СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/8365/21
ун. № 759/23170/21
17 жовтня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , адвоката підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУ НП у м.Києві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором в кримінальному провадженні ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, затриманої 15.10.2021 року в порядку ст. 208 КПК України, фактичний час затримання 15.10.2021 р. о 18:00 годині, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, внесеного в рамках кримінального провадження №12021100080002641 від 15.10.2021,-
17.10.2021 року до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 внесеного в рамках кримінального провадження № 11021100080002641 від 15.10.2021 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 15.10.2021, близько 14 год. 30 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , використовуючи кухонний ніж, умисно заподіяла, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Так, 15.10.2021, протягом дня ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_8 перебували за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно вживали спиртні напої. Цього ж дня, близько 13 год., точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 пішла до однієї із кімнат квартири відпочивати, ОСОБА_8 в цей час продовжував вживати спиртні напої.
В подальшому ОСОБА_8 близько 14:20 год., вирішив розбудити ОСОБА_4 із метою продовження спільного розпиття алкогольних напоїв, проте на дану пропозицію ОСОБА_4 не погодилася та бажали продовжувати відпочивати. Після чого ОСОБА_8 почав наносити своїми руками удари в область голови та тулуба ОСОБА_4 , аби остання відреагувала та продовжила спільно вживати спиртні напої, проте вказана поведінка ОСОБА_8 обурила ОСОБА_4 та викликала особисту неприязнь до останнього, тому вона вирішила спричинити йому тілесні ушкодження.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . ОСОБА_4 пішла до кухні зазначеної квартири, де зі столу взяла кухонний ніж, з яким повернулась до вітальні квартири, де в цей час ОСОБА_8 розпивав спиртні напої, в свою чергу, відчуваючи до ОСОБА_8 особисту неприязнь, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій, передбачаючи та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, знаходячись на відстані витягнутої руки та утримуючи вказаний кухонний ніж, у своїй лівій руці, нанесла ним один удар в область грудної клітини ОСОБА_8 чим спричинила останньому, згідно довідки № 1296 з Київської міської клінічної лікарні № 17, тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівої легені.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованому їй злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом огляду місця події, який проводився за адресою: АДРЕСА_2 від 15.10.2021 року, згідно якого, під час огляду місця події було виявлено та вилучено: один змив речовини бурого кольору, предмет ззовні схожий на ніж з рідиною бурого кольору.
-протоколом огляду місця події, який проводився за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний 14, від 15.10.2021 року, згідно якого, під час огляду місця події було виявлено та вилучено одяг належний потерпілому ОСОБА_8 із плямами речовини бурого кольору.
-довідкою з Київської міської клінічної лікарні №17 від 15.10.2021, згідно якої у ОСОБА_8 тілесне ушкодження у вигляді: проникаючої колото-різанної рани грудної клітини, поранення лівої клітини, пневмогеноторакс зліва.
-протоколом проведення слідчого експерименту зі підозрюваної ОСОБА_4 від 16.10.2021, протоколом затримання ОСОБА_4 , як особи підозрюваної у вчиненні злочину та вилучення у останньої кофти та штани з рідиною будрого кольору.
-протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_4 , яка в своїх показах свою провину визнала та щиро каялася.
-повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Беручи до уваги викладене та враховуючи те, що підозрювана ОСОБА_4 може вчинити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, при цьому зазначав, що стосовно підозрюваного існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування, може впливати на свідків та може продовжувати вчиняти інші злочини.
Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, посилаючись на часткове визнання своєї вини підозрюваною.
Слідчий суддя, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали та докази, дійшов наступних висновків.
16.10.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи, на судовий розгляд упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому слідчий суддя наголошує, що обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу.
Отже, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 приходить до висновку, що причетність вказаної особи до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, що долучені прокурором у судовому засіданні.
Обираючи ОСОБА_4 запобіжний захід, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, що підтверджується наданими до клопотання доказами, вважаючи їх належними і допустимими, тяжкість злочину, який є тяжким злочином та особу підозрюваної, яка раніше не судима, вчинила злочини проти життя та здоров'я особи,враховує наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, з високим ступенем ймовірності того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, можливість вчинення нею іншого кримінального правопорушення, що може бути перешкодою встановленню істини у справі, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та враховуючи, що прокурор довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, вважає обрати міру запобіжного заходу у виді взяття під варту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст.194 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з положень п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, а також, що КПК України та практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому слідчий суддя вважає доцільним, визначити підозрюваному заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки, саме такий розмір застави достатній забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого CВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві, прокурора і суду із встановленою періодичністю; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУ НП у м.Києві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором в кримінальному провадженні ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, внесеного в рамках кримінального провадження №12021100080002641 від 15.10.2021,- задовольнити частково.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає 60 днів та закінчується 13 грудня 2021 року о 18:00 годині (включно).
Для утримання підозрювана ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до ДУ МЮ «Київський слідчий ізолятор» .
Визначити підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90800,00 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот гривень) та надати можливість їй або іншій особі внести на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва кошти для внесення застави (отримувач: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA128201720355259002001012089) та надати документ, що підтверджує оплату, органу, у провадженні якого перебуває кримінальна справа.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення вищезазначеної суми застави, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні і суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Визначити двохмісячний термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному даною ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Святошинського УП ГУ НП у м.Києві.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого та прокурорів у даному кримінальному провадженні.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається такою до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваній, що в разі невиконання обов'язків, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1