номер провадження справи 33/86/21
07.10.2021 Справа № 908/2287/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши матеріали справи № 908/2287/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Індустрія Інвест” (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 40, кв. 8)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення суми
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників учасників справи:
від позивача: Шонія М.В., ордер серія АР №1055150 від 01.06.2021
від відповідача: Лопатчук Ю.В., витяг з ЄДР (самопредставництво)
вільний слухач: Січінава Д.М.
06.08.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 04.08.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Індустрія Інвест” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення заборгованості у розмірі 1272865,41 грн., з яких: 936496,52 грн. основної суми заборгованості, 87114,41 грн. 3% річних, 249254,48 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтований ст.ст. 15, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, умовами договору поставки продукції № 659(1)19УК від 16.12.2019/53-121-01-19-08946 від 26.12.2019.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2287/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.08.2021 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2287/21 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/86/21. Підготовче засідання призначено на 07.09.2021.
30.08.2021 до Господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який судом долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Accord”.
Присутній в підготовчому засіданні 07.09.2021 представник позивача підтримав письмове клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копій податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію (згідно переліку).
Присутній в підготовчому засіданні 07.09.2021 представник відповідача залишив клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів на розсуд суду.
Клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів судом задоволено, долучено до матеріалів справи докази, додані позивачем до клопотання.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.09.2021 № 908/2287/21 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 05.10.2021 о 12 год. 30 хв.
30.09.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про опис наданих послуг на правничу допомогу.
04.10.2021 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні 05.10.2021 з розгляду справи по суті на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 07.10.2021 о 10 год. 00 хв.
У судове засідання 07.10.2021 з'явилися представники сторін.
На підставі ст. 222 ГПК України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 07.10.2021 справу розглянуто по суті, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 659(1)19УК від 16.12.2019 /53-121-01-19-08946 поставки продукції від 26.12.2019. На виконання умов договору позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 3 748 651, 68 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та порушив умови договору в частині розрахунків, вказані в п. 3.2. договору. 19.02.2021 відповідачем частково було погашено заборгованість за договором на суму 1 543 926, 52 грн. 14.04.2021 відповідачем було здійснено ще частину оплати на загальну суму 1 268 228,64 грн. Заборгованість за договором складає 936 496, 52 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 87114,41 грн. за період 12.07.2020-04.08.2021, втрати від інфляції у розмірі 249 254, 48 грн. за період липень 2020 - червень 2021. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві, що надійшов до суду 30.08.2021. Також, відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу.
Розглянувши наявні матеріали справи, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Індустрія Інвест» (далі - постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі - покупець) укладено договір № 659(1)19УК від 16.12.2019 /53-121-01-19-08946 поставки продукції від 26.12.2019 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію: ДК 021:2015-31530000-0 «Частини до світильників та освітлювального обладнання» (Лампи), згідно переліку на загальну суму 3748651,68 грн., в т.ч. ПДВ 624775,28 грн.
Строк поставки: січень - квітень 2020 (п. 1.2. договору).
Покупець має право зменшити обсяг закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу своїх видатків (п. 1.3. договору).
Продукція, що поставляється, по своїй якості та комплектності повинна відповідати вимогам відповідних ДСТУ, ГОСТ та ТУ, та підтверджуватися етикеткою, сертифікатом якості, сертифікатом відповідності, декларацією відповідності або іншим документом, підтверджуючим якість продукції (копії, які видні підприємством - виробником та завірені постачальником) (п. 2.1. договору).
Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що загальна вартість продукції складає 3 123 876,40 грн., крім того ПДВ 20 % - 624 775,28 грн., разом - 3 748 651,68 грн.
Розрахунок за продукцію, поставлену згідно з п. 1.1. договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. 4.1. - 4.5. договору, поставка продукції відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2020 на умовах DDP м. Енергодар. Вантажооторимувач - ЗВ ВП «Складське Господарство» ДП НАЕК «Енергоатом» склад № 4, вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область.
Поставка продукції відбувається в строк згідно п. 1.2. договору.
Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами: видатковою накладною - 3 прим, рахунком-фактурою, етикеткою, сертифікатом якості, сертифікатом відповідності, декларацією відповідності або іншим документом, підтверджуючим якість продукції (копії, які видані підприємством-виробником та завірені постачальником).
Постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженою платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця, визначені договором, протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Постачальник зобов'язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що надається за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8.
Постачальник зобов'язаний оповістити покупця про відвантаження продукції телеграмою (факсограмою, телефонограмою, листом з повідомленням про вручення) за 7 днів до початку відвантаження з обов'язковою вказівкою наступних даних: дата відвантаження, номер договору, кількість місць, кількість штук, ціна.
У випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п. 7.1. договору).
До договору вносились зміни щодо кількості товару та строків поставки (додаткова угода № 1 від 26.02.2020, додаткова угода № 2 від 15.04.2020).
На виконання умов договору позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 3 748 651, 68 грн., що підтверджується наступними документами: рахунок на оплату №86 від 17.02.2020, видаткова накладна №54 від 17.02.2020, товарно-транспортна накладна №Р52 від 17.02.2020; рахунок на оплату №199 від 27.03.2020, видаткова накладна №154 від 27.03.2020, товарно-транспортна накладна №Р155 від 27.03.2020; рахунок на оплату №230 від 16.04.2020, видаткова накладна №195 від 16.04.2020, товарно-транспортна накладна №Р195 від 16.04.2020; рахунок на оплату №364 від 05.05.2020, видаткова накладна №236 від 05.05.2020, товарно-транспортна накладна №Р236 від 05.05.2020; рахунок на оплату №372 від 12.05.2020, видаткова накладна №258 від 12.05.2020, товарно-транспортна накладна №Р258 від 12.05.2020; рахунок на оплату №419 від 20.05.2020, видаткова накладна №279 від 20.05.2020, товарно-транспортна накладна №Р279 від 20.05.2020; рахунок на оплату №433 від 26.05.2020, видаткова накладна №297 від 26.05.2020, товарно-транспортна накладну №Р297 від 26.05.2020; рахунок на оплату №446 від 28.05.2020, видаткова накладна №307 від 28.05.2020, товарно-транспортна накладна №Р307 від 28.05.2020, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та порушив умови договору в частині розрахунків, вказані в п. 3.2. договору.
19.02.2021 відповідачем частково було погашено заборгованість за договором на суму 1 543 926, 52 грн.
14.04.2021 відповідачем було здійснено ще частину оплати на загальну суму 1 268 228,64 грн.
Заборгованість за договором складає 936 496, 52 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 87114,41 грн. за період 12.07.2020-04.08.2021, втрати від інфляції у розмірі 249 254, 48 грн. за період липень 2020 - червень 2021.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 748 651,68 грн.
Відповідач оплатив товар частково.
Заборгованість відповідача складає 936 496,52 грн.
Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України (складення та реєстрації податкових накладних) зареєстрував податкові накладні, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про їх реєстрацію.
Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання позивачем умов договору щодо складання податкових накладних при постачанні товару відповідачу та їх реєстрації у визначені ПК України строки, про що свідчать відповідні квитанції.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що включене до змісту договору положення про обов'язок постачальника направити покупцю копію податкової накладної само по собі не свідчить, навіть у випадку не направлення постачальником податкової накладної, про порушення прав покупця (відповідача у справі), який у відповідності до законодавства як платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних.
Також суд вважає, що доводи відповідача про те, що у п. 3.2 договорів сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання відповідачем від позивача податкової накладної, є безпідставними з огляду на наступне.
Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.1. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.
Крім цього, позивачем у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за здійсненою поставкою.
Отже, зауваження в п. 3.2 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкових накладних, оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої покупець (відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте, здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного договором строку - 45-ти календарних днів з дати поставки продукції.
Статтею 599, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу за договором поставки продукції № 659(1)19Ук/53-121-01-19-08946 від 16.12.2019 відповідачем суду не надано.
Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості на суму 936 496,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 87114,41 грн. за період 12.07.2020-04.08.2021, втрати від інфляції у розмірі 249 254, 48 грн. за період липень 2020 - червень 2021.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійсненою судом за допомогою інформаційної системи “Законодавство” перевіркою нарахованих позивачем сум встановлено, що сума 3% річних за заявлений період становить 86354,24 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з відмовою у стягненні 760,17 грн.
Розрахунок втрат від інфляції здійснено правильно та інфляційні втрати у розмірі 249 254,48 грн. підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
01.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Індустрія Інвест» укладено з Адвокатом Шонія М.В. договір про надання правової допомоги № 9, предметом якого є є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги Клієнту у справах щодо стягнення заборгованості за Договорами поставки.
На виконання умов даного Договору Клієнт надає право (уповноважує) Адвоката при здійсненні своїх повноважень: представляти Клієнта перед державними органами, банками, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами; представляти Клієнта в правоохоронних та контролюючих органах, органах Державної виконавчої служби, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанцій (загальних, господарських, адміністративних), Верховному Суді з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику Клієнта.
Для вчинення вищезазначених дій Адвокату надається право: одержувати необхідні довідки та документи, підписувати та подавати претензії, вимоги, заяви, листи, клопотання, позовні заяви, заперечення, відзиви, заяви про видачу судових наказів та виконавчих листів, скарги, апеляційні скарги, касаційні скарги, розписуватись на них від імені Клієнта, сплачувати від імені Клієнта судовий збір, а також користуватися всіма іншими правами, наданими законодавством України для такого роду повноважень та цим Договором Адвокату.
Згідно Додатку №3 від 28.07.2021 до договору про надання правової допомоги №9 від 01.06.2021 Адвокатом надаються послуги з правової допомоги в справі щодо стягнення заборгованості за Договорами поставки продукції, в тому числі за Договором №659(1 )19УК від 16.12.2019 /53- 121-01-19-08946 від 26.12.2019 укладеним з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція".
Згідно зазначеного Додатку сторони визначили вартість послуг з підготовки позовної заяви та участі в судових засіданнях.
09.08.2021 сторонами підписаний акт №Д 1/3 про надання послуг з правової (правничої) допомоги, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Індустрія Інвест» прийняло від виконавця послуги з ознайомлення та аналізу документів необхідних для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки продукції, підготовки та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки продукції укладеним з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція".
10.08.2021 послуги за вказаним актом були оплачені.
Крім того, згідно із умовами договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Індустрія Інвест» зобов'язано оплатити послуги адвоката щодо участі в судовому засіданні в розмірі 1500,00 грн. кожне засідання.
Витрати на правничу допомогу складаються з: 1. Ознайомлення та аналіз документів необхідних для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки продукції Договором №659(1 )19УК від 16.12.2019/53-121-01-19-08946 від 26.12.2019 підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки продукції Договором №659( 1) 19УК від 16.12.2019/53-121-01-19-08946 від 26.12.2019, укладеним з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція". Вартість - 1500,00 грн. 2. Оплата послуг за участь в 2 (двох) судових засіданнях в Господарському суді Запорізької області у справі №908/2287/21. Вартість - 3000,00 грн.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 3 та 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.
Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази та не встановив недотримання позивачем (його представниками) вимог ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу позивача покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 4 497,31 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДР 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДР 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Індустрія Інвест” (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 40, кв. 8, код ЄДР 32242911) суму основного боргу у розмірі 936 496 (дев'ятсот тридцять шість тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 52 коп., 3 % річних у розмірі 86 354 (вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 249 254 (двісті сорок дев'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 48 коп., судовий збір у розмірі 19 081 (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят одна) грн. 58 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4 497 (чотири тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 31 коп.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 18 жовтня 2021.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко