Справа №:755/914/14-ц
Провадження №: 6/755/917/21
"12" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
стягувача - ОСОБА_1 ,
представника стягувача - ОСОБА_2 ,
представника боржника - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна в спільній сумісній власності, боржник: ОСОБА_4 , стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_5 , -
15.06.2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна в спільній сумісній власності, боржник: ОСОБА_4 , стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_5 .
У вказаному поданні приватний виконавець просить: визначити частку майна боржника - ОСОБА_4 в житловому будинку АДРЕСА_1 , яким вона володіє спільно з ОСОБА_5 ; визначити частку майна боржника - ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,1024 га., кадастровий номер: 8000000000721760007 по АДРЕСА_1 , якою вона володіє спільно з ОСОБА_5 .
Вимоги подання мотивовано тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В. знаходиться виконавче провадження №60387404 з примусового виконання виконавчого листа №755/914/14-ц від 06.03.2016 року виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 1549721,05 грн. На дату звернення з поданням до суду залишок боргу складає: 754314,02 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.08.2020 року було задоволене подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника. Разом з тим, в ухвалі судом було встановлено, що у боржника відсутні кошти та цінності, на які можливо звернути стягнення, а також той факт, що боржник ухиляється від виконання вимог приватного виконавця та не вживає заходів щодо виконання рішення суду. Відповідно до цього, приватним виконавцем 06.10.2020 р. у присутності понятих та дільничного офіцера поліції було здійснено примусове проникнення до житла боржника за адресою: АДРЕСА_2 . При огляді квартири було встановлено відсутність рухомого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. У процесі виконання рішення суду 04.11.2020 р. до приватного виконавця надійшов лист від представника боржника (вих. №26/10-1 від 26.10.2020 р.) в якому було повідомлено, що квартира знаходиться у спільній сумісній власності боржника та її колишнього чоловіка ОСОБА_5 , яка була набута у власність боржником у час її перебування у шлюбі з ОСОБА_5 . Відповідно до поданої заяви, було додано копію свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу. На підставі вищезазначеного, приватний виконавець звернувся з поданням до Дніпровського районного суду м. Києва про визначення частки майна боржника - ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 . Разом з тим, після звернення із поданням до суду, в ході здійснення виконавчого провадження №60364321 було отримано інформацію, а саме відповідно до повідомлення КП «Київське міське БТІ» (вих. №062/14-6851 (И-2021) від 04.06.2021 р.) приватному виконавцю стало відомо, що боржнику належить спільне майно, а саме: домоволодіння яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано на праві власності за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14.06.1994 р. Крім того, відповідно до вищезазначеного договору купівлі-продажу від 14.06.1994 р. ОСОБА_5 придбав домоволодіння разом з земельною ділянкою, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Згідно даних поземельної книги, наданої ГУ Держгеокадастру у м. Києві, земельна ділянка площею 0,1024 га., кадастровий номер: 8000000000721760007, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва. Згідно з статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому, згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Виходячи з вищезазначених положень закону, можна зробити висновок, що боржнику - ОСОБА_4 , належить на праві спільної сумісної власності Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_4 , які були набуті під час пересування у шлюбі. Відповідно до частини 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 443 ЦПК України - питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Згідно з ч. 1 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Оскільки у приватного виконавця на виконанні знаходиться виконавчий лист №755/914/14-ц від 06.03.2016 року виданий Дніпровським районним судом м. Києва, тому приватний виконавець звертається з відповідним поданням саме до Дніпровського районного суду м. Києва.
15.09.2021 року до суду надійшли письмові заперечення представника боржника щодо подання приватного виконавця, зі змісту яких вбачається, що боржник не визнає вимог відповідного подання та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на наступне. 12.11.2020р. приватний виконавець подав подання від 12.11.2020р. про визначення частки майна в спільній сумісній власності, в якому просив визначити частку майна боржника в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 . Дане подання було задоволене 15.07.2021р. Вартість часки, що належить боржнику у майні - квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , є достатньою для задоволення вимог стягувача, які залишились на дату складання подання від 10.06.2021. Так, на дату складання подання від 10.06.2021р. залишок боргу складає 808852,55 гpн. Виконавче провадження №59189081 про стягнення з боржника на користь АТ «Укрсоцбанк» було закрите 23.03.2021р. - підтвердженням є постанова ВП №59189081 про закінчення виконавчого провадження від 23.03.2021р. Квартира виставлялась на реалізацію 09.11.2020р. на електронні торги «СЕТАМ» ЛОТ 447141 зі стартовою ціною 2041080,00 грн. У подані від 10.06.2021р. приватним виконавцем не було обґрунтовано, що вартість вже арештованого майна - частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проникнення в яку відбувалося 06.10.2020р., є не достатньою для задоволення вимог стягувача - ОСОБА_1 . Згідно до ухвали суду від 15.07.2021р. виділено частку боржника у розмірі Ѕ частини квартири. Боржником було замовлено оцінку квартири станом на 22.07.2021р. Згідно до виконаної оцінки ТОВ «Експертна компанія «Вектор» вартість всієї квартири за адресою: АДРЕСА_2 - становить 3733000,00 грн. Вартість Ѕ частини квартири становить - 1866500,00 грн. До того ж згідно до рішення від 23.02.2015р. по справі №755/914/14-ц було вирішено стягнути з ОСОБА_6 (спадкоємцем якого є ОСОБА_1 ) на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 102520,55 грн. Враховуючи це, борг ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 зменшується на суму 102520,55 грн. Враховуючи вищенаведене, дане подання від 10.06.2021р. не відповідає чиним нормам ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої: «стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця».
В судовому засіданні стягувач підтримав вимоги подання просить подання задовольнити і пояснив суду, що боржниця шість років не виконує рішення суду. Ѕ частина квартири була виставлена на електронні торги і ці торги проходили вчора. Нажаль торги не відбулись, зареєструвались 5 учасників, але ніхто ставки не зробив, тож тепер вартість частки квартири буде зменшена на 15%.
Представник стягувача в судовому засіданні підтримав вимоги подання, просить подання задовольнити і пояснив суду, що рішення суду має бути виконане, а на теперішній час принцип виконання рішення порушується, сама боржниця ухиляється від виконання рішення суду. Визначену частку квартири було направлено на реалізацію, але цього не достатньо для виконання рішення, тому приватний виконавець продовжував відшукувати належне боржниці майно і встановив, що їй на праві спільної сумісної власності належить будинок та земельна ділянка, які були набуті під час перебування у шлюбі. За таких обставин представник вважає, що має бути визначена частка майна боржника у вказаному в поданні майні в розмірі 1/2. Торги щодо частки квартири були призначені, але покупців не знайшлось, тож тепер це майно буде переоцінене і відповідно його вартість знизиться. Боржниця мала змогу сама продати належну їй частку і виконати рішення суду, однак цього не зробила, від виконання рішення ухиляється, і рішення суду лишається невиконаним протягом шести років. Приватний виконавець коштів по виставленій на торги частці квартири не отримав, покупці на це майно відсутні, відповідно вартість майна буде знижена, і взагалі не зрозуміло чи вдасться продати частину квартири. Загалом борг становить десь 808000,00 грн., а також витрати виконавчого провадження. На думку представника, якщо б ціна частки квартири була б привабливою, то хтось би її придбав, але цього немає і вартість буде знижена. Чинне законодавство не містить обмеження для виконавця щодо ініціювання питання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами до того часу поки рішення суду не буде виконане в повному обсязі. Якщо якесь з майна, по якому визначено частки, приватний виконавець реалізує раніше і тим самим борг буде погашений, інше майно буде повернуте боржнику. На теперішній час сторона боржника вже оскаржує оцінку квартири, тож взагалі не відомо коли належна боржнику частка квартири буде реалізована.
Представник боржника в судовому засіданні заперечує проти задоволення подання приватного виконавця з підстав викладених у письмових запереченнях і додатково пояснила суду, що на теперішній час немає підстав для визначення частки боржника у будинку та земельній ділянці, оскільки вже виділена частка боржника у квартирі, стартова ціна квартири становить близько 2 млн. За таких обставин не зрозуміло чому вартості 1/2 частини квартири не достатньо для погашення боргу. Крім того, звернення стягнення на майно має здійснюватися в межах боргу та витрат виконавчого провадження. На теперішній час сторона боржника оскаржила здійснену виконавцем оцінку квартири, оскільки вважає її заниженою, адже за оцінкою проведеною на замовлення боржника вартість квартири є на багато вищою. Однак, оскарження незаконних дій виконавця не зупиняє проведення електронних торгів, а під час проведення торгів ціна лоту за ставками учасників може підвищуватись, і поки не відомо за якою ціною майно буде продане, тож відповідне подання є передчасним.
Приватний виконавець Ляпін Д.В., заінтересована особа ОСОБА_5 та/або його представник в судове засідання не з'явились.
Суд, вивчивши подання приватного виконавця, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що подання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Згідно зі ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
Порядок та підстави звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, передбачені ст. 366 ЦК України. Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, провадиться згідно зі ст. 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.
Питання звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, регулюється ст. 371 ЦК України, згідно з якою кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 січня 2020 року по справі № 3676231/16-ц зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Із матеріалів справи вбачається, що 29.04.1987 року між боржницею та заінтересованою особою був зареєстрований шлюб, який розірвано 17.09.1996 року відповідно до даних свідоцтва про розірвання шлюбу.
