ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.10.2021Справа № 910/10026/21
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10026/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕС" (85612, Донецька область, Маріїнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34)
До Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд. 5, Мсп 680, Південна Частина Києва, м. Київ, 03680)
Про стягнення 113 672,05 грн збитків
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕС" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 113 672,05 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, покладених на нього законом та договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, укладеним між відповідачем, як перевізником, та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля», як замовником, цивільно-правових зобов'язань в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу.
Порушення відповідачем своїх обов'язків полягає в частковій втраті вантажу, який перевозився, що спричинило заподіяння позивачеві, як одержувачу вантажу, збитків у розмірі вартості втраченого вантажу 113672, 05 грн і складається з ними в причинно-наслідковому зв'язку.
Ухвалою від 29.06.2021 року суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків оформлення позовної заяви з моменту отримання ухвали.
12.07.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків поданої позовної заяви, позивачем усунуто недоліки, визначені ухвалою від 29.06.2021 про залишення позовної заяви без руху.
20.07.2021 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/10026/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
20.08.2021 від позивача надійшла письмові пояснення, в яких позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
На підставі укладеного між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (замовник) та AT «Укрзалізниця» (перевізник) договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (в оприлюдненій редакції від 12.11.2020, яка вводиться в дію 13.12.2020), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.10 цього ж договору передбачено, що договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору.
Згідно з Повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020, Замовнику присвоєно код платника 8127810 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером, який використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Відповідно до пункту 2.1.1 договору замовник зобов'язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності.
Відповідно до пункту 2.2.1 договору, замовник має право на власний розсуд укладати договори з третіми особами (вантажовідправниками, вантажоодержувачами, платниками, експедиторами, митними брокерами, особами, що володіють транспортними засобами, портовими операторами та іншими), відповідаючи за їх дії або бездіяльність, перед Перевізником як за власні, а також виступати платником в інтересах третіх осіб за Договором.
У свою чергу, у пункті 2.3.2 договору виконавець зобов'язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.
У розділі 4 договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги.
У квітні 2021 Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (вантажовідправник), відповідно до залізничних накладних № 47363411, 47128897, 47128913, 47110663, 47110648, 47098066, 47098074, 47148044, 47148036, 47148051, 47169578, 47120571, 47169586, 47172770, досилочна 48174544, 47189840, 47189949, 47217393, 47230396, досилочна 48197727, 47230586, 47242771, 47359724, 47359625, відправило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» (далі - позивач) вугілля кам'яне марки г-газовий, загальною вагою 4696,55тон до станції призначення - Роя Донецької залізниці, одержувачем якого є ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕС».
У графі 20 вказаних накладних зазначено «вугілля кам'яне марки г-газовий, вантаж маркований шляхом нанесення поздовжніх п'яти борозен по всій довжині вагона, «вантаж у твердому стані з вологістю не більше 12%».
По прибутті вагонів на станцію Роя Донецької залізниці проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу вантажу, про що було складено комерційні акти: №481001/246, №481001/183, №481001/184, №481001/185, №481001/186, №481001/187, №481001/181, №481001/182, №481001/188, №481001/194, №481001/193, №481001/191, №481001/192, №481001/189, №481001/190, №481001/195, №481001/196, №481001/197, №481001/218, №481001/219, №481001/220, №481001/221, №481001/222, №481001/223, №481001/224, №481001/225, №481001/198, №481001/199, №481001/200, №481001/201, №481001/202, №481001/203, №481001/204, №481001/205, №481001/206, №481001/207, №481001/208, №481001/209, №481001/210. №481001/211, №481001/212, №481001/213, №481001/214, №481001/215, №481001/216, №481001/217, №481001/226, №481001/227, №481001/233, №481001/228, №481001/229, №481001/231, №481001/230, №481001/232, №481001/234, №481001/235, №481001/236, №481001/238, №481001/237, №481001/239, №481001/240, №481001/241, №481001/242, №481001/243, №481001/244, №481001/245 (додаються).
Спір у даній справі виник внаслідок часткової втрати вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки в загальному розмірі 113 672,05 грн.
При цьому спірні правовідносини ґрунтуються на тому, що, на думку позивача, норма природної втрати вантажу складає 1% від його маси, зазначеної в перевізних документах, проте відповідач наполягає, що норма недостачі товару (кам'яного вугілля) повинна становити 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься, зокрема, до перевезення вантажів у вологому стані.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за втрату вантажу - кам'яного вугілля в розмірі 113672,05 грн., доставка якого здійснювалась відповідачем за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020.
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві та поясненнях у справі:
1. Між сторонами було укладено договір на перевезення вантажу на користь третьої особи - одержувача;
2. На станції одержувача вантажу складено комерційні акти про нестачу вантажу №481001/246, №481001/183, №481001/184, №481001/185, №481001/186, №481001/187, №481001/181, №481001/182, №481001/188, №481001/194, №481001/193, №481001/191, №481001/192, №481001/189, №481001/190, №481001/195, №481001/196, №481001/197, №481001/218, №481001/219, №481001/220, №481001/221, №481001/222, №481001/223, №481001/224, №481001/225, №481001/198, №481001/199, №481001/200, №481001/201, №481001/202, №481001/203, №481001/204, №481001/205, №481001/206, №481001/207, №481001/208, №481001/209, №481001/210, №481001/211, №481001/212, №481001/213, №481001/214, №481001/215, №481001/216, №481001/217, №481001/226, №481001/227, №481001/233, №481001/228, №481001/229, №481001/231, №481001/230, №481001/232, №481001/234, №481001/235, №481001/236, №481001/238, №481001/237, №481001/239, №481001/240, №481001/241, №481001/242, №481001/243, №481001/244, №481001/245.
3. У відповідності до статті 133 Статуту залізниць України та переуступного напису одержувача вантажу, позивач як вантажовідправник пред'являє позов про стягнення вартості нестачі;
4. Відповідач, як перевізник, що допустив не збереження прийнятого до перевезення вантажу, зобов'язаний сплатити позивачу вартість нестачі вантажу відповідно до довідки відправника про вартість та з урахуванням природної втрати під час перевезення (1% маси) у розмірі 113 672,05 грн.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог повністю з таких підстав:
1. Сума норми природної втрати вантажу становить у відповідності до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України 2 % маси, а не 1 % як зазначив позивач;
2. Позивач не довів причинного зв'язку між дією перевізника і втратою або ушкодженням вантажу, що свідчить про відсутність вини відповідача;
3. Відповідач, звернув увагу суду на те, що у п. 20 накладних вказано, що вологість вугілля має складати не більше 12%, однак в залежності від погодних умов вологість може випаровуватись, вимерзати, стікати через щелини між розвантажувальними люками вагону під час перевезення, а тому вага доставленого вантажу значно зменшилась. Відтак потрібно застосовувати норму природної втрати - 2%.
4. Позивач не надав суду доказів оплати спірного вантажу.
5. Відповідно до довідок вартості вантажу та розрахунку на один і той же самий вид вугілля зазначені різні ціни в різних довідках, і не надано доказів, що саме по такій ціні проводились розрахунки вантажоодержувача з вантажовідправником і понесення фактичних збитків позивачем саме на такі суми.
6. Відтак, позивач не довів вину залізниці у неналежному виконанні договірних зобов'язань, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Спір у даній справі виник внаслідок недостачі вантажу у вагонах згідно складених накладних № 47363411, 47128897, 47128913, 47110663, 47110648, 47098066, 47098074, 47148044, 47148036, 47148051, 47169578, 47120571, 47169586, 47172770, досилочна 48174544, 47189840, 47189949, 47217393, 47230396, досилочна 48197727, 47230586, 47242771, 47359724, 47359625.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи мало місце прийняття відповідачем до перевезення вантажу у спірних вагонах за відповідними накладними;
- чи є відповідач відповідальним за збереження вантажу;
- чи підтверджений факт невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у спірних вагонах;
- якими документами підтверджено вартість вантажу та чи є вони належними доказами у справі;
- чи має місце заподіяння діями відповідача позивачеві матеріальної шкоди та як наслідок відшкодування розміру фактично заподіяної шкоди позивачеві;
- чи відповідає заявлена сума до стягнення розміру фактично заподіяної шкоди.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом частини п'ятої статті 307 ГК України, яка кореспондує положенням частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відтак, матеріалами справи підтверджено факт укладення між позивачем (вантажовідправником) та відповідачем (перевізником) договору перевезення на підставі складених накладних № 47363411, 47128897, 47128913, 47110663, 47110648, 47098066, 47098074, 47148044, 47148036, 47148051, 47169578, 47120571, 47169586, 47172770, досилочна 48174544, 47189840, 47189949, 47217393, 47230396, досилочна 48197727, 47230586, 47242771, 47359724, 47359625.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях, згідно з чинним законодавством України.
Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 23 Закону України «Про залізничний транспорт») .
Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству, відповідно до Правил видачі вантажу.
У статті 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Оскільки матеріалами справи підтверджений факт прийняття відповідачем до перевезення від позивача вантажу у вагонах № 47363411, 47128897, 47128913, 47110663, 47110648, 47098066, 47098074, 47148044, 47148036, 47148051, 47169578, 47120571, 47169586, 47172770, досилочна 48174544, 47189840, 47189949, 47217393, 47230396, досилочна 48197727, 47230586, 47242771, 47359724, 47359625, суд встановив, що саме відповідач є відповідальною особою за збереження прийнятого до перевезення вантажу, а відтак і за спірну нестачу.
При цьому, відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
За приписами ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Наявні в матеріалах справи накладні № 47363411, 47128897, 47128913, 47110663, 47110648, 47098066, 47098074, 47148044, 47148036, 47148051, 47169578, 47120571, 47169586, 47172770, досилочна 48174544, 47189840, 47189949, 47217393, 47230396, досилочна 48197727, 47230586, 47242771, 47359724, 47359625 містять переуступні написи за підписом директора ДТЕК «Павлоградвантажтранс» (вантажоодержувач) та головного бухгалтера щодо передачі права позивачу на пред'явлення позову до залізниці. Відтак, суд встановив, що в даному випадку, ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕС» є належним позивачем у справі.
Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 з подальшими змінами, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Так, суд дослідивши наявні в матеріалах справи комерційні акти встановив, що вони за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, та є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у спірних вагонах. Зокрема, при складанні комерційних актів виявлено втрату вантажу, вартість якого загалом становить 113 672,05 грн:
Як встановлено пунктом 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі.
Відповідно до Пояснень щодо заповнення накладної (Додаток 3) до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) у графі 20 відправником, зокрема, зазначаються: найменування вантажу відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів та відмінні ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді), та інше.
Як слідує з матеріалів справи, вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне (марки г-газовый) в твердому стані, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) відноситься до мінеральних палив (код 2701 - вугілля кам'яне).
У зв'язку з чим, суд відхиляє заперечення відповідача в частині того, що позивачем не вірно визначена норма недостачі, яка, на думку відповідача становить 2 % від маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів завантажених у вологому стані. На переконання суду, позивач вірно визначив норму недостачі в 1%, оскільки мінеральне паливо прийняте до перевезення в твердому стані, доказів протилежного відповідач до суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За приписами ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.
Відповідно до статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що в п. 2.7 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 зазначено, що згідно зі ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України та ст. ст. 114, 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
При цьому, Статут не передбачає обов'язкового додавання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем, а тим паче вантажовідправником або іншою уповноваженою особою вартості вантажу, з огляду на що заперечення відповідача щодо задоволення позову, які базуються на відсутності в матеріалах справи доказів оплати вартості втраченого вантажу суд відхиляє, в тому числі, у зв'язку з тим, що статтею 130 Статуту залізниць України визначений перелік документів, що слід додавати під час пред'явлення позову/претензії перевізнику, серед яких немає доказів оплати вантажу, а у відповідності до статті 115 Статуту залізниць України, в даній категорії спорів, позивачу необхідно додати документ відправника про вартість вантажу, яким може бути довідка, при цьому коло уповноважених осіб на її підписання, на рівні закону законодавцем не деталізовано, а відтак такими особами можуть бути і директор товариства або інша уповноважена особа.
З урахуванням викладеного, з огляду на те, що положення ст. 115 Статуту не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, суд визнає надані позивачем довідки про вартість вугільної продукції, що підписані директором позивача та головним бухгалтером є належними та допустимими доказами на підтвердження вартості відправленого вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.08.2018 у справі №910/22324/16, від 16.11.2019 у справі №910/16904/18, від 05.02.2020 у справі №910/3868/19.
При цьому, відповідачем, всупереч ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин, тобто не спростовано відсутність своєї вини у незабезпеченні збереження переданого йому вантажу.
Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати вартість нестачі вантажу, та в матеріалах справи містяться всі необхідні документи, що передбачені статтею 115 та 130 Статуту залізниць України, суд перевіривши здійснений позивачем обрахунок заявленої суми до стягнення дійшов висновку про його правильність, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 113 672,05 грн вартості недостачі вантажу підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, у зв'язку з задоволенням позову суд покладає судовий збір за подання позову на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ТЕС" (85612, Донецька область, Маріїнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ 150, 03150) про стягнення 113 672,05 грн задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ 150, 03150; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ТЕС" (85612, Донецька область, Маріїнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, ідентифікаційний код: 43594541) 113 672 (сто тринадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 05 коп. - основного боргу, а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких