Справа № 1-182/2011
Провадження №: 1/755/13/21
"07" жовтня 2021 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
заінтересованої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст.28 ч.ч.2, 3 ст.358, ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.212 КК України, -
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст.28 ч.ч.2, 3 ст.358, ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.212 КК України.
24 вересня 2019 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва закрито кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.ч.2, 3 ст.358, ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.212 КК України, у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК (в редакції 1960 р.).
Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2020 року - постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року в частині закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.ч.2, 3 ст.358, ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.212 КК України, у зв'язку з її смертю - скасовано, а кримінальну справу щодо ОСОБА_6 повернуто на новий судовий розгляд, оскільки син померлої - ОСОБА_5 наполягав на продовженні провадження у справі з мето реабілітації померлої.
Справа надійшла до суду з обвинувальним висновком та розглядається згідно норм Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
02.02.2021 року кримінальне провадження після автоматичного розподілу передано головуючому - судді ОСОБА_1 .
Захисник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.212 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину та за ч.3 ст.28 ч.2, 3 ст.358 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності. Також просив суд скасувати арешт, накладений на грошові кошти в розмірі 1901000 гривень, які знаходяться на зберіганні в УФЗБО ГУ МВС України в м. Києві, та повернути зацікавленій особі ОСОБА_5 , скасувати запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, застосований 27.04.2010 року відносно обвинуваченої ОСОБА_6 .
Обґрунтовуючи клопотання, захисник зазначає, що підсудній ОСОБА_6 інкримінується ухилення та пособництво в ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у розмірі 1973279 грн. за період з 01.07.2007 по 01.06.2008 роки. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» № 101-IX від 18.09.2019, який набрав чинності 25.09.2019 року, під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших об'язкових платежів, які в три тисячі і більше перевищують установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян. Таким чином, на даний час кримінальна відповідальність настає у разі ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, починаючи з суми у розмірі 2881500 грн. Тому кримінальна справа в частині обвинувачення підсудної за ст.212 КК України підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.
Крім того, 25.09.2019 року, вказаним Законом із Кримінального кодексу України виключена ст.205 «Фіктивне підприємство», а також внесені зміни до ст.212 КК України щодо збільшення сум податків, за несплату яких може наставати кримінальна відповідальність.
Злочини, передбачені ч.2, 3 ст.358 КК України, відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком та нетяжким злочином. Згідно фактичних обставин справи, події мали місце в період з 2006 року по 2008 рік, відтак на час розгляду справи сплинув передбачений законом 5-річний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим підсудна звільняється від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України.
Враховуючи викладене, просив задовольнити клопотання.
Прокурор та заінтересована особа в судовому засіданні не заперечували проти клопотання захисника, просили суд його задовольнити у повному обсязі, у зв'язку з наявністю правових підстав, закрити кримінальну справу, скасувати арешт та запобіжний захід.
Суд, вислухавши думку захисника, з'ясувавши думку прокурора та заінтересованої особи, роз'яснивши наслідки закриття справи, вивчивши матеріали кримінальної справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.п.11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом у порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у складанні працівником юридичної особи будь-якої форми власності, яка не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків; підробленні з метою використання інших офіційних документів, які складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, вчиненими повторно, у складі організованої групи; у використанні завідомо підробленого документу, вчиненими у складі організованої групи; в пособництві службовим особам в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, у встановленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах, вчиненому у складі організованої групи, що кваліфіковано прокурором за ч.3 ст.28 ч.2 ст.358, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.212 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.212 КК України кримінальна відповідальність передбачена за діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони призвели до фактичного ненадходження до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування коштів в особливо великих розмірах
Згідно примітки до ст.212 КК України, в редакції, чинній на час складання обвинувального висновку відносно ОСОБА_6 , під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
25 вересня 2019 року набрали чинності положення Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18.09.2019 року №101-ІХ. Вказаним Законом із Кримінального кодексу України виключена ст. 205 «Фіктивне підприємство», а також внесені зміни до ст.212 щодо збільшення сум податків, за несплату яких може наставати кримінальна відповідальність, яким у примітці до ст.212 КК України слово «тисячу» замінено словами «три тисячі».
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, відповідно до ч.1 ст.5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але мають судимість.
