ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.10.2021Справа № 910/12465/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6) до Київського квартирно-експлуатаційне управління (03186, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 30) про стягнення 2 475,44 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, яким просить стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - відповідач) збитки у розмірі 2 475,44 грн.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Київського квартирно-експлуатаційне управління збитки за неналежне виконання зобов'язань за договором №9502/19-БО(Т)-17 від 26.12.2018 у розмірі 2 475,44 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
25.08.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позову з огляду на відсутність доказів на підтвердження реальності понесення позивачем збитків та у зв'язку із недоведеністю втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу.
27.08.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що незалежно від загальних правил відшкодування збитків викладених в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок відшкодування збитків, завданих суб'єктам ринку природного газу у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов'язковим до даного виду правовідносин.
03.09.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встано мсвив такі фактичні обставини.
26.12.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (яке в подальшому було перейменовано в АТ «НАК «Нафтогаз України» згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226, що набрала чинності 20.03.2019) (надалі - позивач, постачальник) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (надалі - відповідач, споживач) укладено Договір №9502/19-БО(Т)-17 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за кодом ДК 021:201509120000-6 газове паливо (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 договору).
За умовами пункту 2.1. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 22.04.19 та додаткової угоди №4 від 09.10.19) постачальник передає споживачу в період з 01.01.2019 року по 30.04.2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 234,00 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): січень - 93,00 тис. куб. метрів; лютий 80,00 тис. куб. метрів; березень - 55,00 тис. куб. метрів; квітень - 12,805 тис. куб. метрів.
Загальний обсяг (об'єм) природного газу, який постачальник фактично передав споживачу за цим договором відповідно до актів приймання-передачі (оформлених сторонами відповідно до розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» цього договору) станом на 30.04.2019 року складає 203,544 тис.куб.м.»
Згідно умов договору, а саме абз.2 п.2.4, споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач у строки визначені пунктом 2.4. договору, звертався до позивача із вимогою про перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу у відповідні місяці.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків. Пунктом 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 09.10.2019) передбачено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8) п.6.2 договору відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору.
Відповідно до підп.4) п.6.3 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків , що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 цього договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до пункту 3.8. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 4.2. договору визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим договором становить 6235,51 грн, крім того ПДВ - 20%. Усього разом з ПДВ - 7482,61 грн.
Загальна вартість фактично переданого за цим договором природного газу відповідно до актів приймання-передачі (оформлених сторонами відповідно до розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» цього договору) станом на 30.04.19 року складає 1269200,65 тис.грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 1523040,78 тис. грн.» ( п. 4.3 договору в редакції додаткової угоди №4 від 09.10.19).
Відповідно до пункту 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 9.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п'ять років.
Відповідно до п.11.1 договору останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року (включно) відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Матеріали справи не містять доказів визнання недійсною вказаного договору у відповідній частині, тоді як норми статті 204 Цивільного кодексу України закріплюють принцип презумпції правомірності правочину.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору, позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 1 523 040,78 грн, що підтверджується актами приймання-передачі:
- від 31.01.2019 на суму 498 035,17 грн., обсяг переданого газу: 66,559 тис.куб.м.;
- від 28.02.2019 на суму 598 608,96 грн., обсяг переданого газу: 80,000 тис.куб.м.;
- від 31.03.2019 на суму 330 581,80 грн., обсяг переданого газу:44,180 тис.куб.м.;
- від 30.04.19 на суму 95 814,85 грн., обсяг переданого газу: 12, 805 тис.куб.м.
Вказані акти підписані представниками обох сторін без зауважень та заперечень.
Крім того, позивачем було надано суду довідку про розміри здійснених відповідачем оплат за період з 01.12.2018 по 30.04.21, з якої вбачається, що Київським квартирно-експлуатаційним управлінням було у повному обсязі оплачено вартість спожитого природного газу.
Відповідно до п. 2.1 договору (у редакції додаткової угоди №3 від 22.04.2019) постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 55 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у березні 2019 року в обсязі 44,180 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі, меншому на 10,82000 тис.куб.м. (у відсотковому співвідношенні - 19,67%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
21.05.2019 позивачем на адресу відповідача було відправлено Акт-претензію за вих. №26-1516-19, скориговану листом від 19.11.19 за вих. №26-3667-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 2475,44 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором.
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №9502/19-БО(Т)-17 постачання природного газу від 26.12.2018, недотримання відповідачем обсягів природного газу у березні 2019 року, що стало підставою для нарахування збитків за недотримання обсягів фактично спожитого газу та подальшого звернення до Господарського суду міста Києва.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положень статей 626, 627 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 Господарського Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як підтверджено матеріалами справи, 26.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір №9502/19-БО(Т)-17 постачання природного газу.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов'язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки- це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода- це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.
При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.
Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов'язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.
Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.
Обов'язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб'єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).
Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань.
Враховуючи положення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Правила «Постачання природного газу» передбачають можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.
Суд зауважує, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (Позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Отже, право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів на підтвердження реальності понесення позивачем збитків та у зв'язку із недоведеністю втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу, які викладені у відзиві на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, суд приймає їх до уваги та зазначає наступне.
Передбачений у договорі порядок розрахунку збитків за відсутності факту реально понесених збитків не є підставою для розрахунку та стягнення збитків. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 та від 21.09.21 у справі №904/6992/20.
Судом встановлено, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених порушенням відповідачем неналежним виконанням зобов'язань за договором, а погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не звільняє від обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків.
Таким чином, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження реальності понесення АТ "НАК "Нафтогаз України" витрат та недоведення зменшення майна АТ "НАК "Нафтогаз України" у результаті врегулювання небалансу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 13, 73 - 80, 86, 129, 233, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Київського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення збитків у розмірі 2 475,44 грн.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2021
Суддя Владислав ДЕМИДОВ