ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.10.2021Справа № 904/5877/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Алан"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Хім."
про стягнення 255 000,00 грн.,
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Алан" звернулося до Господарського Дніпропетровської області з позовом, посилаючись на те, що 24.03.2021 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Хім." було укладено договір поставки № 24/31. Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо поставки обумовленого даним правочином товару у встановлений строк не виконав, позивач, посилаючись на статті 526, 538, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 225 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
26.07.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 19.07.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.08.2021 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Алан" до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/5877/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 09.08.2021 року про відкриття провадження у справі № 904/5877/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 13/1, офіс 15.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового на адресу суду без вручення відповідачу зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз ст.ст.120, 242 ГПК України, п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 09.08.2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Хім." в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Алан" (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Хім." (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 24/31, за умовами якого останній зобов'язався поставити позивачу товар (сульфат амонію гранульований), а Покупець - прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору.
Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
За змістом пункту 2.1 цього договору кількість та ціна на товар визначається сторонами в накладних. Форма розрахунку - 100 % оплата протягом 3 (трьох) календарних днів від дати підпису договору, згідно відповідної накладної та виставленого рахунку.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цієї угоди кількість на конкретну поставку товару визначається замовленням Покупця. Замовлення може містити інші положення, які визначаються за взаємною згодою сторін. Замовлення направляється Постачальнику телефонограмою, факсом чи особисто, на розсуд Покупця. Поставка товару здійснюється Постачальником відповідно до замовлень Покупця на протязі 10 (десяти) календарних днів.
Пунктом 3.4 даного договору зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах CPT склад Покупця за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський р-н., с. Михайлівка, в розумінні офіційних тлумачень торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2020. Витрати, пов'язані із доставкою товару несе Постачальник.
Згідно з пунктом 6.1 наведеного правочину останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що на підставі замовлення позивача, яким було визначено вартість, кількість товару, Постачальником було направлено рахунок-фактуру №24/31-1 від 29.03.2021.
Судом встановлено, що на виконання умов цієї угоди Покупець на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури від 29.03.2021 року № 24/31-1 та згідно платіжного доручення від 29.03.2021 року № 104 перерахував на рахунок відповідача суму у розмірі 255 000,00 грн.
Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Хім." своїх зобов'язань за спірним договором, в частині своєчасної поставки товару у встановлений сторонами строк не виконало.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2021 року Покупець направив на адресу Постачальника претензію від 13.04.2021 року № 13-04/2021 з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 255 000,00 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищезазначених документів, а також копіями опису вкладення та накладної акціонерного товариства "Укрпошта" № 5120000519301, що свідчать про направлення даної вимоги та повідомлення на адресу відповідача. Крім того, вказана претензія була також надіслана Покупцем на адресу директора відповідача, що підтверджується копіями опису вкладення та накладної акціонерного товариства "Укрпошта" № 5120000417720.
У той же час дана претензія була залишена Постачальником без відповіді та задоволення. Сума попередньої оплати повернута не була.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних, вимог не спростовано та не заперечено.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86,129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АГРО ХІМ." (01024, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 13/1, офіс 15; ідентифікаційний код 44030474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Алан" (51240, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Михайлівка, вулиця Гагаріна, будинок 43; ідентифікаційний код 32286627) 255 000 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати та 3 825 (три тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу Україня рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко