Дата документу 13.10.2021
Справа № 334/7879/21
Провадження № 1-кс/334/1792/21
13 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Ленінський районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , подане у кримінальному провадженні № 12021082050001665 від «12» жовтня 2021 року, погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-23.03.2005 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік; 08.08.2005, справу закрито за ст. 44 КК України, п. 4 ст. 6, ст. 282 КПК України, ст. 1, 6 Закону України «Про амністію»;
-01.11.2007 Ленінським районним судом м. Запоріжжі за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців;
-02.07.2008 Запорізьким районним судом Запорізької області за ст. 198, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, приєднано до вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2007 та визначено остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. 12.01.2012 звільнений по відбуттю строку покарання;
-07.06.2012 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. 11.12.2014 звільнений умовно-достроково. Невідбутий строк 1 рік 2 місяців 19 днів;
-14.03.2016 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 81,
ст. 71 КК України, з врахуванням вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2012, визначено остаточне покарання у вигляді 4 років 7 місяців позбавлення волі;
-22.11.2016 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, частково приєднано вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 14.03.2016 та визначено остаточне покарання у вигляді 4 років 8 місяців позбавлення волі;
-07.09.2017 Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, по сукупності злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим по вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2016, визначено остаточне покарання у вигляді 4 років 8 місяців позбавлення волі. 14.03.2018 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 21.02.2020 Запорізьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим терміном 2 роки 6 місяців;
-02.04.2020 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим терміном 3 роки.
Слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021082050001665 від «12» жовтня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше засудженим за вчинення злочину проти власності, судимість за який у встановленому законом порядку знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став, відповідних висновків для себе не зробив та знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин: Так, 11.10.2021 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна з орендованих приміщень, за адресою: АДРЕСА_2 , де розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також перукарня, з метою реалізації якого ОСОБА_4 закрився в приміщенні туалету, та дочекався закриття вказаних магазину та перукарні, залишившись в загальному коридорі зазначеного приміщення. Приблизно о 18 годині 13 хвилин, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна,діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно -небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно -небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою власної фізичної сили, ногою вибив металопластикові двері магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ,звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_7 а саме:
-ноутбук НР модель: 15-ac652ur, в корпусі чорного кольору, серійний номер «CND6111LKX», із зарядним пристроєм та комп'ютерною мишкою, вартістю 15 000 гривень;
-мобільний телефон фірми Huawei, модель: FIG-LX1, MEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору, вартістю 2000 гривень;
-мобільний телефон фірми uleFone, модель: mixHuawei, в корпусі чорного кольору, вартістю 800 гривень;
-шуруповерт фірми metabo, модель: D-72622 Nuertingen, в комплекті з насадками,в корпусі зеленого кольору, вартістю 3000 гривень.
Після чого, ОСОБА_4 , намагаючись довести свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна до кінця, утримуючи при собі викрадене, а саме мобільний телефон фірми Huawei, модель: FIG-LX1, MEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору та мобільний телефон фірми uleFone, модель: mix Huawei, в корпусі чорного кольору, сховав їх у своїй нижній білизні, а ноутбук НР модель: 15-ac652ur, в корпусі чорного кольору, серійний номер « НОМЕР_4 », із зарядним пристроєм та комп'ютерною мишкою, а також шуруповерт фірми metabo, модель: D-72622 Nuertingen, в комплекті з насадками, в корпусі зеленого кольору виніс з приміщення магазину в загальний коридор будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська, б. 37-А, тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції УПП ГУНП в Запорізькій області та потерпілим ОСОБА_7 разом з викраденим майном
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, проведеного 11.10.2021, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська, б. 37А, в приміщенні офісу «Натяжні стелі» та приміщення перукарні «Народна перукарня», протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , протоколом допиту потерпілого, протоколами огляду предметів, протоколами допиту свідків.
Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
12 жовтня 2021 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 :
- може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду;
- незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, а відтак усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинене діяння та санкцію інкримінованого кримінального правопорушення та розуміючи невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, так як не має стійких соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований у зв'язку з чим в будь-який момент може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також розуміє невідворотність покарання, враховуючи той факт, що він вчинив кримінальне правопорушення перебуваючи на випробувальному терміні згідно вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2020.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що перебування підозрюваного ОСОБА_4 створює загрозу здійснення впливу на потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, так як підозрюваному відоме місце роботи потерпілого. Також, перебуваючи поза межами місця позбавлення волі, підозрюваний ОСОБА_4 негативно впливатиме на психологічний та моральний стан потерпілого, що провокуватиме у нього бажання відмовитися від наданих свідчень, які є беззаперечними доказами вини підозрюваного ОСОБА_4 , у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, очікуючи на можливу помсту з його боку, або відчуваючи до підозрюваного співчуття. Вищевказане може вплинути на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме встановлення мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, а також виду і розміру завданої шкоди тощо.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 є особою, раніше судимою за вчинення злочинів проти власності, судимість за який у встановленому законом порядку знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став, відповідних висновків для себе не зробив та знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення перебуваючи на випробувальному терміні, а також не має міцних соціальних зв'язків та постійного джерела доходу, отже існує достатньо підстав вважати, що перебуваючи поза межами місця позбавлення волі останній може вчините нове кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку.
Крім того, враховуючи особу підозрюваного, стан його здоров'я, вік, сімейний стан, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, наслідки вчиненого злочину, які є непоправними та невідворотними, що підвищує їх суспільну небезпеку, а також те, що на теперішній час з'ясування обставин по справі та перевірка їх доказами не завершена, слідчий вважає, що відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор просив суд задовольнити клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав викладених вище.
У судовому засіданні слідчий просив суд задовольнити клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав викладених вище.
Захисник підозрюваного проти клопотання заперечила, просила застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що він має інфекційне захворювання, вважає, що стороною обвинувачення не в повній мірі обґрунтована недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні думку захисника підтримав, просив призначити йому більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши доводи та пояснення прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, суд приходить до таких висновків.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
За змістом ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Згідно із доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
11.10.2021 о 19:28 годині ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України. 12.10.2021 о 17:30 в присутності захисника його повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України у кримінальному провадженні №12021082050001665 від 12.10.2021.
Матеріали провадження дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Усвідомлюючи неминучість покарання за скоєний злочин, підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства, суду, оскільки відомостей про сталі соціальні зв'язки підозрюваного суду не надано.
При цьому підозрюваний ОСОБА_4 раніше неодноразово (9 разів) судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі за злочини проти власності, до нього застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням, він неодноразово звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково, проте останній належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти корисливі злочини проти власності
Перебуваючи на свободі підозрюваний може незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, впив може полягати в залякуванні, висловлюванні погроз фізичною розправою, схиляння останніх до дачі неправдивих показів.
Крім цього, в матеріалах провадження, наданих суду, наявні докази, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема наявність на розгляді Ленінського районного суду міста Запоріжжя обвинувального акту стосовно підозрюваного у кримінальному провадження за ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованих підозрюваному ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, суворості можливого покарання та відомостей про особу підозрюваного у сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання запобіжного заходу, щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню впливу на свідків, та унеможливить ймовірність переховування від органів досудового розслідування, вчинення повторних злочинів.
Щодо посилань захисника на стан здоров'я підозрюваного, як на підставу застосування більш м'якого запобіжного заходу,слідчий суддя враховує, що відомостей про те, що за станом здоров'я підозрюваний не може утримуватись в умовах СІЗО, слідчому судді не надано, наявні в матеріалах справи документи не підтверджують стан здоров'я підозрюваного на теперішній час, а надана захисником довідка про виявлення у підозрюваного інфекційного захворювання датована квітнем 2021 року, та не може підтверджувати стан здоров'я підозрюваного на день розгляду клопотання по застосування запобіжного заходу.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 321 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 50-ти розмірів прожиткового мінімуму, а саме 113 500 гривень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 193-196 КПК України, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082050001665 від «12» жовтня 2021 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - до 19 години 28 хвилин 09 грудня 2021 включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 прожиткових мінімумів - 113 500 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ГУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_4 , провадження по справі №1-кс/334/1792/21, ЄУН 334/7879/21. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,
2)не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом пяти днів з дня проголошення, підозрюваним, який тримається під вартою в той же строк з дня отримання повного тексту ухвали..
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 жовтня 2021 року
Повний текст ухвали буде проголошено 18 жовтня 2021 року о 13:45 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1