Справа № 307/3961/20
Закарпатський апеляційний суд
12.10.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кустрьо М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/183/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кустрьо М.М. на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22. 02. 2021.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 ( десять тисяч двісті ) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 088275 від 13. 12. 2020 та постанови судді від 22. 02. 2021 вбачається, що ОСОБА_1 13. 12. 2020 о 01 год. 40 хв. на вул. Головній у с. Бедевля, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «OPEL VECTRA», номерний знак НОМЕР_1 , порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме, за наявності ознак алкогольного сп'яніння - запах з порожнини рота та нестійкої ходи на вимогу працівника поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кустрьо М.М. просять постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 22. 02. 2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог вказують про незаконність постанови суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам та неналежним дослідженням дійсних обставин справи. Також зазначають про незаконність постанови судді ще й тому, що в її резолютивній частині відсутнє рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише констатовано про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того вказують, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, його автомобіль знаходився на парковці поблизу ресторану, а він з дружиною перебував поблизу автомобіля, очікуючи гостей, тому факту відмови від
-2-
проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку не заперечував, оскільки алкогольні напої вживав у тому ж ресторані. Дані факти підтвердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , поясненням котрих суд дав критичну оцінку, хоча вони були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, тому жодних підстав ставити під сумнів їх пояснення у суду не було. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка працівник поліції ОСОБА_5 також не вказував про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а лише зазначив, що автомобіль намагався виїхати з парковки, а коли побачив поліцейський патруль, повернувся знову на парковку, інших доказів, в тому числі пояснень свідків, щоб підтверджували дані показання, матеріали справи не містять. Також зазначають про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому наявні відмітки про відмову від пояснень, від підпису правопорушника, однак такі відмітки не засвідчені підписами свідків, а тому не може бути належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кустрьо М.М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до
-3-
застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 13. 12. 2020 о 01 год. 40 хв. на вул. Головній у с. Бедевля, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «OPEL VECTRA», номерний знак НОМЕР_1 , порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме, за наявності ознак алкогольного сп'яніння - запах з порожнини рота та нестійкої ходи, на вимогу працівника поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Так, зокрема вина ОСОБА_1 стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 088275 від 13. 12. 2020, яким зафіксовано обставини вчиненого адміністративного правопорушення та який повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, в якому свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 13. 12. 2020, підтвердили факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський - інспектор СРПП №; Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Коршинський Б.Б., був упереджений при складанні протоколу, що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07. 11. 2015 та згідно до вимог ст. 256 КУпАП.
Не встановлено під час розгляду справи, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були свідками відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння, були підстави для його обмови, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незаконності висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки з встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан спяніння в закладі охорони здоров'я.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п.1.2. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09. 09. 2009 № 400/666, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім
-4-
інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 та відображені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого правопорушник відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Посилання ОСОБА_1 та його захисника- адвоката Кустрьо М.М. в апеляційній скарзі на порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09. 11. 2015 щодо не забезпечення працівниками поліції огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння у медичному закладі, є не обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 сам відмовився у присутності двох свідків, від проходження будь-яких оглядів на виявлення у нього стану алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про допущення працівниками поліції при оформленні матеріалів ряду порушень також є безпідставними.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 088275 від 13. 12. 2020 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 ; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; дані про свідків; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. У протоколі містяться підписи поліцейського, який склав протокол, та свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 відмовився від підпису складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та відмовився від надання пояснень по суті адміністративного правопорушення, про що у протоколі наявні відповідні відмітки.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом при прийнятті рішення порушено право на захист та інші процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки із матеріалів справи та постанови суду вбачається, що вимоги закону щодо дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 13. 12. 2020 автомобілем марки «Опель Вектра» не керував, чому є чисельні свідки в тому числі і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , апеляційний суд оцінює критично і вважає, що вони повністю спростовані перевіреними апеляційним судом доказами та направлені на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Зокрема, поясненням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд першої інстанції обґрунтовано надав критичну оцінку, оскільки ОСОБА_3 - є дружиною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а свідок ОСОБА_4 не була очевидцем події, а про те, що працівники поліції забрали ОСОБА_1 в лікарню для проходження медичного огляду їй відомо зі слів ОСОБА_3
-5-
Разом з тим, з пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що 13. 12. 2020 здійснював патрулювання разом з ОСОБА_9 , і вони їхали маршрутом з с. Бедевля Тячівського району до м. Тячева, проїжджаючи по центральній дорозі у с. Бедевля, Тячівського району, Закарпатської області, побачили як з території ресторану виїжджав автомобіль марки «Опель» з номерними знаками польської реєстрації. Однак, вказаний автомобіль не виїхав, а водій почав їхати назад і припаркувався на парковці біля ресторану. Вони розвернули свій автомобіль та заїхали за ним на парковку, у той час водія ОСОБА_1 з поля зору не випускали. Коли підійшли до нього, він вийшов з переднього водійського сидіння, тоді вони попросили пред'явити документи, що ОСОБА_1 виконав, під час розмови з останнім, був почутий наявний різкий запах алкоголю з порожнини рота, на що вони запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер», однак останній відмовився проходити огляд на місці зупинки, але погодився пройти такий в лікарні. Після чого вони поїхали до лікарні, де ОСОБА_1 відмовився пройти огляд у присутності свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7
До того ж вказані пояснення не є єдиними доказами та відповідають обставинам, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, є послідовними та узгоджуються з поясненнями працівників поліції. В той же час, необхідно зазначити про те, що апелянтами не додано доказу, який би ставив під сумнів пояснення зазначеного свідка та обставини викладені у протоколі.
Доводи апеляційної скарги проте, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, який знаходився на парковці ресторану, де він та його дружина очікували на прибуття гостей, спростовано показаннями свідка ОСОБА_5 , який зазначив про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , виїжджав з території ресторану, однак помітивши поліцейський патруль, водій повернув на парковку та зупинився.
Стосовно тверджень ОСОБА_1 про те, що не мав наміру покидати територію готельного комплексу, в якому знаходився ресторан «Вернісаж», оскільки зняв для себе номер, то такі апеляційним судом оцінюються критично, з огляду на те, що ОСОБА_1 жодним належним доказом не підтвердив, що являвся постояльцем вказаного готелю та не надав суду жодного доказу, який би підтвердив факт оплати готельного номера та проживання в ньому.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті, як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
-6-
Інші доводи, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено, а цитування положень КУпАП та Інструкцій не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кустрьо М.М. залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22. 02. 2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя