Справа № 932/7891/21
2-з/932/222/21
18 жовтня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого судді - Лукінової К.С.
При секретарі - Киричок Л.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 13.10.2021 року звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про забезпечення позову, яку подано після подання позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів. Вказану заяву передано в провадження судді Лукінової К.С. 13.10.2021 року. В обгрунтування поданої заяви вона зазначила, що предметом стягнення у даній справі є грошові кошти у розмірі 15000 доларів США (в еквіваленті національної валюти 400350 грн), які відповідачі без правової підстави утримують у себе (не повертають). Вказані обставини виникли внаслідок того, що між ними та відповідачами було досягнуто домовленість про обмін їх автомобіля Шкода на автомобіль Мерседес-Бенц з доплатою позивачів в сумі 4000 доларів США. Але відповідного договору вони не укладали, а обмінялися довіреностями на право розпорядження вказаними автомобілями. В наступному позивач ОСОБА_5 продав позивачці ОСОБА_1 автомобіль Мерседес-Бенц на підставі виданої довіреності, але рішенням суду вказаний договір було визнано недійсним. В результаті їм не було повернуто їх автомобіль Шкода та грошові кошти. Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_3 є пенсіонеркою та має обмежену платоспроможність, а відповідач ОСОБА_4 не має стабільного доходу, то невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду у вказаній справі і вважає, що обраний спосіб забезпечення позову буде співмірним заявленим позовним вимогам. При цьому, в обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначила, що на даний час власником автомобіля є позивачка у справі ОСОБА_6 , оскільки станом на дату подання заяви про забезпечення позову на спірний автомобіль накладений арешт Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, але після повернення справи з Верховного Суду не виключена можливість перереєстрації автомобіля на відповідачку ОСОБА_3 та подальшого його відчуження. В якості доказу реєстрації автомобіля за позивачкою ОСОБА_1 надала копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27.01.2018 року. Просила накласти арешт на автомобіль MERSEDES-BENZ, модель 350(SL) VIN: НОМЕР_1 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та поданої заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необгрунтованість заяви про забезпечення позову і необхідність відмови в її задоволенні, виходячи з наступного.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Визначений статтею 152 ЦПК України перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.
Так, до заяви про забезпечення позову не додано належного та допустимого доказу, який би підтверджував належність автомобіля MERSEDES-BENZ, модель 350(SL) VIN: НОМЕР_1 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 .
Натомість, з моменту вступу в законну силу рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, залишеним в силі Дніпровським апеляційним судом 13.10.2020 року - минув рік до моменту звернення до суду із цим позовом та заявою про забезпечення позову. За цей час як позивачі, так і відповідачі не були позбавлені можливості відчужувати вказаний автомобіль на користь інших осіб, які не були і не є стороною у цій справі. Відсутність доказів реєстрації права власності на автомобіль MERSEDES-BENZ, модель 350(SL) VIN: НОМЕР_1 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату звернення із заявою про забезпечення позову позбавляє суд можливості пересвідчитися в тому, зокрема, що обраним заходом забезпечення позову не будуть порушуватися права та інтереси осіб, які не залучені до участі у справі.При цьому, суд звертає увагу на той факт, що позивачкою не додано відповідної довідки з реєстраційного сервісного центру про те, хто є дійсним власником автомобіля, на який просить накласти арешт позивачка. Крім цього, посилання позивачки на те, що автомобіль не могло бути відчужено через існування ухвали суду про його арешт не заслуговує на увагу через те, що ухвала суду про забезпечення позову була постановлена 07.06.2019 року, а додані до заяви про забезпечення позову докази не містять відомостей про те, що вказана ухвала є чинною станом на 13.10.2021 року і вжиті заходи забезпечення позову за нею не були скасовані раніше. Сама по собі наявність у позивачки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не свідчить про те, що саме позивачка ОСОБА_6 є власником автомобіля, на який просить накласти арешт позивачка.
Навіть якщо припустити, що саме позивачка ОСОБА_6 є власником автомобіля, на який вона просить накласти арешт, то це є самостійною підставою для відмови в забезпечення позову, виходячи з такого.
За загальним визначенням забезпеченням позову є сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Цивільним процесуальним законом одним із заходів такого забезпечення визначено арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Отже Цивільний процесуальний кодекс чітко визначає приналежність майна на який може бути накладено арешт як захід забезпечення позову, але у даній справі позивач який є боржником у іншій справі № 209/1900/19 за судовим рішенням перед відповідачами вирішив будь-яким шляхом убезпечити належне йому майно від реального виконання рішення суду - передачі автомобіля відповідачці у цій справі.
Позивачами до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, який був предметом розгляду у справі № 209/1900/19 і щодо якого ухвалено рішення, про що зазначають позивачі в своїй заяві про забезпечення позову.
Позивачі просили вказану заяву задовольнити мотивувавши її тим, що не вжиття вказаного заходу може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання рішення суду у разі задоволення їх вимог про стягнення з відповідачів грошових коштів, у зв'язку з існуванням можливості реалізації відповідачкою ОСОБА_3 рухомого майна, що в свою чергу призведе до неможливості стягнення з неї суми коштів.
Вказане суперечить вимогам п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, яка передбачає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві.
З аналізу ст. 149 ЦПК України випливає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Проте, суд звертає увагу на той факт, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на рухоме майно та заборони його відчуження, позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому не може бути накладено арешт на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Як зазначалося вище, автомобіль, на який просить накласти арешт позивачка, з огляду на подані докази, є власністю позивачки ОСОБА_1 . При цьому, сама позивачка зазначає, що станом на дату подання заяви про забезпечення позову перехід права власності за судовим рішенням ще не відбувся і автомобіль зареєстрований за нею, а відтак, фактично, позивачка просить суд перешкодити виконанню рішення суду у справі № 209/1900/19 шляхом накладення арешту на автомобіль, який станом на дату подання заяви про забезпечення позову перебуває в її власності та зареєстрований за нею. Забезпечення позову на цій стадії судового процесу і в обраний позивачкою спосіб унеможливить виконання рішення суду у цивільній справі № 209/1900/19.
Вказана позиція суду узгоджується з практикою ВС, що викладена у постанові від 24.02.2021 року у справі № 755/5333/20.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: К.С. Лукінова