Справа № 362/3294/21
Провадження № 2/362/2240/21
13.10.2021 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Судом відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12 жовтня 2021 року судом отримано клопотання відповідачки про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Зокрема, клопотання обґрунтовано тим, що відповідачка не погоджується із розглядом справи в спрощеному провадженні.
Насамперед, відповідно до положень цивільного процесуального закону, «незгода сторони із розглядом справи в спрощеному провадженні», не є підставою для розгляду справи в загальному провадженні.
Також, вирішуючи дане клопотання, слід виходити з наступного.
Суд наголошує на тому, що за своєю юридичною структурою дана справа не відноситься до складних.
При цьому, відповідачка належним чином скористалася своїми процесуальними правами, надавши суду відповідний відзив на позов.
Суд обов'язково його дослідить і врахує при винесенні рішення у справі.
Таким чином, відповідачка реалізує своє право надати пояснення, доводи і міркування та заявити клопотання.
Тобто, навіть при розгляді справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відповідачка не позбавлена і має право надати пояснення, доводи і міркування у письмовому вигляді та заявити будь-які клопотання, які суд обов'язково розгляне.
Суд не вбачає перешкод для реалізації відповідачкою її прав заявити клопотання будь-якого характеру.
Вказані процесуальні дії абсолютно не залежать від виду і порядку провадження, що здійснюється судом.
При вирішенні питання про порядок розгляду справи, суд керувався нормами частин 2, 3 і 4 статті 274 ЦПК України, які дозволяють проводити розгляд справи за даним позовом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Як наслідок відповідно до частини шостої статті 279, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Отже, оскільки, предметом даного позову не є стягнення грошової суми, розмір якої перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
При цьому, відповідачка не позбавлена права заявити клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості спірного нерухомого майна.
Надалі, в залежності від встановленої вартості спірного майна, може бути змінена ціна позову та повторно вирішено питання щодо процесуальних підстав для порядку вирішення даної справи.
Суд зауважує, що для повного та всебічного встановлення обставин справи, суду достатньо дослідити письмові пояснення учасників процесу та дати аналіз письмовим доказам по справі.
До того ж, слід звернути увагу відповідача на таке.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 на всій території України установлено карантин, який в подальшому продовжено відповідними рішеннями Уряду України.
Тобто, у зв'язку із цим, обставини карантинних обмежень можуть бути підставою для багаторазового відкладення судових засідань, що призведе до тривалого розгляду справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
За таких обставин, клопотання є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 184 - 187, 274 - 277 ЦПК України,
В задоволенні клопотання відповідачки про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя