Справа № 943/587/21 Головуючий у 1 інстанції: Кос. І.Б.
Провадження № 33/811/896/21 Доповідач: Галапац І. І.
11 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Зозулі Юрія Михайловича на постанову судді Буського районного суду Львівської області від 25 травня 2021 року,
з участю захисника правопорушника ОСОБА_1
- адвоката Зозулі Ю.М.
цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 454 грн. судового збору.
Згідно постанови судді, 20 березня 2021 року о 17 год. 50 хв. у селі Побужани Золочівського району Львівської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 із ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, невнятна розмова, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Зозуля Ю.М. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки винесена без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, із порушенням вимог законодавства при наданні судом оцінки наявним у справі доказам, відповідно такою, що винесена за формального підходу судді до розгляду справи. Вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є безпідставним, так як він не підтверджений жодними допустимими та належними доказами у справі. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з численними порушеннями вимог законодавства, підписаний лише одним свідком, крім того, при складанні працівником поліції протоколу, ОСОБА_1 не роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, його право на надання особистих пояснень та зауважень до змісту протоколу, а також його права передбачені ст. 268 цього Кодексу. Стверджує, що в матеріалах справи відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також із відеозапису події вбачається, що останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у зв'язку з тим, що працівниками поліції йому були роз'ясненні лише їх права. Крім того, свідки не підтвердили факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а лише відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, мотивуючи тим, що копію постанови він отримав лише 02 червня 2021 року, в подальшому 03 червня 2021 року ним було отримано травму правої руки, що суттєво знизило його працездатність, та унеможливило підготувати ним апеляційну скаргу вчасно; скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Заслухавши виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Зозулю Ю.М. про розгляд справи у відсутності правопорушника та про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за можливе поновити строк апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду та приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, прийшла до вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, який грунтується на сукупності досліджених та перевірених судом доказів.
Такий висновок суду підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: даними протоколу про адміністративне порушення серії ОБ №028821 від 20 березня 2021 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 20 березня 2021 року, якими підтверджено відмову ОСОБА_1 у їх присутності від проходження огляду в установленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння; відеозаписом події та іншими, наявними в матеріалах справи доказами, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується апеляційний суд.
Оцінюючи докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що такі є належними, допустимими, а також достатніми, що підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Як зазначено в протоколі, права та обов'язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз'яснені, про що свідчить його підпис у такому.
Протокол про адміністративне серії ОБ №028821 від 20 березня 2021 року складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і він є оформленим та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, крім цього, його дані узгоджуються з відеозаписом події. Отже, наведені докази є належним та допустимим та обґрунтовано покладені в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення.
Крім того, апеляційним судом враховується також і те, що правопорушник ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у зв'язку з чим твердження апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованою.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов'язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині недоведення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 20 березня 2021 року, то такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі доказами, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, а невизнання ним своєї вини у скоєному суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинені правопорушення, та відхиляє їх.
Доводи адвоката Зозулі Ю.М. про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушниці, ступеню її вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
поновити захиснику правопорушника ОСОБА_1 - адвокату Зозулі Ю. М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Буського районного суду Львівської області від 25 травня 2021 року.
Апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Зозулі Ю.М. - залишити без задоволення, а постанову судді Буського районного суду Львівської області від 25 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.