Ухвала
18 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 212/7150/20
провадження № 61-16204ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 07 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»,
АТ «Кривбасзалізрудком» 01 жовтня 2021 року засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 07 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у вказаній вище справі, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду повністю, а рішення суду місцевого суду змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання фактичного страйку, організованого відповідачами в підземних умовах шахти «Родіна», шахти «Гвардійська», шахти «Тернівська» та розпочатого з 03 вересня 2020 року без оголошення та висунення офіційних вимог адміністрації ПАТ «Кривбасзалізрудком» незаконним.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ «Кривбасзалізрудком» не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі:
1) пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в постанові від 14 вересня 2021 року неправильно застосував норми матеріального права, не застосував практику ЄСПЛ у подібних правовідносинах, яка є джерелом права в Україні;
2) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Посилання заявника на незастосування практики ЄСПЛ у подібних правовідносинах не підлягає врахуванню як підстава касаційного оскарження, оскільки практика ЄСПЛ, на яку посилається заявник, не є висновками Верховного Суду у розумінні статті 389 ЦПК України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому заявнику необхідно зазначити відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України постанову (постанови) Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, заявником не вказано щодо застосування якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 07 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 19 листопада 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко