Справа №295/7107/21
Категорія 68
2/295/2090/21
30.09.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд м.Житомира в складі
головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Гльози М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
03.06.2021 позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 03.09.1994 відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції.
В обґрунтування вимог вказано, що від шлюбу неповнолітніх дітей сторони не мають. Сімейне життя сторін не склалося, подружні відносини припинилися за довго до звернення до суду з даним позовом, спільне господарство сторони не ведуть, шлюб існує лише формально.
Позивач стверджує, що збереження сім'ї та подальше спільне життя суперечить її інтересам.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, у якій також вказано, що позивач позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується змістом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачем відзиву на позовну заяву суду не подано.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
03.09.1994 відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем, про що складено відповідний актовий запис за №1602.
Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
Подружні відносини подружжя припинило, спільне господарство не ведеться, подальше збереження шлюбу позивач вважає не можливим, оскільки це суперечить її інтересам.
Позивач скористалась своїм правом та звернулась до суду з позовом у даній справі, наполягає на розірванні шлюбу.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 56 Сімейного кодексу України, кожен має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Такі положення національного законодавства України відповідають ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст.110, 112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.
З огляду на викладене, враховуючи доводи ОСОБА_1 , наведені у позові, враховуючи, що заперечень відповідача стосовно позову до суду не надійшло, суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, відтак, розірвання шлюбу буде відповідати інтересам позивача, а збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, тому позов необхідно задовольнити.
Згідно з ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
У відповідності до абз.2 ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судові витрати, згідно зі ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням задоволення заявленого позову.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, частиною 3 статті 105, статтями 110-112 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03.09.1994 відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис за №1602 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: Т.А.Воробйова