Справа № 727/10918/20
Провадження № 2/727/32/21
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ
(ЗАОЧНО)
20 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Слободян Г.М.
за участю:
секретаря судових засідань: Тихенької М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики,
Короткий опис позивних вимог
До Шевченківського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Аргументує позовні вимоги тим, що між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в серпні 2018 року відбулася домовленість про надання позики в розмірі 30000 доларів США. Був оформлений відповідний договір, за п.п. 4.1,5.1 договору позика надавалась на п'ять місяців із зобов'язанням повернути борг до 31.12.2018 року.
Вказує, що відповідач отримав кошти, що підтверджується розпискою від 08.08.2018 року, однак, на протязі тривалого часу, посилаючись на всякого роду сімейні обставини, гроші не повернув. Зазначає, що оскільки ОСОБА_2 ухиляється від повернення боргу, він прийшов до висновку вирішити дане питання в судовому порядку.
Окрім наведеного, вважає, що згідно п.6.4 договору ОСОБА_2 повинен сплатити штраф в розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочки, а саме: за 2019рік - 364 днів, тобто, 10920 доларів США: за 2020 рік - 340 днів, тобто, 10200 доларів США, а також понесені, станом на день пред'явлення зазначеного позову судові витрати: 1051 грн. судового збору, 421 грн. з забезпечення позову та 1000 грн.. за оплату витрат пов'язаних з правовою допомогою.
Просить, стягнути на його користь з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 30000 доларів США основного боргу, (що станом на 07.12.2020 року становить еквівалент в 841 730 грн. згідно курсу НБУ) та 20000 доларів США штрафу (що станом на 07.12.2020 року становить еквівалент в 565 820 грн. згідно курсу НБУ) та судові витрати.
Рух справи по позиціям сторін
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 січня 2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 лютого 2021 року закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті.
Розпорядження Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.04.2021 року за № 251 щодо повторного автоматичного розподілу справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021 року визначено головуючого суддю по справі Слободян Г.М,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 квітня 2021 року прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи у відкрите підготовче засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2021 року закрито підготовче провадження.
Сторони в судове засідання не з'явились, завчасно в установленому законом порядку були повідомлені про день, час і місце розгляду справи. Позивачем ОСОБА_1 та в його інтересах представником Баршаковим О.В. скеровано до суду клопотання про розгляд справи без їх участі; позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачем відомостей про поважність причини неявки в суд не надано. Відзщив на позовну заяву до суду не направлено.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд зважає на наступне.У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дослідженні докази та застосовані норми права
Судом належними та допустимими доказами по справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) проживає в АДРЕСА_1 ), що підтверджується паспортними даними (а.с.7-9)
Договір позики від 08 серпня 2018 року, що укладений між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .(а.с.4)
Дані розписки від 08.08.2018 року, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США.(а.с.5), за курсом валют, станом на 08.08.2018 року.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, які підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Ця судова практика є незмінною.
Встановивши наведені обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договорів позики, а ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 30000 доларів США, що підтверджується розпискою від 08.08.2018 року, яка написана відповідачем власноручно.
З аналізу змісту розписки, суд вважає, що кінцевим терміном повернення безвідсоткової позики є 31.12.2018 року.
У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 583/97/19 (провадження № 61-13172св19) зазначено, що особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів, визначених частиною другою статті 76 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документа.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Щодо можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18 вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
З урахуванням наведеного суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у валюті, визначеній договором.
Згідно з ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем ОСОБА_2 , відповідно до ст. 81 ЦПК України в судовому засіданні не подано будь-яких належних доказів, що свідчать про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення боргу за договором позики.
Відповідно до ст. 141 ЦК України судові витрати що складаються із сплати судового збору у розмірі 10931.00 грн. суд покладає на відповідачів, відповідно до задоволених позовних вимог.
Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зважає на наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/4242/15, зазначив, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченому адвокатом на виконання робіт.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; поведінкою сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; діями сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадією розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано: «… якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник не надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
Судом установлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Баршаковим О.В. було укладено угоду про надання правничих послуг 07.12. 2020 року. Згідно квитанції № 021/2020 адвокатом Баршаковим О.В. отримана від ОСОБА_1 1000 грн. та відповідно до звіту (акту) виконаних робіт від 16.12. 2020 року адвокат повністю надав клієнту ОСОБА_1 послуги у вигляді правничої допомоги за угодою від 07.12. 2020р. (а.с. 11-13). Отже заявлена вимога з огляду на наведене вище в сукупності досліджених доказів підлягає до задоволення.
Висновки. На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як сторона по справі, як на підставу своїх вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги грунтуються на законі і підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16, 525, 526, 610, 611, 612, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
Винести заочне рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, стягненні судових витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 30000 доларів США боргу за розпискою від 08.08.2018р. , що станом на 07.12.2020 року еквівалентно по курсу НБУ - 841 730 грн. та 20000 доларів США штрафу (що станом на 07.12.2020 року по курсу НБУ становить - 565 820 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 10931 грн.00 коп. та 1000 грн. витрат за надані послуги на правничу допомогу.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 - ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 20.08.2021р.
Суддя Слободян Г.М.