14.06.1994 року між ОСОБА_5 , як покупцем, та ОСОБА_7 , як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу за яким продавець продав, а покупець купив житловий будинок з надвірними побудовами з землевідводом, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказане майно складається з житлового будинку, жилою площею 76,3 кв.м., гаражу та надвірних побудов, розташованих на земельній ділянці розміром 600 кв.м.
За наявними в матеріалах справи даними поземної книги, право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000721760007), площею 0,1024 га., розташовану у АДРЕСА_1 , 19.02.2001 року зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі державного акту І-КВ 148478.
Частиною другою статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Крім того, відповідно до статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 по справі №327/504/17).
Аналіз наведених положень чинного законодавства України в сукупності зі змістом ст.ст. 366, 371 ЦК України дає підстави для виноску про те, що при вирішенні питання стосовно визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, слід встановити, що у боржника відсутнє інше майно, на яке можу бути звернуто стягнення, що і призводить до необхідності примусового визначення судом відповідної частки боржника, і лише у такому випадку втрачання у мирне володіння майном, що передбачено ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є виправданим та допустимим.
Відповідні висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №464/2227/17 та від 25.04.2018 року у справі №534/795/14-ц на які посилається стягувач у своїх письмових поясненнях.
Так, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №464/2227/17 зазначено, що у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчих листів про стягнення з боржника боргу, встановлено, що боржнику разом з іншими особами на праві спільної власності належить квартира, інше рухоме та нерухоме майно у боржника відсутнє. Встановивши, що боржник не працює та не має іншого рухомого чи нерухомого майна, на яке в подальшому можливо було б звернути стягнення, Апеляційний суд Львівської області погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця.
У постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №534/795/14-ц вказано, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що розмір заборгованості боржника перевищує вартість вже арештованого майна боржника та іншого майна у боржника не виявлено, тому державний виконавець має право виконати рішення суду за рахунок звернення стягнення на частку боржника у праві власності. Суди попередніх інстанцій, виходячи з того, що боржник має заборгованість та наявного у нього майна недостатньо для погашення цієї заборгованості в повному обсязі, дійшли обґрунтованого висновку про визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя для подальшого погашення заборгованості.
Як вбачається зі змісту подання, приватний виконавець вказує, що на дату звернення із поданням до суду залишок боргу складає 754314,02 грн.
Ухвалою суду від 15.07.2021 року було задоволене подання приватного виконавця та визначено частку майна боржника - ОСОБА_4 , яким вона володіє спільно з ОСОБА_5 , у розмірі Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_3 .
Із матеріалів справи вбачається, що попередньо вказана квартира виставлялась приватним виконавцем та торги зі стартовою ціною 2041080,00 грн.
Відповідно вартість Ѕ частини квартири становить 1020540,00 грн.
Суд не приймає до уваги посилання сторони стягувача на те, що торги не відбулись і відповідно вартість Ѕ частини квартири буде знижена, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження цих обставин, а об'єктивно із матеріалів справи вбачається, що вартість Ѕ частини квартири є вищою від залишку боргу ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 і відсутні жодні дані, які б свідчили про те, що виручених коштів від продажу частки квартири не буде достатньо для повного покриття боргу разом із витратами виконавчого провадження, тому звернення приватного виконавця із цим поданням суд вважає передчасним, адже фактично приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що реалізувавши Ѕ частину квартири, заборгованість не буде погашена в повній мірі.
В даному випадку, на переконання суду, втручання у право мирного володіння майном співвласників порушується за відсутності даних, на підставі яких можна дійти обґрунтованого висновку про те, що коштів отриманих від реалізації Ѕ частини квартири не буде достатньо для погашення боргу.
Безумовним є те, що рішення суду є обов'язковим та має бути у будь-якому випадку виконане добровільно боржником або ж у примусовому порядку, однак виконання рішення суду має відбуватись у порядку та у спосіб, передбачений законом. Неналежне виконання боржником свого обов'язку по виконанню рішення суду та ухилення від такого виконання, не передбачає законодавчого дозволу на здійснення примусового виконання рішення суду у спосіб, що не відповідає встановленим національним законодавством процедурам.
Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні актуальні дані про право власності на домоволодіння станом на час звернення приватного виконавця до суду із відповідним поданням, а дані поземної книги вказують на те, що право власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 було зареєстроване 19.02.2001 року на підставі державного акту І-КВ 148478, і зазначене не може виключати набуття права власності шляхом здійснення права на приватизацію.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-82, 89, 353-355, 443, 446 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна в спільній сумісній власності, боржник: ОСОБА_4 , стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 15.10.2021 року.
Суддя -