Відповідно до постанови Верховного суду 266/3090/18 від 01.03.2021 системне й телеологічне тлумачення зазначених правових норм дає підстави зробити висновок, що діяння може вважатися кримінальним правопорушенням лише за умови, якщо воно визнається таким чинною нормою Особливої частини КК. Втрата такою нормою чинності тягне неможливість її застосування до діянь, які раніше визнавалися злочином. При цьому в разі ухвалення в подальшому нового закону, який знову визнає відповідне діяння кримінально караним, такий закон не матиме зворотної дії з огляду на наведені положення ст. 58 Конституції України та ст.5 КК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 січня 2021 року (справа № 0306/7567/12, провадження № 13-73кс19), зазначила, що особу може бути піддано кримінальному переслідуванню виключно за діяння, яке визнано злочином за нормами КК, тоді як втрата чинності нормою Особливої частини КК означає, що передбачені нею дії або бездіяльність вже не містять ознак діяння, за яке цим Кодексом встановлювалася кримінальна відповідальність. Офіційна констатація невідповідності правової норми Конституції України анулює її юридичну силу, що за змістом є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні. Отже, дія чи бездіяльність перестають вважатися злочином як на підставі закону про скасування кримінальної відповідальності, так і у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про неконституційність норми КК, що встановлювала цю відповідальність.
Частиною 3 ст.5 КК України встановлено: закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, або частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Відповідно до статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободособі не може призначатися покарання, більш суворе від того, яке застосовувалося на час вчинення кримінального правопорушення. Європейський суд з прав людини вважає, що стаття 7 Конвенції є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі „Скоппола проти Італії“ від 17 вересня 2009 року, заява- №10249/03).
Таким чином, закон, що має зворотну дію в часі, поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності та котрим пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину, у зв'язку з чим кримінальна справа за обвинуваченям ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.212 КК України підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч.1 ст.6 КПК України 1960 р. за відсутністю в діянні складу злочину.
Крім того, частина перша ст.49 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року №2341-ІІІ, яка діяла на час вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів), передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності: у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло два роки; у разі вчинення злочину середньої тяжкості, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Провадження у кримінальній справі може бути закрито у зв'язку із закінченням строків давності ( ч.1 п.5 ст.7-1 КПК України 1960 року).
Відповідно до вимог ч.2 ст.11-1 КПК України 1960 року суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків даності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Згідно зі ч.1 ст.282 КПК України 1960 року, якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 72, 8, 9, 10, 111 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
Санкція ч.2 статті 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк від трьох до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.
Санкція ч.3 статті 358 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Згідно положень ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.2, 3 ст.358 КК України, є нетяжкими проступком та кримінальним правопорушенням.
Згідно обвинувального висновку, події мали місце в період з 2006 року по 2008 рік, відтак на час розгляду клопотання сплинув передбачений законом 5-річний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим підсудну належить звільнити від відбування призначеного покарання на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України.
Згідно зі ст.248 КПК України (1960 року) за наявності визначених у законі обставин (ч.1 ст.6, ст.7, статтей 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК) суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом. Копія постанови протягом трьох діб після її винесення надсилається сторонам.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.49 КК України для закриття кримінальної справи, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.2, 3 ст.358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно Перехідних положень КПК України, у судовому провадженні, яке здійснюється відповідно до КПК України 1960 року, при надходженні від учасників процесу клопотань, зокрема щодо арешту майна, суд має керуватися положеннями КПК України 1960 року.
Згідно ст.126 КПК України (1960 р.), накладання арешту на банківські рахунки, забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду. Накладення арешту скасовується постановою слідчого, якщо у застосуванні цього заходу відпаде необхідність.
Відповідно до постанови слідчого прокуратури Печерського району м. Києва від 16.04.2008 року (том 160 а.с.220-224) було накладено арешт на кошти, що знаходяться на відповідальному зберіганні в УФЗБО ГУ МВС України в м.Києві, в сумі 1901000 грн. Приймаючи до уваги, що справа відносно ОСОБА_6 підлягає закриттю із зазначених вище підстав, наявні правові підстави для скасування вказаного арешту та повернення грошових коштів заінтересованій особі ОСОБА_5 , який є сином підсудної ОСОБА_6 .
Згідно з ч.4 ст.165 КПК України запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.
У зв'язку з закриттям кримінальної справи, на думку суду, відпала необхідність у запобіжному заході, застосованому відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 288 а.с.256) у вигляді підписки про невиїзд, а тому даний запобіжний захід слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.58 Конституції України, ст.49 КК України, п.2 ч.1 ст.6, 11-1, 81, 248, 282 КПК України 1960 року, п.11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18.09.2019 року №101-ІХ, суд,-
Клопотання захисника - задовольнити.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.212 КК України - закрити у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину, на підставі п. 2 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року).
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст.28 ч.2, 3 ст.358 КК України - закрити у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ч.1 п.5 ст.7-1 КПК України (1960 року).
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, застосований до ОСОБА_6 постановою старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ МВС України ОСОБА_7 від 27.04.2010 року - скасувати.
Арешт, накладений на грошові кошти в сумі 1901000 гривень, які знаходяться на зберіганні в УФЗБО ГУ МВС України в м. Києві - скасувати.
Грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку в автомобілі ВАЗ - 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти в сумі 1901000 гривень, які знаходяться на зберіганні в УФЗБО ГУ МВС України в м. Києві - повернути заінтересованій особі ОСОБА_5 .
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1