Справа № 589/2848/21
Провадження № 1-кп/589/610/21
17 серпня 2021 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7
- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України
ОСОБА_8
- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 187 КК України
В судовому засіданні встановлено, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 закінчується 19 вересня 2021 року.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , посилаючись на наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, передбачених ст. 177 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків (які мешкають у сусідніх будинках) та потерпілого (який психічно слабкіший обвинувачених та підпадає під сторонній вплив) з метою зміни ними показів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення. Посилаючись на те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого (ч. 1 ст. 263 КК України) та особливо тяжких (ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 152 КК України) злочинів, за вчинення яких йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, на даний час не має постійного джерела доходу та сталих соціальних зв'язків. Крім того, ОСОБА_7 раніше вже судимий та відносно нього на розгляді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області наразі перебувають також інші кримінальні провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зазначив, що має погане самопочуття та потребує лікування, здійснює догляд за бабусею похилого віку. Зазначив, що в межах іншого кримінального провадження відносно нього вже був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вимог якого він не порушував та завжди прибував за викликом до суду. Зобов'язався утриматися від спілкування із свідками та потерпілим.
Захисник в судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора, просив замінити тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Представник потерпілого - захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.
Заслухавши сторони кримінального провадження, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з п.5 ч. 2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Суд бере до уваги, що відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик переховування від органів досудового розслідування і суду, небезпека якого може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи та інших чинників.
При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого (ч. 1 ст. 263 КК України) та особливо тяжких (ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 152 КК України) злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Обвинувачений раніше судимий та відносно нього на розгляді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області перебувають ще шість обвинувальних актів, де йому інкримінується вчинення умисних корисливих злочинів та злочинів проти здоров'я особи. Крім того, ОСОБА_7 не має стабільного джерела прибутку, не одружений, утриманців не має, з його слів здійснює догляд за бабусею похилого віку.
Самі по собі обставини та мотиви злочинів, що інкримінуються ОСОБА_7 , а також можлива міра покарання за такі, у своїй сукупності свідчать про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, дозволяють спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, та суттєво підвищують ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, здійснювати незаконний вплив на потерпілого, який проживає поряд та є психологічно слабкішим.
Ризик вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення також є цілком доведеним з огляду на наведені вище дані про його особу, що об'єктивно свідчать про існування певного ступеню ризику продовження обвинуваченим злочинної діяльності.
В контексті викладеного також слід зазначити, що наявність у підозрюваного соціальних зв'язків у місці його постійного проживання не стало стримуючим фактором у його поведінці. У слідчого судді відсутні підстави вважати, що певні соціальні зв'язки, схильності підозрюваного, зможуть виступити превентивним засобом у його поведінці.
Посилання захисту на необхідність догляду за бабусею похилого віку суд не враховує, оскільки це є обов"язком доньки останньої. Крім того, ОСОБА_7 в межах іншого кримінального провадження обвинувачується у вчиненні злочину щодо своєї ж бабусі, яку він ніби-то має намір доглядати.
Зважаючи на вказане, адекватним механізмом для запобігання доведеним ризикам суд вважає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого з огляду на наведені вище дані про нього. На користь цих висновків суддя вважає таку міру виправданою, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу (інтересу правосуддя), які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
При цьому, посилання обвинуваченого на його хворобливий стан як обставину, що може слугувати підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу є недостатньо обґрунтованими.
Так, стороною захисту не надано даних про наявність у обвинуваченого таких хвороб, які б перешкоджали перебуванню його в умовах попереднього ув'язнення. Слід зауважити, що стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу обов'язок дбати про фізичний добробут осіб, яких позбавлено волі. Разом з тим, наявність хвороб у ОСОБА_7 не може бути підставою для не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності для цього підстав, передбачених ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Вказане свідчить про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи і вимагає застосування щодо обвинуваченого відповідного запобіжного заходу. (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії», та інші).
Викладені обставини в повному обсязі свідчать про те, що у кримінальному провадженні застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання доведеним ризикам, що виключає можливість обрання відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами клопотання прокурора та вважає, що його слід задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - до 24-00 год. 15 жовтня 2021 року включно.
Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 200, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 жовтня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення, а для особи, яка тримається під вартою, з моменту її отримання в той же строк.
Повний текс ухвали виготовлено 20 серпня 2021 року.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1