Справа № 465/8644/20 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П.
Провадження № 22-ц/811/678/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:2
05 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,
секретарка: Скакун І.А.,
за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова в складі судді Мигаль Г.П. від 29 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії «Українська галицька партія» про визнання рішення протиправними та поновлення порушених прав, -
ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Вказану ухвалу оскаржив позивач ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказує, що дана ухвала суду була прийнята із грубим порушенням норм процесуального права. Не погоджується з висновками суду про те, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вважає, що порушено конституційне право, передбачене ст. 36 Конституції України. Звертає увагу суду на те, що в даній справі наявні всі критерії, які свідчать про цивільну юрисдикцію спору (характер відносин (цивільні), суб'єкт звернення (фізична особа), наявність спору про право (конституційне право на об'єднання у політичні партії)). Зазначає, що судом першої інстанції не вказано за правилами якого судочинства повинна розглядатися дана справа. Не погоджується з висновками суду про те, що вирішення даних питань належить до внутрішньо-організаційної діяльності Політичної партії «Українська Галицька партія», оскільки пунктами 3.19 та 8.9 Статуту УГП чітко передбачено, що рішення керівних органів партії можуть бути оскаржені та скасовані у судовому порядку. Також вважає неправильними висновки суду по те, що правовідносини, з приводу яких виник спір регулюються не Кодексом законів про працю України, а законодавством щодо створення та діяльності політичних партій, оскільки в даному випадку відбулося відсторонення посадової особи від займаної посади, що регулюється саме Кодексом законів про працю.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що інтереси позивача в судовому засіданні захищав представник.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, а також усних та письмових пояснень позивача (його представника) у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, ст.ст. 124, 125 Конституції України, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц, ст. 2, ч.5 ст.6 ЗУ «Про політичні партії», Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 у справі №1-17/2001, та відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що предметом позову є визнання протиправним рішення Головної Контрольної комісії № 01/12-2020 від 02 грудня 2020 року та поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Львівської обласної організації політичної партії "Українська галицька партія" Отже, суд вважав, що правовідносини, з приводу яких виник спір, не регулюються КЗпП України, а регулюються законодавством, щодо створення та діяльності політичних партій. Суд зазначив, що відповідно до підпункту "Г" п. 9.6 Розділу 9 Статуту політичної партії "Українська галицька партія" за результатами проведеної перевірки (ревізії, аудиту) ГКК приймає рішення про зупинення (не більше ніж на 30 днів) повноважень чи відсторонення з посади Керівників (посадових осіб) первинного осередку чи місцевої організації, призупинення членства в Партії, у разі виявлення грубого порушення ними вимог чинного законодавства України, Статуту чи Програми, інших документів Партії, з подальшою передачею такого рішення на розгляд та вирішення Політичній раді або З'їзду. Суд вважав, що вирішення питань щодо призупинення членства в партії та відсторонення від посади голови первинного осередку чи місцевої організації є виключною компетенцією відповідного статутного органу Політичної партії "Українська галицька партія" - Головної контрольної комісії з подальшою передачею такого рішення на розгляд та вирішення Політичної ради або З'їзду. Тобто, вирішення питань, з якими позивач звернувся до суду, належить до внутрішньо - організаційної діяльності Політичної партії "Українська галицька партія" і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції немає, висновки суду відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону.
21 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Політичної партії «Українська галицька партія», в якій просив:
?визнати Рішення Головної Контрольної комісії № 01/12-2020 від 02.12.2020 року - протиправним та скасувати;
?поновити його на посаді Голови Львівської обласної організації політичної партії «Українська галицька партія».
Позов мотивував тим, що 02.12.2020 року Головною контрольною комісією Української галицької партії було прийнято Рішення №01/12-2020 про призупинення його членства в партії та відсторонення його від посади Голови Львівської обласної організації політичної партії «Кераїнська галицька партія». Однак вважає, що дане рішення прийнято з грубим порушеннями чинного Статуту Української галицької партії, Закону України «Про політичні партії в Україні» та Конституції України. Таким чином, внаслідок безпідставного, необгрунтованого, незаконного рішення Головною контрольною комісією було порушено його конституційне право на об'єднання в політичні партії.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, предметом позову є визнання протиправним рішення Головної Контрольної комісії № 01/12-2020 від 02 грудня 2020 року та поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Львівської обласної організації політичної партії "Українська галицька партія".
