Справа №464/3865/20
пр № 2-з/464/120/21
11 жовтня 2021 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Шашуріна Г.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
Адвокат Мороз І.І. від імені та в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення виконавчого провадження, у справі № 464/3865/20 за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 07 серпня 2020 року про стягнення з останнього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 . В обґрунтування зави покликається, що нею було подано заяву про зупинення виконавчого провадження на підставі ст.38 Закону України «Про виконавче провадження», однак у зупиненні такого їй відмовлено. Вказує, що 27 серпня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, зазначає, що дитина проживає з останнім і стягувач не має права на отримання аліментів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 07 жовтня 2021 року справу передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи у відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України, в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали заяви, суддя приходить наступного висновку.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що забезпечення позову можливе на будь-якій стадії розгляду справи. Однак застосування заходів забезпечення позову після ухвалення судового рішення у справі не є можливим, оскільки саме по собі забезпечення позову покликано створити належні умови для виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог, на стадіях судового розгляду, а не в процесі виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Разом з тим, позов - це пред'явлені до суду для розгляду й вирішення у визначеному процесуальному порядку матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, засновані на певних юридичних фактах, обумовлених спірними матеріально-правовими відносинами. Заява про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами є процесуальним способом, що забезпечує законність і обґрунтованість, захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави, а отже, й виконання завдань і досягнення мети цивільного судочинства.
З вищевикладеного, вбачається, що позов і заява є різними за формою і змістом процесуальними документами.
Таким чином, цивільним процесуальним законодавством встановлено, що до суду можливо звернутись з заявою про забезпечення лише позову на будь-якій стадії розгляду справи, тобто законодавцем не передбачений інститут забезпечення заяв у цивільному судочинстві, а тим паче на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Також, при розгляді даної заяви, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує висновок, який зазначений у Постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18), в якому вказано, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Отже, вказана Постанова містить пряму заборону забезпечення позову після ухвалення судового рішення.
З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу (судового наказу), є необґрунтованою, оскільки суперечить главі 10 Цивільного процесуального кодексу України, направлена не на вжиття заходів забезпечення позову, а на зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що не може вважатись законним, відтак вказана заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.149, 153, 258-261, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів відповідно до вимог ст.ст.351-356 ЦПК України з урахуванням Перехідних положень цього ж Кодексу.
Повне судове рішення складено та підписано 11 жовтня 2021 року.
Суддя Г.О.Шашуріна