Справа № 523/18387/20
Провадження №2/523/1294/21
"11" серпня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Єпутатової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним,-
Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить: визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.01.1995 року за № 95/0161, а саме однокімнатної квартири, загальною площею - 35,5 кв.м., житлова площа - 18,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Одеській Універсальній Біржі GIP між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований на Одеській Універсальній Біржі GIP в «Журналі реєстрації біржових правочинів з нерухомістю», реєстраційний №95/0161 від 19.01.1995 року, а також в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації, 138 - стр., 76 - кн., 119 - пр. від 02.02.1995 року.
Позов мотивується тим, що на час укладення договору, ні позивач, ні відповідач не знали, що правочин, в відповідності до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.
В судове засідання з'явилася представник позивача -адвокат Дьоміна Тетяна Вікторівна, яка позовні вимоги підтримала та просилу суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзив на адресу суду не надав, що відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, дійшов наступного:
Згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна від 19.01.1995 року за № 95/0161, укладеного на Одеській Універсальній Біржі GIP, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 , купила однокімнатну квартиру, загальною площею - 35,5 кв.м., житлова площа - 18,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований на Одеській Універсальній Біржі GIP в «Журналі реєстрації біржових правочинів з нерухомістю», реєстраційний №95/0161 від 19.01.1995 року, а також в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації, 138 - стр., 76 - кн., 119 - пр. від 02.02.1995 року.
Позивач використовує вказану квартиру протягом двадцяти п'яти років для постійного проживання, зареєстрована за вказаною адресою, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує квартиру в належному санітарно-технічному стані.
Позивач зазначає, що сторонами договір був повністю виконаний: продавцем було звільнені всі приміщення та передав покупцю ключі і знявся з реєстрації за вказаною адресою.
Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.
Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладення договору купівлі - продажу в 1995 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права.
Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Судом встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемним є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядаю справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири, загальною площею - 35,5 кв.м., житлова площа - 18,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані.
При вчиненні правочину дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі - продажу квартири, правочини були реальними і вчинені у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1995 році.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги правомірні, підтверджені нормами ст. 47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року, що регулювала дані правовідносини на час укладення договору купівлі - продажу і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожному доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
У зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, і така можливість втрачена, правочин підлягав державній реєстрації і така реєстрація не була проведена, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав шляхом задоволення позову.
Керуючись ст.ст 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.01.1995 року за № 95/0161, а саме однокімнатної квартири, загальною площею - 35,5 кв.м., житлова площа - 18,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Одеській Універсальній Біржі GIP між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований на Одеській Універсальній Біржі GIP в «Журналі реєстрації біржових правочинів з нерухомістю», реєстраційний №95/0161 від 19.01.1995 року, а також в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації, 138 - стр., 76 - кн., 119 - пр. від 02.02.1995 року - дійсним.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16.08.2021 року.