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову по даній справі призведе до утруднення чи навіть унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення зустрічного позову, оскільки відповідач-2 може відчуджити предмет іпотеки третім особам, внаслідок чого навіть після задоволення означених зустрічних позовних вимог, ОСОБА_1 буде знову змушений звертатися до суду для захисту своїх прав. Просили до набрання рішенням законної сили у цивільній справі № 932/6837/21 заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в тому числі, але не виключно: скасування реєстрації права власності та інших речових прав, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна - виробничий будинок літ. Г-2, будівлі та споруди, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи те, що заява про забезпечення позову та підготовче судове засідання у цій справі призначені на один самий день, то суд вважає за можливе не обмежуватись вивченням пояснень представника заявника під час розгляду заяви про забезпечення позову, а заслухати думку всіх учасників процесу, що не є порушенням ч. 4 ст. 153 ЦПК України.
В підготовчому судовому засіданні під час розгляду заяви про забезпечення позову представник ОСОБА_1 подану заяву підтримала та зазначила, що станом на день розгляду цієї заяви зареєстрованим власником майна є ТОВ «Виробнича стальна компанія». Вони вважають, що у разі, якщо ТОВ «Мета-Імпекс» зареєструє за собою право власності на спірне нерухоме майно, то воно зможе в наступному відчуджити його будь-якій особі, що призведе до залучення до участі у справі необмеженого кола осіб, що в свою чергу призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову.
Представник позивача за первісним позовом в підготовчому судовому засіданні заперечував проти заяви про забезпечення позову, вказуючи на те, що вказаний спосіб забезпечення позову буде перешкоджати виконанню рішення суду у господарській справі № 904/1875/19, оскільки і до цього часу вони позбавлені можливості зареєструвати за собою спірне нерухоме майно за рішенням суду, яке набрало законної сили. Перешкодами цьому є забезпечення позову в іншій справі, яке вони на даний час оскаржують та договір іпотеки, який є предметом розгляду у цій справі. На запитання суду представник позивача за первісним позовом зазначив, що вони звернулись до господарського суду з позовом, за яким у справі 904/1875/19 було винесено рішення, восени 2018 року - після укладення спірного договору іпотеки, але цьому передувало їх звернення до правоохоронних органів, за яким було накладено арешт на спірне майно, але незважаючи на це ОСОБА_1 та ТОВ «Виробнича стальна компанія» все одно зареєстрували договір іпотеки відразу після того, як дізнались про існування такої ухвали суду.
Представник відповідача ТОВ «Виробнича стальна компанія» просив вирішити питання забезпечення позову на розсуд суду.
Третя особа в підготовче судове засідання не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду питання про забезпечення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи в частині питання про забезпечення позову, заслухавши думку учасників процесу вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Як роз'яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з поданих первісного та зустрічного позовів, а також заяви про забезпечення зустрічного позову між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна, а саме виробничий будинок літ. Г-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 щодо якого укладено іпотечний договір, на яке просить звернути стягнення за цим іпотечним договором позивач за зустрічним позовом. При цьому Інформаційною довідкою з реєстру прав власності підтверджується факт укладення оспорюваного іпотечного договору між ОСОБА_2 та ТОВ «Виробнича стальна компанія». При цьому, як вбачається з наданих позивачами за первісним та зустрічним позовами копій договорів позики № 3 від 10.08.2018 року - строк повернення позики встановлено до 09.08.2021 року та № 4 від 22.08.2018 року - строк повернення позики до 21.08.2021 року, що в своїй сукупності свідчить про те, що в зв'язку із спливом встановленого строку для повернення позики дійсно відповідач ОСОБА_1 має право звернутися до суду за захистом своїх прав, а саме просити звернути стягнення за іпотечним договором від 31.08.2018 року на спірне нерухоме майно, що в свою чергу може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому у разі задоволення зустрічних позовних вимог.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що між сторонами дійсно виник спір і обраний спосіб забезпечення позову частково є співмірним заявленим позовним вимогам.
Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Підставою для звернення позивача за зустрічним позовом із заявою про забезпечення позову до суду стало те, що у разі зміни власника чи користувача спірного нерухомого майна, вищевказане нерухоме майно може змінити свого власника, що в свою чергу може призвести до утруднення виконання рішення суду у разі задоволення зустрічних позовних вимог, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя.
Таким чином, позивачем надано суду докази того, що на даний час між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна за договором іпотеки.
При цьому, суд не приймає тверджень представника позивача за первісним позовом в якості підстави для відмови в задоволенні заяви про те, що обраний спосіб забезпечення позову буде перешкоджати виконанню рішенню суду у господарській справі № 904/1875/19, оскільки забезпечення позову є заходом тимчасового характеру - до набрання рішенням суду законної сили, не змінює прийняте рішення господарського суду та не скасовує його, не встановлює порядку, строків та способу його виконання, а лише запобігає ситуації, при якій стане неможливим виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення зустрічних позовних вимог.
Разом із тим, заслуговують на увагу надані пояснення представником позивача за первісним позовом про те, що перешкодою у виконанні цього рішення господарського суду є, зокрема, наявне обтяження іпотекою.
За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку про те, що забезпечення зустрічного позову жодним чином не перешкодить у виконанні рішення суду, оскільки до розгляду цієї справи по суті заявлених вимог, спірне нерухоме майно залишається, зокрема, обтяженим іпотекою, яка є предметом розгляду у цій справі.
Доречним є необхідність звернення уваги на той факт, що обраний спосіб забезпечення позову та надані щодо нього докази та доводи не свідчать про умисне вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на невиконання рішення суду у господарській справі, оскільки як вбачається з наявних доказів в матеріалах справи та наданих пояснень учасниками процесу видно, що договір іпотеки, як підстава зустрічного позову та предмет оскарження за первісним позовом, був укладений до звернення ТОВ «Мета-Імпекс» до господарського суду з позовною заявою, за результатами якої і було прийнято рішення у справі № 904/1875/19.
Цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Аналізуючи матеріали справи і доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно - вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно: скасування реєстрації права власності та інших речових прав, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку спірного нерухомого майна. Суд вважає, що невжиття саме такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за зустрічним позовом, за захистом яких він звернувся з позовом до суду.
При цьому, суд вважає за потрібне відмовити в задоволення заяви в частині заборони реєстрації будь-якого обтяження стосовно спірного нерухомого майна, оскільки в такий спосіб суд може втрутитися в діяльність інших органів, в тому числі й судових та правоохоронних, у разі наявності потреби в обтяженні цього ж майна за іншими провадженнями.
Вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що позивач за зустрічним позовом у встановленому законом порядку зареєстрований на території України, крім того у суду відсутні надані докази того, що майновий стан цього позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому обов'язок суду щодо беззаперечного застосування до повивача зустрічного зобов'язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній.
Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 1ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, ч. 6 ст. 259 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», ОСОБА_1 , третя особи - Приватний нотаріус Панченко Олена Валентинівна про визнання недійсним іпотечного договору, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», третя особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
До набрання рішенням суду законної сили у цивільній справі № 932/6837/21, вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно: скасування реєстрації права власності та інших речових прав, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку щодо виробничого будинку літ. Г-2 розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти заяви - відмовити.
Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя К.С. Лукінова