Справа № 242/4168/21
Провадження № 2/242/1207/21
06 жовтня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Селидове в порядку заочного спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ТОВ «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування позову зазначила, що 12.04.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. було вчинено виконавчий напис № 7279 за кредитним договором № 600237311 К1 від 17.06.2013 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» (правонаступник ТОВ «Інвестохіллс Веста», за договором про відступлення прав вимоги є правонаступником є ТОВ «Вердикт Капітал»). За вищевказаним договором з позивача стягнуто заборгованість за період з 29.01.2019 року по 05.04.2021 року, а саме заборгованість в розмірі 67 579 грн. 12 коп., з яких: прострочена заборгованість в розмірі 40 037,54 грн.; заборгованість за відсотками та комісіями в розмірі 27 541 грн. 58 коп., та за вчинення виконавчого напису у розмірі 1500 грн. 00 коп., загальна сума складає 69 079 грн. 12 коп. Позивачем було укладено кредитний договір з АТ «Альфа Банк» на суму 2000 грн., однак вимоги за договором позивачем виконанні в повному обсязі. Вважає, що даний виконавчий напис вчинено з порушенням чинного законодавства та таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент вчинення виконавчого напису приватний нотаріус Личук Т.В. не мав права на вчинення нотаріальних дій, тому що в Державному реєстрі нотаріусів України відомості про його реєстрацію були відсутні. Крім того, зазначений виконавчий напис було вчинено без наявності усіх передбачених законом документів, без урахування строків давності та в порушення вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». Таким чином, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7279, виданий 12.04.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, про стягнення з неї на користь ТОВ «Вердикт Капітал» загальну заборгованість у розмірі 69 079 грн. 12 коп., та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надала суду заяву, в якій підтримала позов та просить суд слухати справу за її відсутності.
Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Згідно ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.
Третя особа приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір б/н від 17.06.2013 року з АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал».
Відповідно до заяви від 11.05.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» направило на адресу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області, Білогруд Л.І., вимоги про примусове виконання рішення.
12 квітня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 7279, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за кредитним договором № 600237311 КI від 17.06.2013 року на користь АТ «Альфа-Банк» (правонаступник: ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» на підставі Договору № 2019-1АБ/Веста про відступлення прав вимог в 28.01.2019, правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», на підставі договору відступлення права вимоги № 29-01/19/2 від 29.01.2019 року). Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за період з 29.01.2019 року по 05.04.2021 року, суму у розмірі 67 579,12 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 40 037,54 грн.; сума заборгованості за відсотками та комісіями у розмірі 27 541,58 грн., за вчинення виконавчого напису, загальна сума 1500,00 грн. Загальна сума стягнення у розмірі 69 079,12 грн.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 65553321 від 25.05.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису № 7279 від 12.04.2021 року, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в загальному розмірі 69 079,12 грн.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Цими актами є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Так, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Проте, ТОВ «Вердикт Капітал» та приватним нотаріусом суду не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача та наявність у відповідача права вимоги.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Так, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також, п.п. «б» п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами» за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідачем не надано доказів надання розрахунку заборгованості для вчинення нотаріальної дії, який би містив в собі інформацію щодо строків та дат за які нарахована заборгованість за тілом кредиту, відповідних відсотків за користування кредитом та комісії, строків прострочення зобов'язання зі сплати щомісячних платежів, тощо.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
Таким чином, не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
В матеріалах справи відсутні відомості про направлення та вручення ОСОБА_1 письмової вимоги з пропозицією сплатити заборгованість за кредитним договором.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).
Враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідачем не доведена безспірність суми боргу на момент вчинення виконавчого напису, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні не знайшло своє підтвердження правомірність вчинення виконавчого напису № 7279, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 133,141 ЦПК України, суд вважає за необхідне документально підтверджені витрати позивача на сплату судових витрат у розмірі 908 грн. 00 коп. покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12,13, 19, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України ст.ст. 312, 1212 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ЗУ «Про виконавче провадження», -
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, б.5б, ЄДРПОУ 36799749), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (місцезнаходження: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 17), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 12 квітня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 7279 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 600237311 КI від 17.06.2013 року на загальну суму 69 079 (шістдесят дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 12 коп., що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, б.5б, ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Владимирська