Згідно рішення Головної контрольної комісії щодо розгляду дій та рішень депутатів, обраних від Львівської обласної організації УГП, у Львівській обласній раді 1 грудня 2020 року №01/12-2020 від 2.12.2020, прийняли наступні рішення: 1. Зупинити повноваження голови Львівської обласної організації Тараса Чолія та відсторонити його з посади з дня прийняття даного рішення ГКК. 2. Призупинити членство в Українській Галицькій партії Тараса Чолія та ОСОБА_3 (голову та заступника голови фракції УГП у Львівській обласній раді) до з'ясування усіх обставин по факту події з підписання Меморандуму в ЛОР та голосування про обрання керівництва ЛОР 01.12.2020. (а.с. 6-9)
Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша статті 36 Конституції України).
У частині першій статті 1 Закону № 2365-ІІІ закріплено, що право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.
Згідно зі статтею 2 Закону № 2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону № 2365-ІІІ).
Частиною третьою статті 4 Закону № 2365-III передбачено, що втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
У статті 8 Закону № 2365-ІІІ вказано, що політичні партії повинні мати статут, а також закріплено перелік відомостей, які має містити статут політичної партії.
Статтею 12 Закону № 2365-III визначено, що політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; 3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв'язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.
Згідно зі статтею 18 Закону №2365-III державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; 2) Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, територіальні виборчі комісії на відповідних місцевих виборах - за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі, а також, у межах визначених законом повноважень, за своєчасністю подання до відповідних виборчих комісій проміжних та остаточних фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на виборах, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей; 3) Рахункова палата - за цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності; 4) Національне агентство з питань запобігання корупції - за додержанням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського та місцевого референдуму, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей.
Політичні партії зобов'язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
У статті 21 Закону № 2365-III закріплено, що в судовому порядку може бути заборонено політичну партію. У частині першій цієї статті вказано, що за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, політична партія може бути заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо її створення і діяльності, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України.
Інших випадків та суб'єктів оскарження діяльності політичної партії, в тому числі з питань її внутрішньопартійної діяльності, Закон № 2365-III не визначає.
Згідно з пунктом 1.1 свого Статуту ПП «Українська галицька партія» є ідеологічною політичною партією, яка діє на принципах добровільності, рівноправності, самоврядування та християнських цінностей, і на основі спільності інтересів об'єднує громадян для реалізації мети і завдань, визначених цим Статутом та Програмою Партії.
Відповідно до пункту 2.4 Статуту ПП для виконання статутних завдань партія має право, серед іншого, вільно проводити свою діяльність у межах і спосіб, що передбачені Конституцією України, ЗУ «Про політичні партії України» та іншими законами України, брати участь у виборах на пост Президента України, до Верховної Ради України, до органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації, тощо) відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, політична партія є добровільним об'єднанням громадян, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах і не здійснює владних управлінських функцій. При цьому до органів, які відповідно до закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, в тому числі і щодо дотриманням політичною партією вимог її статуту, суди не належать.
Необхідно наголосити, що питання щодо створення політичної партії, затвердження її найменування, символіки, програми та статуту, членства в партії, скликання і проведення з'їздів, програми з'їздів, тощо відносяться до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії.
Предметом ж цього спору є оскарження дій та рішення Головної Контрольної комісії №01/12-2020 від 02 грудня 2020 року Української галицької партії, зокрема, про призупинення членства в партії та відсторонення від посади голови Львівської обласної організації політичної партії «Українська галицька партія», що фактично свідчить про незгоду позивача із внутрішньоорганізаційною діяльністю політичної партії. Та у позові вцілому указується на порушення відповідачем норм Статуту ПП.
Отже, цей спір пов'язаний із відносинами, які відповідно до Закону № 2365-ІІІ, Статуту ПП віднесені до її внутрішньої діяльності та виключної компетенції партії.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 ЦПК України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) вказано, що частиною другою статті 8 Закону № 4572-VI визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. Заборона втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, міститься також в нормативних приписах частини третьої статті 4 Закону № 2365-III. Об'єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення (стаття 13 Закону № 4572-VI).
Конституційний Суд України роз'яснив, що внутрішня організація, взаємовідносини членів об'єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об'єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об'єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об'єднань громадян не допускається.
У разі виникнення спору щодо порушення об'єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об'єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об'єднань.
Оскаржуючи дії та рішення відповідача, позивач фактично вказує лише на невиконання ПП «Українська галицька партія» вимог, передбачених Статутом ПП, що є її виключною компетенцією та правом вільно, в межах закону та статуту, виконувати свої цілі, мету та завдання.
Таким чином, вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу, а тому такі питання в силу статті 19 ЦПК України не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного суду від 23.03.2021 року у справі №761/3540/20.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі №761/20154/16-ц колегія суддів вважає безпідставною, оскільки така стосується інших правовідносин, а саме у тій справі позивачем оскаржено виключення його з партії чого у даному випадку немає.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни ухвали суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного суду.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра